Втратила у вогні колекцію вишитих полотен: історія 84-річної переселенки з Сіверськодонецька, яка пережила дві війни

За свої 84 роки пережила дві війни та три пожежі. Майстриня-вишивальниця Тетяна Нога втратила все, що створювала десятиліттями: рушники, картини, скатертини — її колекцію знищив російський снаряд у Сіверськодонецьку. Переселенка тепер мешкає у Рівному, вишиває менше, але волонтерить — в’яже шкарпетки для літніх людей і військових.

Про це повідомляє "Суспільне".

84-річна майстриня Тетяна Нога показала свою техніку вишивання хрестиком. Колекція створених нею рушників, картин та скатертин була повністю втрачена під час пожежі у 2022 році. Тоді російський снаряд влучив у її дім у Сіверськодонецьку Луганської області.

"Багато картин я вишила. Наприклад, я любила дуже коней. Я коні вишила у теж велику-велику картину. І далі вишивала. Там було все: стіл, обрусок, глечик. Були всі, наприклад, фрукти, яблука, груші, сливи. В пам'яті трошки залишилося, і мені жаль про це, що так сталося. Але Бог послав силу. Коли душа висихає, то, напевно, Бог посилає дощик на моє серце, і я оживаю", — розповіла вона.

Тетяна Нога, Рівне, 24 грудня 2025 року. Суспільне Рівне

Тетяна Нога народилась у селі Бодаки, що на Тернопільщині. Жінка двічі пережила пожежу в дитинстві, а втретє — втратила усе майно у вогні під час повномасштабного вторгнення.

"У нас батько загинув на фронті, і в цьому житті так траплялося, що під час війни, в 1943 році, в нас повністю все згоріло. Німці проходили там повз, і йшла боротьба, йшла війна. Все згоріло, ми залишилися без житла, худоби. І ще другий раз все згоріло в 1947, або в 1946. У Сіверськодонецьку теж ми залишилися без нічого, і в 2022 році згоріло моє майно в Сіверськодонецьку. Моя квартира, дача... Дуже було страшно, звичайно. Сідала десь під якоюсь стіною капітальною і вичікувала, поки це все закінчиться", — пригадала вишивальниця.

У Сіверськодонецьку жінка допомагала українським військовим:

"Я виходила ранком, і увечері, виносила їм каву, смаколики, які в мене були, пекла пиріжечки, щоб вони поїли хоч трошки. Знайомилася я, але один тільки мені ім'я відповів. Хлопчик з Вінниці, його звали Максим. Я досі пам'ятаю, як це було. Мені так хочеться знати, чи він залишився живий, але більше нічого про нього не знаю".

Тетяна Нога, Рівне, 24 грудня 2025 року. Суспільне Рівне

Вишивальниця заначила, що коли обстріли міст посилились, вона разом з родиною евакуювалась.

"Коли ми їхали в автобусі, то стояли отак, як сірнички, і котики були на мені, і собачки в мене були, але я сиділа. Приїхали в Лозову, це вузлова станція Харківської області. Там теж таке творилося, що навіть зараз згадуєш і думаєш: правда, що Бог поміг це пережити. І хто які поїзди вибирав. Не те що вибирав, а куди можна було підійти і сісти. Я сіла в поїзд на захід", — поділилася жінка.

Так Тетяна Нога потрапила у Рівне. Зараз вона проживає в гуртожитку. Майстриня розповіла, що часу та сил вишивати мало, втім в'яже шкарпетки для літніх людей та українських військових. А ще навідується у творчу майстерню мисткині з Рівного Олени Мєдвєдєвої, яка вишила колекцію книг.

Вишита книга у творчій майстерні Олени Мєдвєдєвої, Рівне, 24 грудня 2025 року. Суспільне Рівне

Читайте також: Історія медика-переселенця з Лисичанська, який після аварії на ЧАЕС допомагав лікувати людей в радіаційній зоні