Родом з Луганщини: історія офіцера, який 343 дні був на «нулі»

37-річний Олексій (позивний «Ботанік») – боєць 3 гірсько-штурмового батальйону 128 ОГШБр родом з Луганщини. Чоловік пробув на «нулі» майже цілий рік – 343 дні.

Про це повідомляє 3 гірсько-штурмовий батальйон 128 ОГШБр.

«Утім, унікальність Олексія не тільки в тривалості перебування на бойових позиціях, а і в тому, що він капітан, командир гірсько-штурмової роти. Очевидно, на сьогодні це найтриваліший бойовий вихід для офіцера ЗСУ. Хороші ротні часто бувають на передніх позиціях, однак не надовго, адже крім власне бойової в них купа й іншої роботи. Олексій пробув на передку найдовше з усіх – зайшов на позиції 1 квітня 2025 року, а вийшов 8 березня 2026-го», – зауважують у підрозділі.

Олексій родом з тієї частини Луганщини, що перебуває в окупації з 2014 року. Навчався на біологічному факультеті ХНУ ім. В.Каразіна, де паралельно пройшов військову кафедру й отримав офіцерське звання. У 2013-му одружився, а наступного року переїхав до дружини на Черкащину й став працювати в Центрі зайнятості в невеликому селищі.

У 2020 році отримав повістку на службу в ЗСУ як офіцера запасу. По розподілу потрапив у 128 ОГШБр, став командиром взводу вогнеметників у роті РХБЗ. Його призов мав закінчитися в червні 2022 року, однак у лютому почалася повномасштабна війна.

Згодом вогнеметників почали переводити в піхотні підрозділи, і Олексій залишився в батальйоні, з яким працював. Спершу став заступником командира, а потім і командиром роти.

Позиції гірсько-штурмової роти знаходяться на Оріхівському напрямку Запорізької області, у посадках між населеними пунктами. 

«Показово, що в роті Олексія немає жодного кадрового військового ... Усі колишні цивільні, дехто підписав контракт, уже будучи в ЗСУ, як і сам Ботанік. Однак ця «цивільно-штурмова» рота, відколи воює на Оріхівському напрямку, відбила всі російські штурми, не дала просунутися ворогу ні на метр, зберегла всі позиції, хоча часом тут було дуже гаряче», – розповіли підрозділі.«Я усвідомлюю, якою ціною це дається. І головна причина неприродно довгих бойових виходів теж відома – відсутність людей...», –  каже офіцер. 

Після бойового виходу Олексій отримав відпустку. Дома він привітав доньку з 10-річчям, подарував велосипед і навчив на ньому кататися. А далі знову повернувся в підрозділ.

«Своє головне призначення як командира бачу в тому, щоб мінімізувати втрати особового складу, в ідеалі – щоб їх зовсім не було. Але на війні та в піхоті це, на жаль, неможливо. Якщо ж говорити про особисту мотивацію, то я не хочу, щоб мої рідні, моя донька бачили те, що бачу я – вибухи, прильоти КАБів, зруйновані села, смерті. Це заради чого я тут…», – резюмує «Ботанік».

Читайте також: Від патрульного до бойового медика: історія бійця бригади «Хижак» Володимира «Сіми» Сімонова.