Легенди «трикутника». Кілька історій, які не залишать вас байдужими

З часом кожне місто чи селище обростає міськими легендами та байками: іноді це можуть бути історії, придумані з метою обдурити довірливого слухача, а іноді – це відображення реальних проблем і запитів суспільства. У будь-якому випадку – це частина сучасного фольклору. Накопичилося багато міфів і про міста «трикутника»: Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне. Медіа платформа «Діалог» розбиралася в тому, що з цього могло бути правдою і які тому є підтвердження.

Танк, закопаний під будівлею театру в Сєвєродонецьку

У 1948 році в Сєвєродонецьку (тоді це ще селище Лісхімбуд) почалося будівництво клубу і приблизно в той же час народився міф про те, що підбитий тут в 1943 році Т-34, котрий звільняв селище, закопали під новою будівлею. Нібито танк так і стояв з 43-го року занедбаний на піщаному пустирі, поки будівельники не вирішили закопати його під землею. З чим пов'язане таке екстравагантне рішення, не пояснює ніхто, адже простіше було просто відтягнути його в сторону, або, скажімо, здати його на металобрухт.

За розповідями місцевих старожилів, танк і справді був закопаний під землею на цьому місці, а його вежа лежала окремо. У 2017 році проводилася реконструкція будівлі, в ході чого в фундаменті була виявлена та сама вежа! Спочатку будівельники хотіли її прибрати, але це могло загрожувати цілісності всієї будівлі, тому вона знаходиться в задній частині фундаменту до цього дня. Так що байка про танк, все-таки, небезпідставна, але чи є під театром сам Т-34 – нам дізнатися вже не судилося.

Бегемот, який живе в Сіверському Дінці

Бегемот, звичайно ж, тут не жив, але якийсь час, дійсно, пробув: в 1974 році заїжджий зоопарк не вгледів за одним зі своїх тварин, – про це свідчать не лише розповіді, але і фотографії, зроблені місцевими жителями. Прив'язаного бегемота в жаркий день пустили поплавати в річці, однак, недовго думаючи, той перегриз мотузку і накивав п'ятами. Його ловили близько тижня. За розповідями, за цей час місцева дітвора навіть встигла з ним поплавати, але в це вже не дуже віриться, адже бегемот, все-таки, – досить небезпечна тварина. Історія настільки яскрава, що місцеві іноді все ще шкодують про те, що в дитинстві батьки не звозили їх на річку, подивитися на бегемота.

Об'єднання Сєвєродонецька, Рубіжного та Лисичанська в одне місто і з'єднання їх тролейбусними маршрутами

Об'єднання декількох населених пунктів в один для Луганської області – не нове, в 1965-му році міста: Верхнє, Пролетарськ і Лисичанськ об'єднали в одне місто, ми знаємо його як сучасний Лисичанськ. З чуток, Сєвєродонецьк, Рубіжне та Лисичанськ так само хотіли об'єднати, але всьому, нібито, перешкодив розвал Радянського Союзу, а інакше сюди, можливо, навіть перенесли б обласний центр. Чутки ці небезпідставні – в кінці 80-х чиновники вели обговорення з цього питання, навіть була придумана можлива назва для міста: Менделєєвськ. Але ніяких реальних переваг подібний крок не давав, тому розмови про це швидко вщухли.

У 90-ті місцеві жителі піднімали питання об'єднання Сєвєродонецька та Рубіжного тролейбусними шляхами, але тоді бюджету на це не вистачало, а пізніше потреба в цьому так само відпала.

Автобус, вироблений в Сєвєродонецьку, знімався в "Кавказькій полонянці"

Відповісти на питання: чи правдива це історія – нескладно. Незвичайний мікроавтобус, що з'явився в кінці "Кавказької полонянки", називається «Старт». Виготовлявся дрібносерійно з 1963 по 1970 рік на Сєвєродонецькій авторемонтній базі на агрегатах ГАЗ-21, а пізніше – і на інших підприємствах. Всього було зроблено близько 150 штук, 10 з яких навіть працювали в якості маршруток в Сєвєродонецьку. Ці ж мікроавтобуси возили працівників СПО «Азот» до Криму і на узбережжя Азовського моря. Також інженери створювали двохдверні автомобілі – купе і кабріолети. Свого часу завдяки цьому в Рубіжному було зареєстровано найбільшу кількість саморобних машин на території СРСР.

Шубін (як бонус)

І, наостанок, найзагадковіша, але при цьому і найскладніша для пошуку будь-яких підтверджень, історія про працівника шахт Шубіна. Про нього у шахтарів існує чимало різних повір'їв: в одних – Шубін, який загинув під час вибуху газу на шахті, стає злим духом, який влаштовує підлянки шахтарям: обвали, викиди, вибухи. Або ж просто лякає співробітників, заважаючи працювати. За іншими переказами, він постає зовсім іншим персонажем: дух доброзичливий до чесних трудівників і бідняків, а ось до гнобителів шахтарів – жорстокий і мстивий. З'являється ж тільки в моменти, коли потрібно попередити про небезпеку, вивести з-під завалів або ще якось допомогти. Фігура Шубіна – символічна: він одночасно відображає як страхи людей, які важко працюють глибоко під землею, так і надію на порятунок, захист в небезпечних ситуаціях і обурення на можновладців.

Міфи про Шубіна беруть свій початок ще з появою перших шахт: тоді робота в забоях була дуже небезпечною, але завдяки гарній оплаті праці бажаючих працювати там було багато. Єдина роль, на яку складно було знайти робітника, – газопал. Ці люди випалювали газ в шахтах, спускаючись туди і вручну його підпалюючи. Звісно, ті, хто йшов на таку роботу, були відчайдушними і сміливими людьми. Тож не дивно, що тим, кому вдавалося вижити після вибуху газу, надавався якийсь міфічний образ ще за життя. Доповнював образ і типовий наряд газопала, що спускається в забій: людина обмотувалася якомога більшою кількістю мокрого ганчір'я, одягала щось типу кожуха з овчини, брала з собою палаючий факел і відправлялася в глибину шахти до початку всіх робіт.

Часто власники шахт не хотіли проводити роботи з пошуку тіл газопалів для поховання після сильних вибухів. Простіше було виплатити родині загиблого хорошу компенсацію, ніж проводити дорогі пошукові роботи. Будучи в очах обивателя непростими людьми при житті, спалювачі через відсутність нормального поховання, за розповідями, ставали духами, прив'язаними до місця своєї роботи, а злими або добрими – в залежності від того, що було потрібно відобразити в своїх переказах народу. Якщо під час будь-якого катаклізму шахтарям вдавалось врятуватися – добрий дух оберіг їх і допоміг впоратися і залишитися в живих. Якщо ж вони несправедливо і несподівано загинули – значить, злий дух в черговий раз постарався напаскудити людям. Ймовірно, вже пізніше всі сказання звелися докупи під ім'ям Шубін.

Публікація підготовлена проєктом «Створення інтерактивної медіа платформи «Діалог» в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швеції та Швейцарії.

Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю автора та Громадської організації «Громадський Дім» і жодним чином не відображає точку зору Програми та урядів Данії, Швеції та Швейцарії. Думки та погляди Програми та урядів Данії, Швеції та Швейцарії можуть не співпадати з позицією автора.