Літературна премія імені Б. Горбатова

Спекотного 16 липня 2000 року зупинилося серце поета Йосипа Борисовича Курлата. Для міста Сєверодонецька це була велика втрата. З його іменем було пов’язано багато знакових культурних подій, які відбувалися за його ідеями і за його участю. І зараз, читаючи у Вікіпедії про нагороди того чи іншого поета, приємно бачити серед державних орденів і премій також згадку “Лауреат Сєверодонецкої літературної комсомольскої премії імені Бориса Горбатова”. Ідея з літературним конкурсом і премією імені Бориса Горбатова, яка проіснувала 18 років, теж була народжена Курлатом.

Коли у 1965 році поет Йосип Курлат переїхав до Сєверодонецька з Донецька і почав працювати в редакції газети “Комуністичний шлях”, то у місті інтерес до літературної творчості був високим. Це був закономірний процес, який відбувався тоді у всій країні, і пов’язаний з демократизацією в суспільстві, що отримав назву “хрущовська відлига”. Це був час “фізиків і ліриків”, час високого попиту на поетичне слово. Саме тоді сформувалось покоління письменників, яких пізніше назвали “шістдесятниками”. До цього покоління належав і Курлат.

У Сєверодонецьку він створив літературне об’єднання, слава про яке у кінці 60-х років вийшла далеко за межі міста. На заняття почали приїздити зацікавлені з навколишніх міст і селищ. Все більшої популярності набувала “Літературна сторінка” в газеті. Цьому сприяла й нова ідея Курлата – організувати щорічний творчий конкурс молодих поетів і прозаїків на здобуття літературної комсомольської премії імені Бориса Горбатова. Засновниками конкурсу стали міський комітет комсомолу і редакція міської газети “Комуністичний шлях”.

У 1968 році, коли було засновано цей конкурс, лауреатами премії імені Б. Горбатова стали комсомолець 30-х років Павло Мусатов, бухгалтер Кирило Кириленко і лаборант Зіна Новоточенова. Розмір премії становив відповідно 75, 50 і 25 карбованців, що було не мало, як на той час. Як бачимо, всі лауреати – сєверодончани, хоч у конкурсі брали участь і лисичанські автори.

Наступного року в умови конкурсу внесли зміни – до розгляду приймалися роботи літераторів усього Донбасу, в тому числі і професійних. На протязі року на конкурс надійшло більше 700 творів близько 100 авторів, у тому числі 22 професійних письменників Луганської і Донецької областей. Серед них і відомі письменники, такі як Є. Летюк, В. Демидов і В. Труханов з Донецька, М. Рибалко з Краматорська, А. Кравченко з Єнакієво, І. Савич зі Старобільська, М. Яременко і С. Бугорков з Ворошиловграда. Нагородження відбувалося в кафе “Ровесник”. Лауреатами стали Євген Летюк, Іван Савич і Анатолій Кравченко. Як бачимо – всі маститі. Жоден з місцевих авторів не зміг стати гідним претендентом на премію.

Багато учасників конкурсу не лише надсилали твори, кращі з яких друкувалися в газеті “Комуністичний шлях”, а й приїздили в Сєверодонецьк і приймали участь в літературних вечорах, проводили зустрічі на підприємствах, в гуртожитках, у школах.

Популярність конкурсу настільки виросла, що приймати участь в ньому дозволили літераторам з усієї України, і, фактично, не тільки комсомольського віку. Наприклад, у 1981 році на здобуття премії імені Бориса Горбатова було надіслано понад дві тисячі творів, 170 з яких було опубліковано на сторінках міської газети. Всього в творчому конкурсі взяло участь близько 200 поетів і прозаїків.

Вручення премій, дипломів, лауреатських значків і посвідчень переможців проходили частіше всього в Палаці культури хіміків як свято, яке так і називалось “День поезії”. Хоча, власне, вручення нагород і виступи учасників конкурсу можна було назвати “вечором поезії”, бо вдень учасники виступали перед молоддю у технікумі, училищах, на підприємствах.

А ще була “ніч поезії”. Це вже після виступів перед широкою аудиторією, коли члени міського літоб’єднання спілкувалися з приїжджими гостями у ресторані, де традиційно й залишалась ця премія у розмірі 50 карбованців.
Я приїхав у Сєверодонецьк у 1976 році і в листопаді по оголошенню прийшов на святкування “Дня поезії”. Моєму здивуванню не було меж. Поезія, зазвичай, справа не масова, але Велика зала ПК хіміків була повною. Зараз уже не памятаю, хто з гостей тогоріч виступав на сцені. Проте, враження від побаченого залишилось – захоплення і здивування від рівня цього заходу. Не чекав, що сєверодонецький літературний конкурс може приваблювати авторів з інших міст України.

Згадаю прізвища деяких відомих письменників, які не цуралися брати участь у конкурсі імені Бориса Горбатова: кияни Микола Сом і Микола Упеник, Борис Ластовенко і Анатолій Кравченко з Донецька, Микола Рибалко з Краматорська, луганські патріархи Іван Савич і Микита Чернявський та молодші Владислав Титов, Іван Низовий, Микола Яременко, Микола Малахута.

Особливий інтерес цей конкурс викликав у молодих поетів, які серйозно займалися літературною творчістю, хоч і не були ще членами професійної спілки. У багатьох із них шлях у професійну літературу починався саме з Сєверодонецького конкурсу імені Бориса Горбатова. Перемога в ньому допомагала повірити в свої творчі сили і спонукала до ще більш енергійної роботи над словом. А для Курлата це була лише одна із форм роботи з молодими авторами, ніби видима частина айсбергу, бо передувало цьому часто багаторічне спілкування з ними. Йосип Борисович перечитував сотні віршів молодих, вчив, давав поради, рекомендації, друкував у газетах, допомагав видавати книжки. Дуже часто таке творче спілкування продовжувалось десятки років. Тож не дивно, що так багато людей називало його своїм Учителем. Саме так, з великої літери.

Проіснував конкурс і премія аж до “перебудовного” 1986 року. У 1987 вона стала лише міською. А комсомольським організаціям стало не до літератури. Перестройка перебудувала життя.

Засновник літературного конкурсу ім. Б. Горбатова Йосип Курлат
на робочому місці в редакції газети “Комуністичний шлях”. 1968 рік.