Дружні Новодружеськ і Сєверодонецьк

sd.ua: У вас есть интересные воспоминания и фотографии по истории Северодонецка?
Поделитесь с нами для публикации в рубрике по истории региона.
Дружні Новодружеськ і Сєверодонецьк

Невеличке шахтарське місто Новодружеськ розташувалося за північною околицею Лисичанська. Його офіційна історія розпочалася в 1935 році, коли на лівому березі Сіверського Дінця взялися за будівництво Лисичанського азотно-тукового заводу. На заводі планувалося виробництво азотних добрив з аміаку, який мали виготовляти з газу, отриманого шляхом газифікації коксу з лисичанського вугілля. Для видобутку вугілля тут побудували нову велику шахту, яку назвали “Ново-Дружеська”

Якщо “ново”, то мало бути і щось старе. Назва шахти пішла від старого рудника, який мав назву “Дружеський”. Він розташовувався на лівому схилі Рубіжної балки і був заснований ще в 1903 році. Тоді група товаришів узяли в оренду 140 десятин землі у рубіжанської поміщиці М. Ю. Іванової та заснували акціонерне товариство “Дружеский рудник”.

Власне рудник вони назвали “Пламенный уголь”, але прижилася коротка назва “Дружеский”, від назви товариства. Але в 1920-х роках через потрясіння громадянської війни та відсутність через це робочої сили і продовольства, рудник закрили. А для потреб Лисичанського АТЗ вугілля з шахти “Томашовської” не вистачало б. От і вирішили замість старого рудника будувати нову велику шахту “Новодружеську”.

Від шахти “Томашовської” до заводу “Русско-Краска”, який розташовувався біля Рубіжанської залізничної станції існувала, повітряно-канатна дорога, якою транспортували вугілля на завод. Шахту “Новодружеську” почали будувати за два кілометри на південь від селища Томашовка. І канатну дорогу подовжили, з’єднавши нову шахту зі станцією Рубіжне, з якої вже вагонами мали направляти вугілля на Лисичанський АТЗ, будівництво якого велося на лівому березі Дінця.

Шахти_Лис-ка-Новдруж-СД 

На карту М. Ломако наніс об’єкти, які дають уявлення про розташування старих шахт Лисичанська. 

Весною 1935 року біля нової шахти було побудовано три дерев’яних барака, до кінця року ще 12, а далі почалося будівництво двоповерхових будинків та об’єктів соцкультпобуту. Так виникло шахтарське селища біля нової шахти. Тож 1935 рік і став роком заснування селища. Вже у 1938 р. шахтарське селище Новодружеськ було віднесено до категорії селищ міського типу. У грудні 1963 року селищу було присвоєно статус міста.

Зрозуміло, що селище отримало назву від назви шахти, а шахта «Новодружеська» від рудника «Дружеського». А чому рудник мав таку назву? Доводилось зустрічати думку, що його так назвали від того, що був він на кордоні між дружніми Катеринославською і Харківською губерніями. Може й так.

Зазначу, що написання селища назви трохи видозмінювалося. Спершу писали “Ново-Друженка”, після Другої світової війни – “Ново-Дружевськ”, а в 1960-х почали писати “Новодружеськ”

Додам, що Новодружеськ не лише “дружній”, але й рідний Сєверодонецьку. Вони практично ровесники, та й місто хіміків Сєверодонецьк мало вирости на правому березі, між Лисичанськом і Новодружеськом. Адже шахта і завод мали бути технологічно зв’язані. Цей азотно-туковий завод і будувався з розрахунку на новодружеське вугілля. Воно містило у своєму складі багато летючих газів, було самозаймистими і не підлягало транспортуванню на велику відстань. Тому не знаходило великого застосування у промисловості. Але досліди учених показали, що якщо додати до нього 20-30 % кадіївського вугілля, то така суміш добре коксується. А з цього коксу можна отримувати синтез-газ, який використовувати для синтезу аміаку — основи азотних добрив. Бажання ефективно використовувати це вугілля і стало основою рішення про будівництво неподалік заводу з виробництва азотних добрив. Лисичанський азотно-туковий завод, біля якого збудували селище Лисхімстрой, в процесі будівництва і неодноразової зміни проєкту перетворився в Лисичанський хімкомбінат, біля якого виросло місто Сєверодонецьк.

Для Сєверодонецьк-online

Последние новости:

Комментарии для сайта Cackle