Топонімічна історія озера: Чисте

Географічні об’єкти мають власні назви – топоніми. І топоніми мають навіть більшу мотивованість, ніж людські імена. Ми сьогодні можемо не знати, чому те чи інше поселення або річка названі саме так, але при його називанні обов'язково існувала якась реальна підстава. Ми не знаємо, чому селище, яке розташоване за 12 кілометрів від річки Борової, і біля якого немає соснових борів назвали Борівським, але ж якась причина цьому була? Або який воєвода причетний до села Воєводівка? Але ж була якась мотивація до такої назви. Буває, що назву міняють, і цьому була якась причина. Тож за назвою проглядається історія поселення. Те саме з річками, озерами, горами... І вони теж обов’язково мають свою топонімічну історію, яку ми не завжди знаємо.

Пропоную розглянути топонімічну історію озера Чистого. Тут, здається, все просто, історію його появи і назви неодноразово описували. Коротко повторю так, як її знають сєверодончани.

Вважається, що до історії появи озера Чистого причетні Заслужений будівельник України Василь Федорович П’яних і не менш заслужений, бо ще й Герой Соціалістичної Праці, керівник комбінату “Луганськхімбуд” Петро Пилипович Новіков.

П’яних із сім’єю прибув у селище Лисхімстрой після війни, у 1945 році. Перші роки доводилося багато працювати, ніколи було і в сторону глянути. А в 1950 р. на відстані 4 км від селища, направо від дороги на Метьолкіне, він помітив кілька невеличких джерелець, біля одного з них утворювалося невеличке озерце, яке пересихало у спеку. Він звернувся до Новікова, щоб перегородити джерельця від лісу перемичкою. Новіков ідею підтримав, будівельники зробили перемичку, і утворений котлован почав заповнюватися чистою джерельною водою. Вода була настільки прозорою, що озеро назвали Чистим. Щоб збільшити його розміри потрібно було організувати додатковий приток води. Новіков навіть планував побудувати канал від Єрика. Не встиг, забрали в Київ на підвищення. Організували подачу води трубопроводом з Борової. Навколо озера виникла чудова зона відпочинку. Недаремно в кінці 1960-х років, коли почали розробляти новий генплан міста, то запланували навколо озера новий парк, а посеред озера мали бути острівці з альтанками. Але й цей проєкт не встигли реалізувати, країна почала занепадати, і Радянський Союз розпався, а з ним і усі його плани.

1976 рік. Мій будинок по Новікова, 11 ще добудовували, а ми вже відпочивали на пляжі Чистого озера

Цю історію про штучний характер утворення Чистого озера можна віднести до міських легенд. Але, звісно, ця легенда виникла не на порожньому місці.

Озеро на цьому місці існувало ще задовго до появи перших поселень у краї. І розміри та форма озера з часом мінялися.

Я звернув увагу, що на передвоєнній військовій карті–кілометрівці ще до 1941 року на місці Чистого показано озеро. А на західній околиці Метьолкіного є позначка “К.” – колодязь без назви, тобто джерело, з якого вода прямує до озера, між колодязем і озером позначено заболочену місцевість. На карті назви озеро не вказано, це вже я синім написав назву.

На військовій карті 1941 року озеро Чисте вже нанесено

У Російській Національній Бібліотеці зберігається карта “Геометрический специальный план Азовской губернии части Бахмутской провинции с показанием формально отмежеванных дач и вновь назначенной порутчику Буракову” (РНБ г. С-Петербург, РО, ф.342, д.20). У 1783 р. поручику Павлу Буракову було виділено 4500 десятин землі на території нинішнього Сєверодонецька. Із них лише 1500 десятин придатної для обробітку землі, а 3000 – непридатної. Щоб вона дісталася йому у вічне користування, поручик мав протягом 10 років заселити на цій землі не менше 13 дворів. Йому це не вдалося чи не забажав. Але то вже інша історія. Важливо, що на цьому плані показані також озера, зокрема й Чисте.

На моїй чорно-білій поганенькій копії назву прочитати не вдається. Хтось читає “Лиманъ”, хтось “Чистое”. Навряд це лиман, бо на цьому плані лимани підписують разом з назвою: “Лиман Волчий, “Лиман Ведмежий”, “Лиман Голый”. Форма цього озера видовжена, з відростком, видно, що починається озеро від того “колодязя”, біля якого з часом виникло Метьолкіне, напрямок його більше до Дінця. У нашому краї лиманами називали терасові озера, що лишилися від давнього, повноводного русла Сіверського Дінця, які річка лишила на дні давньої долини. Лимани, як правило простягаються паралельно напрямку річки. На ділянці 15 плану бачимо три лимани, які так і розташовані, а Чисте озеро – складної форми і не паралельне Дінцю.

На плані Азовської губернії 1783 року на території, яка належить Боровському, показано озеро Чисте причудливої форми, яке я виділив синім кольором. 

У лиманах вода непрозора, бо застояна. А Чисте озеро утворено було джерельною водою, тому й вода прозора, чиста, не така, як у лиманах. Звідси й назва озера – Чисте.

Це вже коли люди втрутилися, щоб збільшити площу водної поверхні, почали вливати річкову воду, насипати дамби, побудували підстанцію біля Лісної Дачі для подачі води у Лисичанськ і на дачі, озеро почало втрачати ті ознаки, які дали йому назву Чисте.

Сьогодні людині, яка потрапить в Сєверодонецьк і побуває біля озера Чистого, важко зрозуміти таку назву; може подумати, що це іронія місцевого населення. Проте був час, коли озеро Чисте дійсно було чистим, з прозорою водою.