Топонімічна історія озера: Паркове

Топонімічна історія озера, яке розташоване у парку Сєверодонецька, проста. Її можна розповісти одним реченням, адже закономірно, що озеро, яке знаходиться в парку називається Парковим. А якщо воно існувало задовго до появи парку? Тоді воно мало б шанси зберегти свою давню назву. Проте у нашому випадку, коли 5 червня 1937 року на північній околиці селища Лисхімстрой під звуки духового оркестру відкривали парк культури і відпочинку, то ніякого озера там не було. Воно появилося в кінці 1950-х.

Повоєнний проєкт планування селища Лисхемстрой 1947 року передбачав реконструкцію парку, але про озеро у ньому, звісно, не йшлося. Проєктом передбачалося на території 14 га серед залишків соснового бору розташувати літній театр із залом на 400 місць, літній ресторан, читальню, танцювальний павільйон, лабіринт, атракціони, фізкультурний павільйон і басейн.

Ще з 1931 року в країні було запроваджено програму патріотичного виховання молоді ГТО – «Готов к труду и обороне СССР», яка передбачала підготовку захисників батьківщини. А майбутній захисник мав виконати певні спортивні нормативи з бігу, прижків, плавання... У селищі іншої водойми у той час не було. А водити школярів за чотири кілометри на Сіверський Донець щоб вчити плавати і здавати нормативи навіть двох уроків не вистачить. Для цього і передбачався басейн у парку.

Але у повоєнний час у будівельників вистачало більш важливих справ, з басейном не поспішали. Замість фізкультурного павільйону звели стадіон, за ним волейбольний і баскетбольний майданчики. А за ними начальник будівельного відділу Леонід Іванович Купріянов – заядлий тенісист, який приїхав у 1947 році і вже встиг заохотити до тенісу невелику групу ентузіастів, організував з ними тимчасовий тенісний майданчик. Якось так вийшло, що поки дійшли руки до басейну, місце для нього вже було зайняте. І керівник будівельного комбінату П.П.Новіков, який був великим прихильником спорту, вирішив звести басейн при восьмирічній школі № 3, яку збудували у 1957 р. Це був перший в Україні шкільний басейн, за який Новіков отримав чергову догану, бо концепція змінилася – тепер треба гроші вкладати у будівництво житла.

Одночасно появилася ідея з озером у парку. За парком довгий час брали пісок для міського і промислового будівництва. Утворилася величезна виїмка. І в 1958 році вирішили її підрівняти й залити водою з Борової, утворивши озеро, а на березі озера зробити човнову станцію. Хотіли навіть лишити острівець з кількома соснами посеред озера, на якому збудувати філіал ресторану, що стояв на березі. Напевно, з економічних міркувань ідею з рестораном посеред озера відкинули. А от озеро зробили, і човнову станцію, і навіть скромний фонтан посеред озера. Площа водної поверхні озера склала майже 4 га.

Таким бачив фотограф Олександр Зорик Паркове озеро у 1960-і роки.

А у 1960 році для поливу зелених насаджень підвели воду із Сіверського Дінця у місто і в парк культури на відстань 9 км. Поступово налагодили мережу подачі води до поливних точок. І тепер в літні спекотні дні сєверодончани відпочивали на березі озера ніби на євпаторійських пляжах – дно піщане, вода прозора, ніби скло, навколо паркова зелень, запах квітів...

Тож це штучне озеро, яке зробили у парку замість плавального басейну, хіба ж можна було назвати інакше, ніж Паркове? Тут без варіантів. Хоча є один малоймовірний варіант — Басейне. Це на згадку про передбачуваний проєктом басейн, замість якого зробили озеро. От тільки ж ніхто не знав про те, що тут мав бути басейн.
Зараз поступово відбувається відновлення парку, який тепер навіть буде більшим. Є надія, що навколо Паркового озера знову полюблять відпочивати сєверодончани.