Водонапірній башті — 70

У травні Сєверодонецьк відзначає День міста і День хіміків.

У травні народжений і один із символів Сєверодонецька — водонапірна башта. Цей факт зафіксували німецькі учені-хіміки, які працювали з 1948 по 1951 рік на будівництві Лисичанського хімкомбінату, що став з часом Сєверодонецьким «Азотом». Вони написали: «У травні 1951 побудували з бетону водонапірну башту, висотою 25 м і в діаметрі — 10 м. Але ще не працює».

Не можна бути певним, що розміри вказано правильно, все ж вони оцінювали «на око». Але в даті сумніватися не варто.

Хто в Сєверодонецьку не знає водонапірну вежу? Місце її розташування знає кожен сєверодончанин. Її побудували, коли в селищі вже був водогін. Можливо, для пожежників, як резерв води для гасіння? Загалом призначення водонапірної башти — регулювання тиску і витрати води у водопровідній мережі, створення її запасу і вирівнювання графіка роботи насосних станцій. А от чи виконувала вона своє призначення, невідомо.

Зате вона давно вже стала символом Сєверодонецька. У першу чергу символом міста Сєверодонецька часів його першобудівників.

Напевно, кожен сєверодончанин, який приїздив на Сєверодонецький автовокзал, і бачив у кінці проспекту водонапірну башту, думав: «Ну все, я дома!» Зі мною завжди було саме так.

Але символ міг би стати і більш символічнішим. Башта, як і місто виросла на суцільних пісках. А зараз вона оточена зеленню, і місто — зелене. Якби навколо башти посадити якісь ліани, та хоча б виноград, а зверху придумати цікаву розфарбовку, та ще й підсвітку, то башта стала б символом краси і пам’яті про людей, що зуміли на території, яку називали «Сахарою», створити зелене місто. Це — найпростіший варіант функціонального використання башти. Його можна повністю реалізувати до 75-річчя башти, і навіть ще раніше, до 90-річчя Сєверодонецька. Але можна придумати і ще краще використання. Ось як використовують водонапірну башту у Маріуполі.

Якщо башта не працювала за своїм прямим призначенням, то нехай хоч зараз попрацює.