“Кожна евакуація була як перша, бо це постійно відбувалось під обстрілами росіян”, - розповідь сєвєродонецького поліцейського.

Евакуація з Луганщини 8 квітня була офіційно призупинена. Рятували життя людей під обстрілами чоловіки з патрульної поліції, що повернулися на Луганщину заради інших. Поліцейський Володимир Сімонов розповів виданню “Трибун”, якою була евакуація з гарячих точок Луганської області.

30-річний Володимир, уродженець Сєвєродонецька, говорить, що 24 лютого весь відділ поліції в Луганській області евакуювали до міста Дніпра, а потім оголосили набір добровольців для служби в Сєвєродонецьку. Одним із 62 поліцейських-добровольців став Володимир. 28 лютого чоловік вже повернувся до Сєвєродонецька нести службу.

За його словами, до їхніх обов'язків входила евакуація людей, доставка гуманітарної допомоги за адресами та в бомбосховища.

"Стежили за тим, щоб не було мародерства, в Лисичанську, Рубіжному та Сєвєродонецьку допоки це було можливо", - говорить Володимир.

На час війни Володимир став водієм шкільного автобуса, що рятував життя жителям Луганської області. За словами поліцейського, автобуси були переповнені під час евакуації: замість 30 чоловік за нормами вміщали по 100 та більше людей.

"Кожна евакуація була як перша, бо це постійно відбувалось під обстрілами росіян. Люди панікували, часто доводилось їх заспокоювати. Я їх розумію: ти їдеш, а десь позаду розривається снаряд. Тоді вони починали кричати, просили зупинитись та відкрити двері. Намагався в такі моменти зберігати холоднокровність та їхати далі, але морально це було надскладно", - згадує Володимир.

За його підрахунками, лише поліція евакуювала з Луганщини близько 50 тисяч чоловік.
"Мені доводилось вивозити людей з Сєвєродонецька, Новодружеська, Привілля, Рубіжного, Лисичанська. Найризикованішою була евакуація з Рубіжного, коли ми заїжджали на вже окуповану половину міста. Українські військові не дуже хотіли нас пропускати, та коли ми наполягали, ті говорили: "Нам самим цікаво, повернетесь ви чи ні"", - розповідає поліцейський з Луганщини.

Володимир говорить, що автобус теж підводив іноді, ламався в неслушний час.
"Була ситуація, коли автобус зламався прямо на мосту і в цей момент почався обстріл. Люди панікують, а тобі треба щось робити….. Викликали тоді інші автобуси, було дуже страшно за людей. Можу констатувати, що тихої евакуації в нас не було ніколи, снаряди розривалися і в 100 метрах від мене, але кожного разу я вставав та їхав далі", - ділиться сєвєродончанин.

Володимир Сімонов відзначив, що вдалось евакуювати багато маломобільних людей, які бажали виїхати незважаючи на складнощі пересування.
"Ми евакуювали дійсно багато маломобільних людей, похилого віку, максимально намагались допомогти, бо їм найскладніше. Виносили їх на ношах з квартир в транспорт, потім заносили в поїзди", - розповідає чоловік.

В той же час, деякі люди відмовлялись евакуюватись, хоча і мали маленьких дітей.
"Багато людей мені говорили, що скоро все закінчиться і вони не бажають кудись виїжджати. Вони звикли до життя в підвалі, до постійних обстрілів, а потім вже не хотіли щось змінювати. Не хочу вірити, що хтось із тих, кому я допомагав, привозив щодня продукти, - чекав на "руський мир", - говорить Володимир.

Окремо Володимир відмітив, що у нього викликали особливу повагу ті, хто евакуювався з тваринами.

"Я радів, коли бачив кота чи собаку, що їде з господарем. Для мене це дійсно гідний вчинок, бо я сам маю шоколадного лабрадора Сімону, і вона кожного дня чекала на мене в бомбосховищі, поки я вивозив мирних жителів. Під час власної евакуації 16 квітня я забрав свою дівчинку з собою".
Володимир поділився з нами кадрами з евакуації, тому ми підготували невелику відеоісторію того, як відбувалась евакуація з Луганської області:

30-річна Аліна, мама з двома маленькими дітками, довгий час перебувала в бомбосховищі в Сєвєродонецьку. Каже, що поліцейські вмовили її на евакуацію і зараз вона їм дуже вдячна.

"Я з дітками вирішила залишатись у рідному місті, чесно, не хотіла нікуди їхати. Так, жили у підвалі, але вірили, що це ненадовго. Хлопці-поліцейські кожного дня привозили нам їжу та пропонували евакуацію, я відмовлялась. Коли посилились обстріли, злякалась та вирішила не наражати своїх діток на небезпеку. Виїхали евакуаційним автобусом, було відносно тихо. Я дуже рада, що нас оберігали такі сміливі хлопці, що готові були віддати свої життя заради наших", - говорить Аліна.

На сьогодні, за інформацією ЛОВА, влада наразі не може евакуювати людей з Луганської області, виїхати можна лише самостійно.

З Луганщини люди можуть виїхати самостійно у трьох напрямках.
Перший напрямок – перейти пішки по дамбі через Харківську область, другий - через Запорізьку область, але там величезні черги, оскільки багато людей, і третій - по "великому колу" через РФ та Балтійські країни.

За офіційною інформацією, у Сєвєродонецьку зі 100 тисяч населення залишилось 8-9 тисяч людей, у Лисичанську із 94 000 – 10-12 тисяч, в Попасній – з 20 тисяч – близько двох тисяч.

Авторка: Валерія Мельник

Про команду волонтерів "Rollndrive" читайте в ексклюзиві "Сєвєродонецьк онлайн".