Тимур Берідзе: "Для мене закінченням війни стане усвідомлення нашого менталітету"

Тимур Берідзе народився в Грузії. Переїхав до Сєвєродонецька більше 20 років тому. Чоловік створив у місті мусульманську громаду, збудував разом з однодумцями ісламський культурний центр "БІСМИЛЛЯ" та мечеть. З початком повномасштабного вторгнення йому та його родині довелося терміново евакуюватися. Центр "БІСМИЛЛЯ" знищили російські військові. На його території загинули 25 людей. Як рятував родину, що думає про росіян та коли, на його думку, закінчиться війна імам-хатиб Тимур Берідзе розповів “Сєвєродонецьк онлайн”.

“Для мене війна розпочалася не 24-го і, навіть, не 2014-го. До переїзду в Україну я жив у Грузії, тож війна з росією почалася для мене з буремних 90-х років”

Це була війна в Абхазії. До цього мені, на жаль, довелося служити в радянській армії, брав участь у військових діях у Карабасі. З “русским миром”, російськими солдатами і їхньою зброєю я знайомий ще з 1987-го року. Що стосується Луганщини, яка стала для мене рідною домівкою, то війна тут йшла кожного дня з 2014-го. 24-те - лише дата, яка дала зрозуміти, що війна буде по всій території України, що це вже є повномасштабним вторгненням, наслідки якого будуть іншими. За вісім років ми змирилися з тією ситуацією, яка була в регіоні. Був вже певний старт нового мислення, життя, випробувань. Саме їх і було найбільше. Я добре пам'ятаю 24-те: місто в паніці, люди розгублені, товпи на заправках, всі збирають речі, щоб виїхати з Сєвєродонецька. Саме так відбувалося і з моєю родиною. Але я чекав на цю війну, в мене не було жодних вагань. Знаючи історію росії, її особливості, окупації та загарбання територій, можна вже було зрозуміти, що росіяни ніколи не зупиняється на одній цілі. Тож усвідомлював, що Донбас для путіна - лише старт. Єдине, в чому помилився, я не думав, що війна розпочнеться у лютому, бо це стратегічно незручно для ведення наземних боїв. Думав, що дотягнемо до травня. Дуже жалкую, що був недалекоглядним, бо тоді, можливо, можна було врятувати хоча б щось з майна родини, мечеті, а близьких спокійно відправити у безпечне місце. А так довелося діяти терміново.

“О шостій ранку обласна адміністрація оголосила евакуацію. Сказали, що моя задача, як духовного лідера, убезпечити людей, парафіян, пояснити їм, наскільки важливо покинути Сєвєродонецьк”

Сєвєродонецьк. Центр "БІСМИЛЛЯ"

Я пояснював наслідки , адже багато хто звик, що у 2014-му році Сєвєродонецьк досить швидко, буквально за кілька місяців, звільнили від окупації. Тож люди чекали на подібний розвиток подій. Потрібно було попередити, що ця війна геть інша. Що ніхто не знає, як буде далі. Тоді навіть шляхів для евакуації було мало. На Харків вже неможливо було проїхати. Лишалася дорога на Дніпро через Слов'янськ, Бахмут. Все це пришвидшило процес, ця безвихідь. В мене вдома була дружина, три доньки, десятирічний син - можна сказати самі жінки, які дуже емоційно все переживають. Особливо враховуючи те, що ми вже у 2013-му році постраждали від війни, було пряме влучання в домівку. Діти все бачили - танки, трупи на узбіччях. Потім переховувалися у друга у Слов'янську. Тож я, не вагаючись, швидко евакуював родину.

“У росіян немає нічого людського - ні душі, ні віри. І те, що вони будують церкви, мечеті - зовсім нічого не означає”

Ось побудували вони військову церкву, якої в жодній країні немає. Росіяни - то якесь відхилення від усього людського. Як так можна? Війна - це вбивство, кров, смерть. Як можна злу будувати храми? Потім освячувати зброю, воїнів, які відправляються вбивати інших людей, іншу культуру. Вважаю, що це поза межами людського разуму. Немає в них нічого святого. Чому вони всюди залишають пустелю? Як ось з нашими містами і містечками… Все тому, що відчувають свою слабкість. Вони мають політичний режим, який побудовано на брехні, корупції, залякуванні. І щоб це приховати, вони коять злочини. На прикладі знищених міст, інфраструктури шкіл, лікарень, театрів, церков, мечетей - усього, що важливе для життя - вони просто залякують, щоб без спротиву люди підкорилися їм та їхньому режиму, а апетит в них великий.

“Зараз росіяни воюють в Україні, але думають і про Грузію, і про Казахстан”

Соловйов, як машина пропаганди, погрожує усьому світові ядерною зброєю. Метод шантажу. І вони думають, що це працює. Думають, що все легко отримають. Україна показала, що той антураж - лише підступність їхніх душ. І це добре, що ми змогли це показати. Це такий злочин, який не вибачить ані Бог, ані світове суспільство. І ще довгий час будуть наслідки для росіян. Можливо, колись їхніх нащадків вибачать, але це буде не найближчим часом. Можливо, вже їхні діти зрозуміють, що накоїли батьки. І після цього стануть нормальними людьми, нормальною країною. Хоча я особисто маю сумніви. Але всевишній Аллах може це зробити.

“Наш центр "БІСМИЛЛЯ” повністю зруйнований, все згоріло… Не залишилося жодного вцілілого сантиметру. Це було цілеспрямоване знищення, військовий злочин”

Його знищили вже тоді, коли Сєвєродонецьк знаходився під окупацією. Залишалася нашою лише територія “Азоту”. Було вже зрозуміло, що за кілька днів українські військові покинуть і ту територію. Тобто жодної загрози центр для загарбників не ніс. На той момент не було причин бити по його будівлі. Російська сторона та сам Кадиров (маю змогу з ним спілкуватися) запевняли мене, що то була випадковість, але я знаю, що це - неправда. До того усі важливі об’єкти вже знищили: будівлю адміністрації, “Імпульсу”, Льодовий Палац. Якщо б це сталося ще тоді, то ще можна було б подумати. Але це сталося за майже остаточної окупації, тож такої “необхідності” не було.

“В час, коли центр потрапив під обстріл, там були нужденні люди, які прийшли за питною водою”

У дворі була свердловина,тоді були проблеми з питною водою і все місто до нас приходило. Вони всі загинули. Думаю, просто дроном побачили скупчення людей і навели на них, всі згоріли живцем. Наразі відомо про 25 загиблих, двадцять одразу знайшли, ще про п'ятьох стало відомо згодом. На території центру окупаційна влада розбирала завали, намагалася знайти щось вціліле і, мабуть, відчули трупний сморід, так і знайшли ще останки. Іншою причиною, вважаю, була певна помста за мою активну проукраїнську позицію. Всі ці вісім років я агітував проти росії. Наше мусульманське правління Омма активно брало участь в протидії проросійській пропаганді. У 2014-му навіть злочинна влада самопроголошеної “днр” внесла наших імамів, і мене в тому числі, у список терористів, нібито ми готуємо людей для диверсійних дій на території росії. Тепер на місці центру зробили “помивочну”. Як так, не розумію. Життя в місті не буде, там нічого немає, ані світла, ані газу, ані тепла. Ніяк не залишать його в спокої. А раніше, кожного тижня в нас була акція - нагодуй нужденного, близько 60 осіб щоразу отримували в нас допомогу. І це не тільки парафіяни, а всі, хто потребував, хто опинився в скрутному положенні.

“Наш центр був відомий тим, що це не тільки про релігію, це було місце, де кожного дня народжувалося нове добро і розповсюджувалося усією областю, Україною. Росіяни знищили не будівлю, а те добро, яким ми були”

Чернівці, ІКЦ "Буковина"

Після 24-го ті люди плакали, казали: “Ви поїдете і ми й два тижні не проживемо”. Так і трапилося. Тепер свою справу я продовжую в Чернівцях, разом з іншими імамами. Звісно, центр тут не такий великий як у Сєвєвродонецьку. В нас була налагоджена робота, співпраця з різними організаціями, плани на кілька місяців вперед… Але нічого, тут також є можливості. Різноманітні фонди приносять продукти, засоби гігієни. Я частину цієї допомоги відправляю в Суми, Одесу, Миколаїв. Людям, які зараз дуже того потребують, тим, кого я знаю. Жодних акцентів, чи мусульмани вони чи ні. Що стосується ісламу - це наша духовна частина, а соціальна допомога, культурне життя - воно для всіх. Ми і в Сєвєродонецьку ніколи не були ізольованими від українців. Не те, щоб тільки розвивали свою культуру, навпаки - ми намагалися, щоб українські мусульмани були максимально інтегровані в суспільство, ламали усі стереотипи щодо ісламу. Будемо чесними, засоби масової інформації часто розповідають про якісь терористичні акти, вбивства в контексті мусульман. А ми показували добро, ті стереотипи руйнували. До мене зверталися люди з різними питаннями, проблемами. Хтось просив допомогти кинути зловживати алкоголем, хтось питав порад у налагодженні сімейного життя, когось цікавили питання віри - все це привносило життя та різноманіття у нашу діяльність.

“Ми повинні зараз шукати дійсну причину цієї війни. На землі нічого просто так не відбувається”

Все контролює всевишній Аллах. І він нам показує, що потрібно змінювати свій спосіб життя, мислення. Коли мене питають, коли закінчиться війна і чим, я кажу, що війна - це не тільки боротьба зброї, не тільки загарбання територій, а, в першу чергу, питання, що хоче від нас Аллах? Я так думаю, як духовна людина. Аллах хоче подивитися, як ми жили до цього, ким ми були і ким маємо стати завтра. Війна у будь-якому разі закінчиться, настане мир. Чи втратимо ми території - це вже інше питання, сподіваюся - ні, бо за ці роки ми показали, що маємо сили знищити цей “русский мир” і, навіть, можемо допомогти росіянам усвідомити, ким вони є в цьому житті і що так далі жити не можна. Весь світ їх ненавидить. Тож Аллах каже їм: “Змінюйтеся!”.

Сєвєродонецьк. Свято розговіння

“Ми повинні стати більш згуртованими, подолати корупцію, яка знищувала нашу країну, повинні замислитися про гріхи, які є в кожного, про наше відношення до Бога”

Для мене закінченням війни стане усвідомлення нашого менталітету, образу мислення, віри, нашого відношення до цього. Якщо ми все це зможемо переломити - ми перемогли. А якщо для нас закінчення війни - це повернення наших територій, то це - наступний крок до наступних війн.
 

Нещодавно Дмитро Кісельов розповів як працює швидка допомога Луганщини.