Михайло Івонін: "Чи сумую я за тим життям – так, сумую. Чи я сподіваюся це життя відтворити – так, сподіваюся"

Михайло Івонін – відомий сєвєродонецький бізнесмен та інноватор. У місті в нього були 3 бізнес-центри, завод, науково-дослідний інститут. Його ініціативи любили та підтримували містяни. Як, наприклад, висадку скверу за один день.

24 лютого, як і у всіх сєвєродончан, його минулому життю настав кінець. Декілька місяців поневірянь та все ж таки Михайлу вдалося зібратися та почати все з нуля.

Наразі він займається декількома проєктами та вірить, що рідний Сєвєродонецьк знов можна буде зробити квітучим та комфортним.

Про цей важкий рік, нові виклики та майбутній бум з відновлення Михайло Івонін розповів «Сєвєродонецьк онлайн».

 - Ви поїхали з Сєвєродонецька 24 лютого. Було передчуття напередодні?

 - Щодо передчуття, то чого не було – того не було. Ми поїхали 24 лютого вже після того, як почали бомбити. 23 лютого я для комп’ютерної академії «Шаг» закінчив будівництво бізнес-центру в «Івонін-парку». 1 березня вони мали відкритися.

У мене троє синів. Дітей треба було вивозити. Один виїхав із мамою окремо 24 лютого, двоє зі мною. Одному півтора року, другому – п'ять. Мені не було чого чекати у Сєвєродонецьку. Найважливіше – зберегти дітей.

 - Вдалося щось вивезти з міста?

 - Загалом нічого не вивіз. Лише особисті речі. Все, що помістилося в одну машину. Можна сказати, що окрім дітей та двох валіз – нічого й не вмістилося. Навіть машину дружини не забрали одразу.

 - Наразі відомо, що з бізнесом, житлом?

 - У мене було 3 бізнес-центри, завод, інститут та два будинки. У принципі, нічого не залишилося. У завод було близько 10 потраплянь, решту – розікрали. «Івонин парк» пограбували просто. Один приліт був у дах – далі попрацювали люди, які чекали на «руський мир». Будинок згорів. Солдати відстрілювалися звідти, було пряме влучення. Ще два бізнес-центри зараз із невеликими пошкодженнями стоять. Що з ними – мені невідомо.

"Івонін-парк". Фото зі сторінки Михайла Івоніна

 - Відомо, що в один тільки «Івонін-парк» Ви вклали 1 мільйон доларів. Наразі рахували загальні збитки?

 - Орієнтовно загальні втрати – близько 4-5 мільйонів доларів. За моїми підрахунками. Для того, щоб подавати в суди, потрібно дочекатися визволення, проаналізувати, у якому стані все. А щодо страховки, це ж форс-мажор.

"Івонін-парк". Фото зі сторінки Михайла Івоніна

Мій план – після визволення поїхати подивитися, в якому все стані, яка інтенсивність відновлення. Проаналізувати, чи буде потреба у відновленні майна. І тоді вже ухвалювати рішення. Поки що рано про це говорити. Наразі будуємо бізнес на Хмельниччині.

 - Минулий рік – найважчий досвід у житті?

 - Безумовно, це найскладніший досвід у моєму житті. Напевно, так для всіх. Однозначно. Навіть сприйняти це… Ось ви кажете про передчуття. Не вірилося, що у 21 сторіччі можлива війна за територію. Такого неможливо було уявити. Торговельні, економічні війни за ринки збуту – але вони йдуть іншими методами, не військовими. У 21 сторіччі розпочати війну за територію – це потрібно бути повним параноїком.

Я бачив багато чого. Пройшов через 1990-ті, інші етапи життя – нічого не зрівняється з тими подіями. Перші два місяці був загалом повним шоком. Ми сиділи на турбазі з дітьми та не могли зрозуміти, що робити далі. Тільки після 2 місяців прийшло усвідомлення, що це швидко не закінчиться і треба щось робити. Тож нічого й не вивезли, не врятували.

"Івонін-парк". Фото зі сторінки Михайла Івоніна

 - А якщо порівняти з 2014 роком?

 - У 2014 році, коли війна прийшла до Сєвєродонецька, ми не перебували у місті. Ми якраз запускали торговельний будинок у Казахстані. Я не міг цього відчути. Це було далеко, без мене. Тому мені складно порівнювати з тим періодом.

 - Чи не планували відновлення свого інституту?

 - Проєктний інститут не планую відновити. Це неможливо. Та й проєктами ми не займалися з 2014 року, це був вже більше науково-дослідний інститут. Ми займалися розробкою технологій, виготовляли нестандартне обладнання, вели великі підприємства у плані безаварійної роботи. Чому неможливо? Створити науково-дослідну лабораторію з нуля - це і великі витрати, і великі проблеми. Персонал роз'їхався. Щоб його повернути, потрібно мати ресурси. Крім того, наука – річ витратна. Спочатку відбувається купа експериментів, потім виходить позитивний результат від чогось і потім він у вигляді товарного продукту продається. З 10 експериментів виходить 2 у кращому випадку, а 8 лягають на витрати підприємства. І ці десять експериментів проходять протягом тривалого часу та вимагають великих коштів. Коли підприємство стабільно працює, отримує прибуток, воно може дозволити завдяки цьому займатися наукою. А робити це без прибутковості не можна.

Крім того, є безліч розробок, які можна продавати як товарні продукти, чим ми зараз і займаємося. Робимо протинакипні фільтри, протикорозійні, відмивальні реагенти для побутових цілей виробляємо та продаємо. Це все випускається під маркою «SVOD» у Хмельницькому. Орендуємо площі та випускаємо продукцію. Близько 40 найменувань.

 Михайло Івонін. Фото "Трібун"

 - Це ж при тому, що обладнання не вивезли?

 - Це все наново куплене та виготовлене. Нічого не вдалося вивезти. Раніше я мав інститут «Водоочисні технології», який займався промисловістю, там були великі площі, працювали для металургійного заводу Ілліча, «Азовсталі». Воно зараз не працює повністю. Було підприємство «PROMDEX Україна», воно випускало всі розробки інституту «Водоочисні технології», які застосовуються у побутових цілях. Це десь 300 найменувань всілякої продукції, від рідкого мила до протинакипних фільтрів. Зараз випускаємо близько 30 із цих 300. Те, що можливо та рентабельно.

У нас була дистрибуція по всій Україні, крім того, продавали в Казахстан, на той момент ще в Росію, Молдову. Зараз продаємо у Молдову, Казахстан, Україну. Зраділи компанії, з якими ми співпрацювали, що ми змогли це виробництво створити та запустити.

 - Ще один проєкт, який ви зараз втілюєте – модульне житло. Яка ситуація наразі?

 - Спочатку виникла ідея, бо руйнувалася велика кількість житла й треба було швидко зводити нове. У мене виникла ідея зробити блоки, щоби створити будинок.

Що є блоком. Він дозволяє для звичайного споживача навіть за невеликого розуміння в будівництві самому побудувати будинок дуже швидко та якісно. Тільки за нашою технологією можна зробити домівку за тиждень із нуля. Можна замовити, звичайно, модульні будинки, які вам привезуть і встановлять, але з наших блоків можна збудувати його будь-якої конфігурації, не маючи будівельної техніки, підйомних механізмів.

Виробництво

Є ще 2 людини, які повірили в цю ідею та стали моїми компаньйонами. Під Вінницею маємо невеликий цех. Нині налагоджуємо випуск цих блоків.

 - Була інформація, що квадратний метр коштує 400-500 доларів. Як зараз?

 - Дещо змінилася концепція у нас. Раніше ми говорили, що будуватимемо будинки й приблизна вартість у нас 400-500 доларів за квадратний метр. Але дійшли того, що кожному подобаються різні проєкти будинків, кожен по-різному ставиться до того, з чого має бути фундамент, чим покритий дах. Вирішили, що вироблятимемо саме будівельні блоки, які можна зібрати. Тобто людина сама визначає, як вона робитиме фундамент. І звідси ціна за квадратний метр житла. Ми продаємо блоки, що коштують 50-60 доларів за квадратний метр стіни. Це стінові блоки. З чого б не робили стіни – вони вимагають обробки зовні та зсередини. Перевага наших блоків у тому, що ви отримуєте одразу готову стіну. Її не треба штукатурити. Ми робимо термічну обробку. Це камера, де ліс витримується при температурі 190-200 градусів. Виходить дерево, яке не веде, яке не змінює своєї геометрії. Дерево для внутрішньої частини проходить сушіння та обробку. Виходить близько 240 мл теплого матеріалу. Це за скандинавськими мірками. Для Фінляндії можна.

Ви отримуєте цілісний дерев'яний, екологічно чистий будинок, який простоїть багато років. Я не розглядаю це як тимчасове житло.

Модульний будинок 

За великим рахунком, від 250 доларів за квадратний метр можна починати будувати.

Якщо ви не готові жити в дерев'яному будинку, можна збудувати гостьовий і жити в ньому, поки зводиться основний. Будинок з цегли будується 2 роки

Зараз поки що все налагоджуємо. Не шукаємо поки замовників. Я чекаю на бум після закінчення війни. Хочемо підійти до цього абсолютно готовими. Нині це разові замовники.

Виробництво

 - Який найменший будинок може бути?

 - Ми будували у Кам'янці-Подільському 30-35 квадратних метрів. Але можна й лазню 16 квадратів зробити.

 - А самі живете в такому?

 - Я живу у всьому орендованому. Приміщення, виробничі площі, житло. Щоб збудувати, потрібно вирішити питання з площею, ділянкою.

Михайло Івонін

 - У вас команда сєвєродончан?

 - У нас зараз працює 18 осіб. Це все колишні працівники інституту. Ми їх перетягнули із різних регіонів.

 - Яким бачите Сєвєродонецьк після звільнення?

 - Місто як такого профілю немає. Це тільки у сєвєродончан було якесь усвідомлення, що це місто хіміків. І все, на їхню думку, будувалося навколо «Азоту». Однак він давно не був містоутворюючим підприємством. Це коли там працювало 20 тис. осіб, а у місті було 100 тис. населення – тоді можна було сказати, що все будувалося навколо й завод був містоутворюючим. Але останнім часом на «Азоті» працювало 2,5 тисячі людей. У нас лише в «Оргхімі» працювала 1 тисяча людей. В «Імпульсі» працювало близько 800 людей. Вже не мав «Азот» такого впливу, як раніше і як звикли вважати містяни. Тому я не розумію поняття «перепрофілювати» місто.

Наприклад, зараз ми знаходимося у Хмельницькому. Він до цивілізованого світу, Європи ближчий, ніж Сєвєродонецьк. Наше місто залишиться окраїною України. Тому що торгові зв'язки з Росією розірвані і я не вірю, що найближчим часом відновляться. Для того, щоб там розвивався бізнес, там потрібні певні умови. Наприклад, зона без податків. Щоб зрівняти умови. Тоді й весь той людський потенціал повернеться, який виїхав.

Якщо створять умови, місто може піти будь-яким шляхом. Яким буде Сєвєродонецьк – я не знаю. Але з огляду на те, що він компактний, правильно спроєктований і комфортний, його можна швидко відновити. Особливо, якщо врахувати минулі помилки. І якщо відновлювати за допомогою нових технологій. Тоді він може знову стати гарним та комфортним. Квітучим.

 - Які помилки, наприклад?

 - Наприклад, були одні очисні споруди. Вони перебували на «Азоті». Усі стоки. Коли будували «Ореанду», вже говорили, що на прокачування стоків не вистачає електроенергії, не вистачає каналізаційних колекторів. Сєвєродонецька ТЕЦ – застаріле підприємство. Половина міста щороку не знала, чи буде вона із теплом. Потрібно будувати квартальні котельні.
Настав інший час, нові технології. Їх потрібно під час будівництва враховувати.

 - Ви самі розглядаєте можливість повернення?

Потрібно враховувати, чи будуть компенсації, чи повернуться люди. Нині там 10% проросійських людей. Якщо приїде 10% проукраїнськи-налаштованих – буде 50 на 50. А якщо повернуться усі – вони будуть у меншості. Це задача з багатьма невідомими.

Я сумую за людьми, які були поруч, з якими мені було комфортно. Вони зараз роз'їхалися Україною та світом. Спілкування такого не вистачає.

Сєвєродонецьк був комфортним. Те моє життя для мене було комфортним. Чи сумую я за тим життям – так, сумую. Чи я сподіваюся це життя відтворити – так, сподіваюся.

Нагадаємо, до повномасштабного вторгнення  Михайло Івонін розповів про інвестиції у майбутнє, фантазію та Ivonin Park.