Як волонтер “Вован відчайдушний“ возить допомогу на Донбас

"Вован" - це позивний волонтера Григорія Фастівщука, який ще рік тому заснував свій благодійний фонд. Зараз возить допомогу ВСУ на Донбас. Свою неймовірну історію він розповів "Сєвєродонецьк онлайн".

Призвісько “Вован відчайдушний“ він отримав на Майдані Незалежності, де залучився до першого намету Віктора Косарчука. Разом з ним та тисячами таких, як він, виборював право українців на самовизначення нації. Слова, нібито високопарні, але вони доволі точно відображають суть того, що відбувалось тоді в Києві. Європейський вибір українців, по суті, було вкрадено похабно та зухвало, але ми ще раз довели всьому світові, що українці - не безпросвітне бидло, а горда та волелюбна нація, яка може відстояти своє право на вибір.

…Григорій Фастівщук тільки-но приїхав з рейсу, бо працював тоді “далекобійником” і перевозив вантажі майже в усі країни Євросоюзу. На той час він повертався саме з Італії. Запам’ятав, як європейський ефір розірвала звістка про те, що в Україні, на Майдані, пролилась кров. Це повідомлення назавжди змінило його долю та внутрішній світ. Не було більше лагідного хлопця, який бажав одного – забезпечити у будь-який спосіб свою сім’ю та посидіти з вудкою на березі тихої річечки разом з сином та донечкою. До Києва повернулась людина, яка будь за що була сповнена рішучості відстоювати не тільки свою громадянську позицію, але й майбутнє своїх дітей. Тож з автопарку він одразу заринувся у відчайдушну боротьбу. Разoм з товаришами вибудовували “ вогняні барикади “ з покришок, які підвозили друзі-дальнобійники, неодноразово пробиралися через кордони “беркутівців” та "тітушек" для того, щоб привезти побратимам по Майдану медикаменти, їжу, пальне для “коктейлів молотова“.

Григорій Фастівщук

Одного разу, коли Григорій з братом Сашком з важкими сумками були вже поруч з Михайлівською площею, їх перестріли "януковські бойовики", які намагались зупинити відчайдух та відібрати вантаж. Ситуація складалась не на користь протестувальників. Та на площі чекали поранені й до них медикаменти мали бути доставлені за будь-якою ціною. Ось тоді, побачивши на узбіччі якусь вантажівку, Григорій прийняв неординарне рішення. Не вагаючись, скочив на підніжку, розбив ліктем скло й відчинив дверцята. До них бігли якісь кремезні молодики з бейсбольними битами, а Григорій вже заводив машину, даючи команду: "Сашко, негайно в кузов! Закидай сумки та лягай на підлогу. Та тримайся там…"

І машина хутко рушила з місця. На проїзну частину вулиці вискочили “беркутівці”, але й вони вимушені були відскочити з-під коліс несамовитої вантажівки.

Все вийшло так несподівано та блискавично, що навіть у таборі поява машини була прийнята як само собою зрозуміле діло. Але тільки машина зупинилась, як до Григорія хтось звернувся:

- Чуєш, Вован, ну, ти й відчайдуха.
- Та не Вован я. А от з приводу відчайдухи, тут ти, мабуть, і правий.

Так відтоді й став Григорій називатись “ Вован-відчайдуха“. А коли розпочалася агресія “федералів“, саме це прізвисько стало у 2014 році його позивним, бо не вагаючись “Вован-відчайдуха“ став на захист Батьківщини. Потім були добробати, лави самооборони, лави “ правого сектора “.

Про забезпечення української армії на ту пору легенди ходили, які не припиняються і по сьогодні. Ситуацію, коли майже обеззброєна армія зупинила навалу військ російської військової машини, зараз вивчають у всіх військових навчальних закладах світу. Але він зостав саме той час, коли на вагу золота був кожен патрон, коли не вистачало бронежилетів, коли навіть взуття бракувало. Саме тоді перед ним поставили завдання привезти необхідний вантаж з… Казахстану.

- Зможеш? - запитали перед виїздом. – Вантаж потрібен в найкоротші строки.

- Та їздив я у ті краї, причому не один раз, - знизав плечима Фастівщук.

Григорій Фастівщук

І поїхав. А дорогою зустрічав братів по шоферському ремеслу та вів з ними довгі та довірливі розмови. Питав, до речі, і про те, чи зможуть вони допомогти у разі потреби. Багато відповідей його друзів по дальній дорозі були ствердливі. Ось тоді й з’явилась ідея про те, щоб створити свій, позадержавний фонд, який міг би допомагати бійцям на фронті. Відмінність його мала бути в тому, щоб вантаж приходив до побратимів без так званих посередників, а напряму, в конкретні військові підрозділи.

Це вже була інша стратегія та інший підхід, який потребував детального, але швидкого обговорення. Тож по приїзду порадився з друзями, з сім’єю і започаткував благодійний фонд “Захистимо Україну разом”.

Вже у процесі підготовки документів підійшла донька та запитала:

- Тату, а благодійний фонд буде існувати й тоді, коли ми росіян виженемо?

- Саме так.

- От і добре, тоді я пропоную в назву фонду додати слова про те, що ми будемо допомагати не тільки захищати, але й відбудовувати Україну.

Ця ідея сподобалась всім і тепер фонд має назву Благодійний Фонд “Захистимо та відбудуємо Україну разом“.

З особливою напругою Фонд працює саме з часів відкритої агресії російської імперії проти України. Тільки за останній рік його волонтери перевезли на передову, безпосередньо в військові підрозділи, більше, як 400 (!) тонн військової допомоги.

Я знаю героя цього нарису ще з 2015 року, коли він вперше побував у моєму рідному селищі Новоайдар, що на Луганщині. Разом ми напряму підвозили військовим все те, що вони замовляли “Вовану“. І я бачив, з якою вдячністю його зустрічали і в Кримському, і в Трьохізбенці, і у Щасті, і у Станиці Луганській. Бо звідусіль його допомоги чекали, завжди телефонували.

Григорій Фастівщук

Та він і зараз не розлучається із телефоном, бо завжди на зв’язку, завжди щось уточнює, щось доповнює, когось зустрічає. Завдяки своїм друзям-дальнобійникам він має змогу отримувати допомогу майже з усієї Європи. Польща, Словенія, Франція,Чехія, Данія, Казахстан – ось неповний перелік країн, з якими співпрацює Фонд.

Днями ми зустрілись з Григоріем-Вованом у Києві. Поспілкувались. Він розповів, що нещодавно їздив у Бахмут. Назад виїздили під обстрілами. Останні кілометри “тягнули” на пробитих покришках. Але все обійшлося і Фонд знову набирає замовлення. Вже є домовленість на закупку певної кількості дронів та приладів нічного бачення. І вже скоро, зовсім скоро, Вован-відчайдушний вирушить до передової. Що ж, хай тобі щастить, друже.

Володимир Мартинов