Як планувати майбутнє? Конструктор свого життя

Планування майбутнього може бути важливим інструментом, але останні події у змозі перевернути наші плани з ніг на голову. Крім того, стрес та негативні емоції можуть затьмарити наше бачення майбутнього й призвести до того, що ми перестаємо мріяти та планувати. Сьогодні про це й поговоримо.

«Непевні часи потребують непевних рішень. Ти будуєш плани. Вони руйнуються. Сподівання-очікування, нащо вони, коли можна рухатися у потоці, дивитися на ситуацію і далі вже по факту будувати короткострокові плани. Плани потребують сили та енергії, а я не можу зараз дозволити собі таку розкіш – витрачати енергію», - каже переселенка з Донецька Дар’я.

Плани, плани, плани… Чи все йде у вас за планом? Звісно, майже кожен щось писав собі в щоденнику – завдання на день, на тиждень, на місяць. Але під час переживання стресових подій людина може заглиблюватись у проблеми, фіксуватись на негативних аспектах теперішнього або на жалкуванні за минулим, при цьому майбутнє їй здається незрозумілим, розпливчастим та нереальним. При чому ці всі три виміри часу сприймаються ніби розірваними. Для успішної адаптації до обставин потрібно відновити всередині себе зв’язок між минулим, теперішнім та майбутнім.

Одним зі способів зробити це є уявлення себе через рік. Ми можемо уявити свій дохід, місце, де знаходимось та роботу, яку виконуємо, і задуматись, чи приносить нам це задоволення. Також важливо подумати про те, що ми робимо з тими бенефітами, які отримуємо від своєї роботи, і хто поряд з нами.

Іншим способом є створення фокуса на місяць, де ми можемо написати перелік справ, які для нас мають вагоме значення. І перевіряти щодня, чи рухаємося ми в напрямку, який обрали.
Часто через травматичні події страждає уявлення про себе як сильну та стійку людину. Воно змінюється на сприйняття себе як слабкої та невпевненої людини. Створюється розрив між мною у минулому та мною теперішнім/-ьою. Важливо усвідомити, що я можу бути різним/-ою, і слабким/-ою, і сильним/-ою. Мене в минулому й мене теперішнього/-ю багато що поєднує. Ми повинні спиратися на свої знання та підтримку оточення, щоб розвиватися і будувати своє життя.

Пропонуємо цикл змін, що відображає основні процеси, які вимагають планування життя. У ньому є кілька ключових етапів, які можуть у житті виглядати зовсім по-різному, але загалом лягають в єдиний «пазл» за своїм сенсом.

Етап у темряві – це те, з чого все починається і те, чим завершується. Бути в темряві, «в тумані» - це органічний процес, коли ми перебуваємо між своїм станом до та після. Так, наприклад, перші дні після повномасштабного вторгнення росії в Україну – це суцільна темрява та розгубленість, що природно. Але навіть така темрява породжує те, що ми бачимо певний виклик перед собою. І саме з нього починається запит на зміни.

Бачимо виклик – це етап формулювання проблеми. Часто ми її можемо відчувати, але не можемо до кінця описати. Найголовніше, що тут важливо пам’ятати – у кожній проблемі закладений потенціал до її вирішення. Отже, як тільки ми оформимо виклик, що постав перед нами, це зможе трансформуватись у мету та завдання, а точніше  - у практичні кроки до дій.

Тоді ж починається етап планування, де ми думаємо про те, як, коли, де та з ким доречно діяти, щоб подолати наш виклик.

Після того, як план готовий (хоча б приблизно, тому що рухатись без нього – це наражати себе на зайву небезпеку), ми готові перейти до реалізації задумів. Вже коли ми починаємо втілювати задумане, ми все одно можемо корегувати власні плани після їх зіткнення з реальністю.

Корисно пам’ятати, що плани – це тільки умовні дороговкази, які завжди змінюються (і це також нормально). Звичайно, після реалізації чогось ми отримуємо результати, якими можемо пишатись, оцінювати та розуміти, що та як можна було б зробити краще на майбутнє. Це не менш важливий етап, який не варто проскочити, аби повноцінно усвідомити здобутки, похвалити себе та набратись сил для подальшого руху. Коли ж первинний план втілено й помітні результати, ми готуємось до етапу «рухаємось далі», де виникає готовність у перспективі побачити нові виклики та підготуватись до зустрічі з ними. Але при цьому пам’ятаємо, що перед тим буде етап нової «темряви», який варто проходити, а не моментально перемикатися на нові проєкти.

Цей цикл змін є універсальним – як в нашому особистому та сімейному житті, так і на рівні громади. Отже, ми всі постійно проходимо однакові етапи, ми всі є інженерами й конструкторами свого життя. Якщо ж у цьому процесі ми рухаємось свідомо, тоді нам набагато легше розуміти, що відбувається, яким може бути наступний етап і як підготуватись до нього. Це породжує нашу стресостійкість та готовність до всього!