“Наша молодь має бути обізнаною, стійкою заради перемоги, деокупації наших територій”, - Лоліта Глотова

Лоліта Глотова - двічі переселенка. У 2014-му році окупанти змусили її виїхати з рідного Алчевська, а у 2022-му - з Лисичанська. Зараз вона працює в Дніпрі з земляками з Луганщини в обласному центрі молодіжних ініціатив та соціальних досліджень. Також Лоліта - освітня консультантка в рамках проєкту “НУМО” (Національне українське молодіжне об’єднання).

Дівчина розповіла журналістам “Сєвєродонецьк онлайн”, як виїхала з Лисичанська, що зараз хвилює молодь ВПО та як стати корисним для суспільства. 

- Поділіться своїм досвідом ВПО

- До 2014 року я ще була школяркою, жила в Алчевську на Луганщині. Завжди займалась творчою діяльністю: танці, вокал. Потім я виїхала до Лисичанська, вступила до педагогічного коледжу, працювала в Палаці культури імені Володимира Миколайовича Сосюри. Я завідувала дитячим сектором, а також була волонтеркою молодіжного хабу. Паралельно працювала в дитячому садочку вихователькою з англійської мови. 

Зараз я - студентка Національного університету Тараса Шевченка. Продовжую навчатись роботі з дітками. Моє направлення - молодша школа, дошкільники. Але вийшло так, що в Дніпрі я працюю з молоддю.  

Лоліта Глотова з переселенцями в Дніпрі

24 лютого 2022 року мені зателефонувала співробітниця та сказала, що почалась війна. Я все одно пішла на роботу. Ми з колегами перебували в нашому Палаці культури, розміщали містян у підвальному приміщенні. З міста я виїхала вже в квітні. 

Весь той час я перебувала в Лисичанську. Чесно скажу - спочатку не боялася, знаходилась вдома. Та потім зрозуміла, що розпочинається жах. Було дуже погано з їжею, з водою. Але я дуже рада, що поруч завжди знаходились люди. Ми згуртувались з жителями мікрорайону, з родичами. Тримались разом, допомагали один одному, і тому вижили. Виїхали останнім евакуаційним автобусом. Думаю, що далі це було б вже дуже складно. 

- Що робили, коли приїхали до Дніпра?

- Спочатку був період паніки, необізнаності. Тому що нас вивезли під Дніпро, просто люди допомогли. Ми жили в селищі, я не знала, що робити, намагалась шукати роботу за спеціальністю, навчалась. Згодом Анна Рясна покликала мене до Дніпра, сказала, що їм потрібен волонтер з педагогічною освітою. Так я почала займатися з дітками в шелтері переселенців з Луганщини, займалась гуманітарною місією.

Я стала волонтеркою Молодіжного центру. Окрім гуманітарної допомоги, яку ми видавали, я брала участь у різних заходах. Анна знала мене по культурі ще з Лисичанська. Вона почала мене долучати до роботи в центрі. Наразі я вже стала тренеркою та спікеркою, що дуже приємно. 

Молодіжні організації Луганщини та Дніпра

Луганський молодіжний центр дуже товаришує з молодіжним центром Дніпра, з місцевою молодіжною радою. Вони долучають нас до своїх заходів, надають приміщення. Зараз працюємо над проєктом створення нового Центру. 

Нам допомагає коворкінг-центр для переселенців з Луганщини. Тут можна комфортно працювати. Ми часто проводимо в цьому коворкінгу тренінги, майстер-класи. Я запрошую різних спікерів, наприклад, психологів, які кваліфіковано допомагають нашим переселенцям.      

Я працюю з шелтером переселенців з Луганщини, шелтером “Гостина”, де також живуть наші люди. Намагаюся охопити якомога більше локацій, де зараз перебуває наша молодь ВПО.     

- Чи багато молодих людей з Луганщини включаються у громадську роботу?

- Так, багато молодих людей з Луганської області стали волонтерами, проводять різноманітну громадську та гуманітарну роботу. До того ж наша молодь нарешті пішла працювати, навчатися. Тому ми тепер частіше збираємось на вихідних. Дуже приємно, що  наші люди стають організаторами різних подій.  

Лоліта Глотова на тренінгу

Зараз я працюю саме з молоддю Луганщини та Донеччини, і в роботі з ними є певні прогалини. Можу сказати навіть на своєму прикладі, що молодь не обізнана, вони у стресі, не розуміють, що їм робити далі. Вони бояться починати щось нове, бояться бути зайвими, не корисними в якійсь справі. 

Але завжди знайдуться люди, які тебе підтримають, навчать. Не потрібно боятися змінювати професію, вид діяльності. У всіх все вийде. Головне не стояти на місці й розуміти, що кожна людина - корисна.   

Наша молодь має бути обізнаною, стійкою заради перемоги, деокупації наших територій. Вважаю, що молоді люди з Луганщини будуть готові їхати на деокуповані території, відновлювати наші міста й продовжувати свою діяльність вже вдома. 

Фото: Луганський обласний молодіжний центр