Артем Лисогор: "Ми повинні прийти на деокуповані території готовими діяти з першого дня"

12 квітня цього року Президент України Володимир Зеленський призначив нового голову Луганської ОВА Артема Лисогора. З жовтня 2021-го до червня 2022 року він був відряджений на схід України для виконання обов’язків заступника командуючого Об’єднаних Сил щодо задіяння сил та засобів підрозділів Національної поліції. З лютого 2022 року перебував на Луганщині та брав участь в обороні населених пунктів навколо Сєвєродонецька. Тож Луганщина для нього близька, хоча сам він народився та довгий час працював у Дніпрі.

Про те, які зараз виклики стоять перед областю, які резерви готуються для деокупації регіону, як допомагають міжнародні партнери та про найбільші страхи Артем Лисогор розповів в інтерв’ю «Сєвєродонецьк онлайн».

 - Наразі ви 2 місяці на посаді голови Луганської ОВА. Як за цей час змінювалися задачі?

 - Звісно, задачі змінюються постійно, але ми розуміємо, що Луганська область специфічним шляхом зараз розвивається, не маючи майже території – лише 5%. Це дуже великий виклик. Бо ми маємо найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб. Проте ми готуємося до повернення на наші території, тому зараз проводиться підготовка до цього. Формуємо команди, їхнє оснащення. Це робота як на державному рівні, так і з міжнародними агенціями, нашими партнерами, які нам допомагають. Лише за минулий тиждень провів близько 10 зустрічей. Є напрацювання, які вже починають діяти для того, щоб ми могли максимально отримати матеріально-технічну допомогу. Ми повинні прийти на деокуповані території готовими діяти з першого дня. Щойно пройдуть наші збройні сили, сили оборони, правоохоронці – тут вже повинні прибути працівники адміністрацій. Не всі одразу, звісно, але ті основні напрямки, які повинні забезпечити організацію та взаємодію між всіма структурами з відновлення електроенергії, надання медичної допомоги громадянам, які там знаходилися, по роботі з правоохоронними органами щодо фільтрації осіб, по відновленню води, тепла.

З нашими державними банками вже провели перемовини щодо можливості по першому нашому проханню мобільні групи свої направити до людей. Для можливості погасити заборгованості по пенсіях чи інших виплатах тим жителям області, які там залишилися. Бо можна мати мільйони коштів, всю техніку, плани, але без людей це все неможливо. Зараз наша задача – втримати їх. Лікарів, педагогів, інших робітників.

Робота

 - Зараз з’являється інформація щодо формування матеріального резерву, який знадобиться після деокупації. Розкажіть про це.

 - Резерв продовжує формуватися. Підшуковуємо автотранспорт - робочий, а також спеціальний для розбору тих завалів, які там є, будівель після розмінування. Щоб цей матеріал після можна було використовувати й надалі – для ремонту доріг, наприклад. Ми ж розуміємо, що на одних генераторах далеко не виїдеш.

Дуже багато іде перемовин з цього приводу. Запаси ми формуємо. Лікарську апаратуру, «швидкі», щоб наша гвардія лікарів могла висунутися та надавати допомогу. Тому формується весь спектр. Щоб кожна громада, враховуючи фінансове навантаження, могла забезпечити первинну діяльність, самостійно організувати генератори, засоби зв’язку, баки з водою, машини для підвозу води, транспорт для евакуації і розвозу допомоги.

Формується склад для накопичення продовольчого сегмента. Для того, щоб на деокупованих територіях людей, які одразу після звільнення не виїдуть, забезпечити всім необхідним. Водою, медициною, харчами. Поки ми будемо обстежувати територію, налагоджувати життя.

 - Нещодавно з’явилася інформація про те, що Луганська ОВА проведе інвентаризацію гуманітарної допомоги. З чим це пов’язано?

Зараз я проводжу інвентаризацію цих складів. Це стосується не хабів, а саме резервів для входу на деокуповану територію. Перевіримо, чи все в наявності, які терміни придатності.

 - А хаби встигли проїхати?

 - Більшість гуманітарних штабів, близько 20, я вже об’їхав. Зараз у мене залишився захід України. Наступного тижня плануємо туди. Коли я виїжджаю, намагаюся не просто провідати хаби, а складаю список зустрічей з міжнародними партнерами, керівниками, громадами. Є проєкти по західному регіону. Наприклад, можливому будівництву житла для ВПО, або тимчасового житла – реконструкції. Якраз це все промоніторимо.

Зараз у кожному виїзді компоную максимум справ, щоб не витрачати зайвий час. Бо роботи дуже багато.

 Артем Лисогор

 - Ще одна задача, про яку ви казали, сформувати потужний склад команди адміністрації. Вдається? Чи чинна команда виявилася непоганою?

 - Сказати, що погана команда - я не скажу. Деякі керівники формують роботу, деякі звільняються, шукають кращі умови, деякі залишаються. Дуже легко казати, коли в тебе є територія, коли всі наочно знаходяться. Ти бачиш діяльність кожного керівника. Від цього можеш за тиждень-два робити висновки. Коли всією країною розкидана адміністрація, складніше. Зараз ми вже сформували наш єдиний простір (вже є приміщення), у якому найближчим часом завершимо стягнення всіх матеріальних резервів. Це приміщення, в якому буде тимчасово, до повернення на Луганщину, працювати адміністрація. Ми всіх робітників стягуємо. Але треба розуміти, що їх треба й розміщувати. До того ж є люди, які працюють віддалено, але виконують не меншу роботу. Якраз ця база ще більше покаже, хто на що гаразд. Там і буде координаційний штаб відновлення, до якого увійдуть представники всіх наших громад, міжнародні партнери та державні установи. Будемо напрацьовувати проєкти, вирішувати нагальні потреби.

У тому числі зараз працюємо з нашими підприємствами з міжнародниками щодо забезпечення їхнього повернення та виділення для них окремих грантів на розвиток. Ми ж прекрасно розуміємо, що коли повернемось, зіткнемося з великою проблемою щодо енергозабезпечення. Тому що багато об’єктів потребуватимуть відновлення. І це не 1-2 місяці, а понад рік. Тому ми завчасно маємо визначити проєкти, у тому числі по зеленій енергетиці, які швидко монтуються, будуються. Щоб забезпечити електроенергією ті міста, які ми деокупуємо. Так по кожній галузі.
Працюємо з нашими переселенцями. Це й подача заявок на виплати по зруйнованому житлу, зараз всі наші ЦНАПИ (відкрили вже 17 з 26 запланованих) надають людям допомогу у створенні цих документів. Тобто допомагаємо і юридично, і забезпечуємо продуктами, і документально. Лікарні теж працюють – зараз вже переходимо на другу ланку для того, щоб якраз у хабах можна було надавати допомогу ВПО. Є бажання розгорнути й третю ланку. Намагаємося втримати наших лікарів, щоб вони не розійшлися по інших областях. Бо нам не буде, з ким повертатися.

 - За ці 2 місяці вашої роботи у вас вже з’явилися і хейтери, і фейкові сторінки, і теорії щодо «двоєвластія» з колишнім очільником області Сергієм Гайдаєм. Ви були до цього готові?

 - Я вам скажу чесно, я працював на державній посаді вже, тому з хейтерами стикаюся не вперше. Намагаюся на них та на ботів не реагувати, але якщо там висвітлюється нагальна, болюча проблема для нашої громади – одразу виходжу з інформацією. Те, що створюють сторінки – ми ж розуміємо, що це можуть робити не тільки наші «доброжелатєлі», а й наші сусіди. Це звична форма діяльності ворога, ми не реагуємо на це, а працюємо далі.

Сказати, що з’явилося багато хейтерів – так, якісь є. Але не можна всіх поділяти під одну гребінку. Є люди, які пишуть таке просто за своїм складом характеру, але й від них проскакує корисна інформація, яку перевіряють потім і на яку, дійсно, виявляється, потрібен вплив керівника чи якогось департаменту.

А так я до цього готовий, нормально відношуся.

Що стосується Сергія Володимировича – він турбується про Луганщину, він був керівником довгий період. Якихось проблем, скажімо так, між нами не виникає.

 - Але ж всім цікаво, спілкуєтесь ви чи ні?

 - Ніяк не спілкуємося. Я працюю на своїй посаді, він на своїй державницькій позиції. Я виконую ті завдання, які необхідні для розвитку області та забезпечення нашої громади, Сергій Володимирович займається своєю діяльністю. Про що ми маємо спілкуватися? Він мені не радник і я йому не помічник. Не розумію розгону цієї теми, якщо чесно. Людина спілкується онлайн з людьми, турбується про них. І це добре.

  - А ви самі все читаєте?

 - Намагаюся це робити ввечері, коли пізно приїжджаю додому, сам більшість матеріалів дивлюся. Свою сторінку точно сам повністю вичитую. Не завжди вдається вчасно відреагувати. Якщо сильно завантажений, тоді, звісно, моніторять мої працівники. Допомагають. А так перекидаю інформацію тим, хто має за це відповідати.

Артем Лисогор

 - Одним з наболілих питань зараз є примусова паспортизація на окупованій території. Тут є багато спекуляцій. Яка наразі ситуація з цим?

 - Ми повністю розуміємо, що наразі ця недоросійська влада з кожним місяцем прискорює процес примусової паспортизації населення на наших територіях, які вони окупували. Це стосується всієї окупованої території України, зокрема, й Луганщини. На Запоріжжі, Донеччині така сама історія, але масового характеру вона набула у нас в області. На теперішній час вони обмежують прийоми лікаря, складання іспитів, отримання пенсій без паспорта. Причому не просто організуючи видачу російських цих папірців, а одночасно з відмовою українського громадянства й вилученням українських паспортів.

 - А є якісь цифри?

 - Наразі кількість виданих паспортів не озвучує навіть «лнр». Проте днями підсанкційний банк «Промсвязьбанк» виклав інформацію про те, що жителі «лнр» відкрили 1,4 млн рахунків. Тобто понад мільйона платіжних карток для отримання зарплати. Але це взагалі нереальні цифри, навіть враховуючи мешканців, які там знаходяться. Включаючи навіть окуповані з 2014 року території. Але те, що ми знаємо, бо отримуємо інформацію від громадян – процес паспортизації триває. Створили вони й мобільні групи, до яких входять в тому числі й зрадники-поліцейські, і військовослужбовці невизнаних квазіреспублік. Тиснуть на громадян, залучають пропаганду, залякують. Через ті зв’язки, які ми маємо, роз’яснюємо людям ситуацію. Бо окупанти наголошують на тому, що Україна визнала їх колаборантами. І що їм тим більше треба брати паспорти, щоб потім мати змогу втекти. Залякують. Це черговий російський фейк. Колаборантами, згідно з нашим законодавством, вважаються особи, які свідомо працюють з окупаційною цивільною чи військовою владою, на шкоду власній державі. Згідно з загальнонаціональним нашим правом та міжнародним, діяльність колаборантів визнається як зрада громадянами інтересів держави. Тому, якщо громадян змушують, як наших дітей на окупованій території (не видаючи їм ці папірці про освіту), тут ніякої відповідальності наші правоохоронні органи не вбачатимуть. Якщо мова про примус – це іде утиск прав людини. Звісно, ми розуміємо, що отримують ці паспорти й мешканці, які зустрічали ворога з обіймами. Ми знаємо тих, хто співпрацює з окупаційною владою, у тому числі колишніх держслужбовців, які змушують наших громадян, маючи списки, оформлювати російські документи. Ось ці люди якраз і нестимуть відповідальність.

Цих же дітей, які навчалися онлайн, виходили на заняття після окупації якимись методами, коли зв'язок обірвали, ми забезпечили дипломами українського зразка. Щойно ми деокупуємо ці території, наші сили оборони зайдуть, ми нашим діточкам і паспорти, і свідоцтва про закінчення школи видаймо. Або якщо вони виїдуть на цю територію.

 - З іншого боку, російські пропагандисти кажуть, що з паспортизацією все погано. І що люди не можуть отримати російські документи…

 - Ситуація двояка. Ми знаємо, що вони настворювали купу мобільних груп, які видають паспорти, у тому числі це стосується пенсіонерів. Але вони бояться їхати на ту територію, яка знаходиться ближче до лінії фронту. Проте ці мобільні групи їздять. З москви їх намагаються підганяти. Ще один аспект – за паспортом «лднр» не можна виїхати на територію рф. На КПВВ вже вимагають саме російський паспорт.

 - Зараз по крихтах з’являється інформація про наш контрнаступ. У тому числі й на Луганщині. Що можете сказати?

 - Знаєте, дуже гарно сказали керівники нашої держави та оборонного відомства – плани люблять тишу. Тому почекаймо. Так, є бої, є якісь локальні успіхи. Сказати, що почався контрнаступ – ви знаєте, я думаю, коли він почнеться, всі зрозуміють.

Артем Лисогор

 - Після тих жахів, про які ми дізналися після звільнення Харківщини, Київщини, Херсонщини, що боїтеся побачити у нас?

 - Якогось страху не має. Але після того, що ми побачили після Бучі, після Куп’янська, провели велику аналітичну роботу з правоохоронцями, ми вже готові. Починаючи від ДНК-лабораторій, закінчуючи рефрижераторами. Ми ж бачимо, що люди гинуть, ми ж чуємо перехвати – розуміємо, що виявимо такі ж поховання. Тому ми вже готуємо рефрижератори, намети для працівників судово-медичної експертизи. З ними вже зустрічалися. Пропрацювали, що необхідно слідчим, що необхідно судовим медикам, який потрібен транспорт. Навіть з моргами вже говорили, де можна буде тримати тіла, очікуючи висновків ДНК. Зараз вже є досвід по тих областях, які були деокуповані. Але вони не були окуповані такий великий проміжок часу. Проте ми проводимо ці зустрічі, щоб цю інформацію проаналізувати та проробити аспекти.

Я переживаю, щоб це не були гігантські цифри. Все інше, будівлі, воду, світло – відновимо. Головне – людські втрати. Хочеться сподіватися, що вони будуть меншими.

 - А є цифри стосовно дітей, яких вивезли росіяни з нашої області?

 - Ці цифри ми маємо приблизно. Поки не озвучуємо. Цим займаються і правоохоронці, і ми. Ви ж бачите, що ні держава, ні наша адміністрація про це не мовчать. Трубимо по всіх ЗМІ, на міжнародних платформах. Цю ситуацію ми дуже потужно відстежуємо. Все перепровіряємо. Це варвари. Вони робили те саме – знищували корінне населення, а дітей забирали.

 - Чи не втомилися наші міжнародні партнери?

 - Ніхто не втомився. Максимально намагаються Україні допомогти. Причому вже не тільки міжнародні організації, а й посольства, консульства держав. Ми розвиваємо тему міст-побратимів. Деякі вже, як Старобільськ із Любліном, підписали меморандуми. Найближчим часом може з’явитися європейська область-побратим. Тому ніхто не втомися. Всі надають допомогу. Єдине – вона стає більш конкретною. Під певні завдання, програми. Це стосується відновлення. Посольства в ці теми підключаються.

Зменшення допомоги немає. Зараз є консолідація державних та міжнародних структур. Для мене, як для людини, яка не дуже давно на цій посаді, це дуже круто.