Тетяна Ганускова про чоловіка в полоні: "Я знаходжусь у режимі постійного очікування обміну"

Тетяна Ганускова - викладачка історії у Сєвєродонецькій загальноосвітній школі №14, двічі переселенка. У 2014 році вона з родиною була вимушена покинути Луганськ. У 2022 році вчителька виїхала за кордон одразу після повномасштабного вторгення, наразі продовжує викладати онлайн. Її чоловік - військовий. Голос коханого Олексія Тетяна не чула вже понад рік, бо з березня минулого року він перебуває у полоні. 

У розмові з “Сєвєродонецьк онлайн” жінка розповіла, як виглядає життя людини, яка чекає військового з полону, що дозволяє не втрачати надії та де вона бере сили на плідну працю.

Тетяна працює вчителем вже понад 20 років. Обрала цю професію, бо змалечку зрозуміла, що їй подобається історія і вона хоче ділитися своїми знаннями та напрацюваннями з іншими.

"Перешкод на шляху до кар’єри вчителя майже не було. Батьки підтримали мій намір викладати, тому подала документи до педагогічного, з легкістю склала іспити та вже на другому курсі пішла працювати, це був 1999 рік", - зазначає Тетяна.

У 2014 році родина вимушена була покинути рідний Луганськ та переїхати до Сєвєродонецька. З 2015 року жінка працює в Сєвєродонецькій школі №14.  

Тетяна Ганускова

Коли почалась повномасштабна війна, вчителька разом зі своїм сином виїхала за кордон. Чоловік – військовий. Служив у 53 бригаді ще з 2019 року. У лютому минулого року перебував у районі Волновахи. Він потрапив у полон. З 3 березня 2022 року чоловік перестав виходити на зв'язок. 

Акція на підтримку військовополонених

"Чоловік знаходиться у полоні вже понад рік та не виходить на зв'язок. Це дуже важко емоційно. Я знаходжусь у режимі постійного очікування обміну. Передивляюсь фото, шукаю списки тих, кого обміняли. А потім розчарування, що знову немає…", - ділиться жінка.

Родина

Впоратися зі складними життєвими обставинами Тетяні допомагає робота. Адже графік вчителя досить напружений: підготовка до занять, перевірка домашніх завдань, постійний зв'язок з учнями та їхніми батьками.

"Я завжди маю якусь справу й це дозволяє мені відволікатись. Я класний керівник 6-го класу. Моя робота – відстежувати місце перебування дітей, виходити на батьків та питати, як вони, їхні справи, які складнощі. Наприклад, коли почалась повномасштабна війна, я покинула Сєвєродонецьк, відстежувала, де кожна дитина. Один з учнів разом з бабусею довгий час перебував у підвалі на заводі "Азот". Виїхати не могли. Тому я знайшла волонтерів, які погодились допомогти врятувати сім’ю. Потім зателефонувала бабусі та повідомила, де бути, в який час. Волонтери їх вивезли", - каже жінка.

Наразі 50 % учнів Тетяни знаходяться в різних містах Україні, 30 % - за кордоном й 20 % - в окупації. Школа надає можливість здобувати освіту усім своїм учням за індивідуальними графіками.

Навчання онлайн

"На початок повномасштабної війни ми вже мали дуже гарну базу: у нас вже збудована своя платформа, гугл-класи, вчителі пройшли навчання і у кожного напрацьована база онлайн-уроків. Після 24 лютого школа швидко зорієнтувалась та почала проводити уроки для дітей в країні та за кордоном, а також для тих, хто залишився в окупації. 15 квітня у нас вже був сформований розклад. Для всіх категорій було налаштоване зручне навчання, щоб учні отримали якісну освіту", - розповідає Тетяна.

Діти, які виїхали, першу половину дня навчаються в школі за кордоном (бо того вимагає місцева влада), а в другій - отримують консультації від українських вчителів. Найчастіше приходять з запитами розібрати нову тему з математики, пояснити новий параграф по історії, допомогти виконати складне завдання. Такі консультації вчителі проводять 1–2 рази на день. Для підтримки психологічного стану дітей організували години спілкування з психологом, а також створили безліч постів підтримки у Фейсбук.

"Діти молодці! Не дивлячись на складні обставини, вони приєднуються до занять та плідно працюють. Звичайно, діти скучили за соціальним життям. Їм не вистачає спілкування з однолітками та вчителями. Вони все питають: "Коли ми повернемось до класу?", - розповідає Тетяна.

Вчителі також мріють про повернення до рідної школи через те, що онлайн-навчання має свої складнощі: відсутність світла, інтернету, технічні негаразди. Тетяна докладає багато зусиль, щоб залучити дітей до навчання, створити захоплюючі уроки та презентації.

"Ми знаходимо родзинки, щоб було цікаво працювати як вчителям, так і дітям. Наприклад, програми, які впроваджують ігрові моменти або ж дозволяють малювати під час уроків. Тобто інструментів для онлайн-навчання – безліч. Кожен вчитель має цілий портфелик онлайн-уроків, однак ми постійно шукаємо нове, перероблюємо, адаптуємо, прагнемо досконалості", - ділиться вчителька.

Приміщення Сєвєродонецької школи №14 постраждало від обстрілів окупантів. Зруйновані кабінети математики та хімії. Але вчителі вже проходили опитування щодо повернення до закладу після деокупації міста. Військова адміністрація працює над тим, щоб відновити навчання у звичайному режимі після Перемоги.

Школа

"У цьому році ми вже провели останній дзвоник онлайн. На платформі створили кабінет, роздали посилання усім охочим. Приєднались батьки, діти та вчителі. Усе було, як і минулого року: привітання директора, слово молодшим учням, прощання випускників. Тепер діти на канікулах, але ми підтримуємо зв'язок. Щодня я заповнюю таблицю про місце перебування дітей, якщо є зміни – то ми вносимо", - розповіла Тетяна.

Єлизавета Ломонос