Сєвєродончанин Дмитро Прудов створив патріотичний мерч про рідне місто

Архітектор з Сєвєродонецька Дмитро Прудов, відомий своїми роботами "GoodZone", "PuzoPub", мережею кав'ярень "CoffeePanda", стелою у сквері Гоголя та іншими, вже майже рік живе у Києві. Наприкінці червня він випустив свій перший мерч – патріотичні футболки у тематиці рідного міста. Чоловік таким чином хоче популяризувати свій край.

“Сєвєродонецьк онлайн” поспілкувався з Дмитром та дізнався, як він вирішив цим займатися, наскільки футболки стали популярними та чи планує випускати й іншу сувенірну продукцію.

– Розкажіть детальніше про свій мерч. Як прийшли до рішення його зробити? В Instagram Ви писали, що цього хотіли сєвєродончани.

– Це не те щоб я сидів, щось малював саме для мерчу. Не було потреби заробляти цим, та й зараз немає таких мотивів. Коли випустив перший арт, то це був такий собі “крик душі” – “Сєвєродонецьк - то руський п…ець”. Він сподобався людям та вони його розібрали, самі собі робили хто футболки, хто ще якісь сувеніри. Я через це нікого не сварив, ні з ким не сперечався, бо сам викинув у мережу як забаву. А його розібрали й потім почали питати, чому я сам не зробив футболки.

Потім зробив ще арти, намалював їх до Дня міста. Знову почали питати знайомі, друзі, пропонувати щось робити.

І так вийшло, що я зараз займаю офіс із друзями, у яких вже давно працює інтернет-магазин речей. І я подумав - “А чому б і ні?”

Ще раз підкреслю: мети заробляти в цьому немає, хочеться просто популяризувати наш край, наше рідне місто. Ідеї є постійно, тому будемо це інтерпретувати в речі. Ще і є платформа, де їх продавати.

– Щодо ціни: на сайті вказана 850 гривень. Що кажуть люди? Це не забагато? Бо є й приклади, коли ціну за сувенір про Сєвєродонецьк у 150 гривень називали високою.

– Зрозуміло, що звичайні футболки можна купити дешевше, але при цьому страждає якість. Ціна на них не така, як на якийсь неякісний продукт. А через те, що мої друзі у цьому бізнесі вже давно, то вони знають тонкощі та розбираються в якості речей. Пропонують купляти саме такі футболки, а я їм в цьому довіряю.

Хтось, може, скаже, що футболка, яка коштує 850 гривень, – це забагато. Але ж це і не повсякденна річ, це більше – пам’ять, сувенір. Я думаю, що з часом, чим ближче ми будемо до Сєвєродонецька, тим більше цінності набиратимуть ці речі.

Хейтери завжди є й будуть. Але я вважаю так: коли ти нічого не робиш, тоді тебе й не критикують. А якщо робиш, то постійно знайдеться критика. Я до цього вже звик.

– Чому раніше не зробили свій мерч? Ваші артроботи популярні.

– Я на це дуже довго не зважувався, бо не було часу. А бажання було завжди. Зараз принти створюються за новими технологіями, виробництво стало простішим. За умови використання, наприклад, термопресу можна будь-що зробити під себе. А коли я був студентом творчого архітектурного вишу, то ми робили такі футболки просто трафаретом, брали акрилові фарби, вирізали з самоклейкого паперу трафарети. Тобто інтерес до цього був завжди, але часу не завжди вистачало.

– Перша партія – скільки там було футболок та чи швидко їх розкупили?

– Я, якщо чесно, не робив високі ставки. Проте очікував трошки більшого ажіотажу. У цифрах я зараз не пам’ятаю, там є відлік на сайті. Станом на сьогодні футболки “розлетілися”, зараз багато відсутніх розмірів, але ми їх поповнюємо. Крім того, основи для футболок ми не купляємо, а відшиваємо самі, тому це потребує певного часу. У першій партії відшили невелику кількість: лінійка розмірів – чорна/біла по декілька штук. Вона була пробною.

Плюс я ці футболки багато кому презентував. Наприклад я нещодавно в сторіс постив “Магната” в нашій футболці. Якщо хто не знає, свого часу за ним спостерігало дуже багато сєвєродончан, бо він виходив у прямі ефіри з міста, де вже точилися бої. І я йому написав, що “друже, респект за твої дії, хочу подарувати тобі футболку”. Ну, й думаю: людина публічна, але він відповів, що це круто й дуже хоче таку футболку. Я йому відправив, при цьому не просив, щоб він нас рекламував. А він її отримав, сфоткався, це дуже приємно.

Ще відправляв нашим захисникам, вони теж відповіли мені. Гадаю, найближчим часом вони теж сфотографуються у цих футболках.

– Чи будуть футболки з іншими принтами?

– Вже запустили ще пару сюжетів. Це теж я малював артоб’єкт до річниці Луганщини, який планували робити у Сєвєродонецьку. Там усі основні міста області прописані текстом, а з окремих літер певних міст вимальовується герб України. Цим хотів сказати, що Луганщина єдина, Луганщина – це Україна. Там є такий слоган: “Не може бути тьми де сходить сонце”.

Ще один нюанс щодо діалогу навколо арту “Сєвєродонецьк – руський п…ець”. Раніше таку футболку підписав Залужний, її розіграли. І мене це теж мотивувало. Бо стосовно цього арту було багато хейту. Запитували, що значить руський. Але я думаю, що саме це й круто, це має викликати якісь емоції й різні обговорення. Це теж свого роду якийсь піар. І я вирішив зробити футболку з підписом, тобто увіковічити таку подію, що навіть сам “батько” поставив підпис. Якщо він це підписав, то моє твердження було вірним. Бо якби це звучало якось “по-сєпарськи”, як деякі люди кажуть, то він не підписував би.

– Чи плануєте робити ще якісь сувенірні роботи: наклейки, магніти тощо?

– Такі думки теж є, але зараз поки що взялись за футболки. Мені вже пропонують, кажуть, що куплятимуть чашки, брелоки. Це доволі просто організувати, простіше, ніж зробити футболку. До цього теж, мабуть, дійдемо. Поки що спробували з футболками, побачили, що попит є.

– Окрім онлайн-замовлення Ви розповсюджуєте футболки й за допомогою “PuzoPub”?

– Так, це мої давні друзі з Сєвєродонецька. Якщо треба фізично купити футболку, то це там. Там є лінійка цих футболок. Робимо там куточок цього арту. Можливо, там буде також якийсь мерч і “PuzoPub” на пабівську тематику. У них був такий куточок у Сєвєродонецьку. Тому, може, зробимо і їхній куточок, і загалом Луганщини. Туди багато хто приходить. Як тільки приїжджають до Києва, одразу запитують, де “PuzoPub”?

Приємно, що мені писали люди навіть з-за кордону, запитували чи висилаємо туди. Я кажу, що куди пошта наша висилає, туди й відправимо. Тим людям, хто виїхав з України, взагалі болить душа за домівкою. Це було б дуже приємно отримати такий презент. Тому, якщо хтось кудись буде їхати за футболкою, я з цією людиною відправлю ще декілька футболок. Є охочі у Польщі, Литві. Наші люди всюди.

– Чи плануєте співпрацювати ще з кимось, окрім “PuzoPub”?

Я відкритий до пропозицій. Багато людей по країні звертаються. Комусь проєктую за своїм фахом роботи кав'ярні, магазини. Люди потихеньку десь осідають і починають займатися тим, чим займалися у нашому місті. Сєвєродончан у Києві багато, зустрічаю і в торговельних центрах, магазинах, просто на вулиці.

Тому, якщо когось зацікавить, можемо співпрацювати й відкривати нові локації продажу мерчу.

Читайте також тогорічне інтерв’ю з Дмитром Прудовим. 

Анастасія Брюханова