Почуття провини людей, які виїхали за кордон: як його зменшити

Українці, які виїхали за кордон під час війни, стикаються з багатьма складнощами, серед яких переживання самотності й почуття провини. Здавалося б, є все: соціальне житло, їжа, безоплатні медичні послуги, а найголовніше, мирне небо десь далеко від України. Але…

«Відчуваю, що роблю недостатньо, критично мало вдається зробити корисного. Не розумію, що робити» - говорить пані Олена, яка нещодавно приїхала з окупованої території до Грузії.

Дуже часто емігранти говорять про провину перед країною чи народом. Думки про близьких, які залишаються в країні на тлі загострення конфлікту, хейтинг та шейминг від тих, хто залишився в Україні, а ще переживання власної травми, - все це негативно впливає на психічний стан й може провокувати появу почуття провини. Насправді почуття провини – важлива та корисна функція у регуляції взаємин. Але ірраціональна провина шкідлива та заважає нам жити. Це токсичне почуття, тому що необ’єктивне, не пов’язане з реальною поведінкою – це постійне фонове почуття, яке ми тягнемо за собою, як мішок каміння. Токсична провина справді здатна отруїти життя.

Фото: з відкритих джерел

У книзі “Unfick your brain” доктор Фейт Харпер пише, що будь-який тригер може викликати травматичний спогад. Він наводить приклад з запахом квітів, які можуть асоціюватися зі смертю когось близького, а точніше нагадувати про похорон та підіймати, пробуджувати забуті, «заморожені» почуття, що надзвичайно травматичні й болючі. Що з цим робити? Знайти «милиці». Так, так. Можна тисячі годин провести у психотерапії, але травма залишиться. Тільки коли ви знаєте, як працює травма й дослідили тригери, які викликають її появу, тільки тоді можна зменшити вплив травми на своє життя й добробут. Ваш мозок робить все можливе, щоб допомогти вам, але час від часу він може поводитися як справжній засранець - зриватися, ставати залежним від чогось або повністю відключатися в найгірші моменти. Мозок знає, що це недобре, але іноді він нічого не може з собою вдіяти - особливо, якщо він зациклений на травмі, яку не може подолати.

Тож варто перенаправити мозок, щоб він міг адекватно реагувати на звичайні життєві ситуації та ефективно справлятися зі старими чи нещодавно набутими травмами (зокрема, з посттравматичним стресовим розладом). Щоб зменшити провину, треба повернути собі нормальність й відповідальність за рішення, яке було прийнято самостійно. Повна відмова від власних бажань і потреб, самопожертва – це неправильна стратегія подолання провини, яка призводить до співзалежних стосунків й залежності від очікувань й бажань оточення.

Фото freestyle.in.ua

Правильна стратегія з подолання провини – це:

• почати піклуватися про себе;
• давати собі право на чесне проживання емоцій;
• відкрито вивільняти емоції горювання;
• звільнятися від токсичного осуду;
• продовжувати звʼязок з близькими й рідними, які залишаються в Україні;
• не засуджувати себе за емоції радості, замість постійного суму.

Життя має різні кольори. І так, можна дозволяти собі ходити, наприклад, у парк на вихідні, на концерт чи планувати подорож. При цьому допомагати донатами або іншими корисними справами. Не забувайте, що ваш переїзд за кордон може мати позитивний вплив на рідну країну. Багато українців, які живуть за кордоном, надають підтримку рідним та родичам в Україні, сприяють обміну знань та ресурсами між країнами. Важливо відрізняти раціональну вину від ірраціональної. Спробуйте поставити собі запитання: чи це моя зона відповідальності, моя зона контролю?

Отже, що робити:

1. Аналізуйте свої мотиви. Спробуйте розібратися, перед ким та за що ви відчуваєте провину. Намагайтеся бути прагматичними та раціональними. Розгляньте свої мотиви: чи це повʼязано з навчанням, карʼєрою, покращенням якості життя чи іншими факторами. Розуміння своїх мотивів допоможе відчути, що рішення є обґрунтованим і прийнятним.
2. Зберігайте звʼязок з рідними та близькими. Не варто себе ізолювати у своїх переживаннях. Важливі контакти нові та збереження старих. Один з основних викликів, які виникають при переїзді за кордон, - це віддалення від родини й друзів. Але завдяки сучасним технологіям, зв'язок з рідними стає набагато доступнішим. Використовуйте можливості відеодзвінків, чатів та соціальних мереж, щоб підтримувати близькі стосунки.
3. Розвивайте самостійність та самовдосконалення. Час, проведений за кордоном, може стати періодом особистого зростання і самовдосконалення. Наприклад, можна почати вивчати нову мову, за рік чи два скласти вже іспит на В2 й це покращить пошуки нової роботи, нових знайомих й допоможе інтегруватися у нове суспільство. Або можна спробувати нову професію чи участь у новому проєкті.
4. Розумійте важливість вашого внеску. Не забувайте, що ваш переїзд за кордон може мати позитивний вплив на рідну країну.
5. Здатність відкрито говорити про свої відчуття є дуже важливою. Поділіться своїми внутрішніми конфліктами та відчуттями провини з друзями або фахівцем, якщо вони виникають. Розмова може допомогти вам знайти способи подолання відчуттів вини.
6. Згадуйте про можливість повернутися!

І найголовніше, пам'ятайте, що ваш переїзд за кордоном - це не остаточне рішення. Є можливість повернутися назад до України, коли це буде для вас прийнятним.