Двічі переселенка з Луганщини займається у столиці з дітьми з інвалідністю

Луганчанка Тетяна Шаповалова за освітою лікарка- дієтологиня та лікарка фізичної та реабілітаційної медицини. У 2014 році переїхала до Сєвєродонецька, який став їй другим домом. Там вела приватну практику та приймала людей у медичному центрі «Фармбіотест» як лікарка-неврологиня та дієтологиня.

Однак події 2022 року знову змусили родину забути про звичне життя і вирушати на пошуки безпечного місця.

Тетяна Шаповала розповіла «Сєвєродонецьк онлайн» про черговий виїзд у невідомість, облаштування у столиці, роботу з дітьми з інвалідністю та її складність. Також пані Тетяна назвала найшкідливіші продукти та дала рекомендації щодо балансу білків-жирів-вуглеводів, яких потрібно дотримуватися.

 - Пані Тетяно, повномасштабне вторгнення вашими очима... Яке воно?

 - Воно було несподіване, не вірилось спочатку. У нас був вже досвід переселення з Луганська до Сєвєродонецька, тому, коли почалося повномасштабне вторгнення, ми довго не чекали. Зібрали речі та поїхали. Багато речей з собою не брали, лише найнеобхідніше, бо думали, що невдовзі повернемося. Я не була налаштована збирати речі на довгий час... Ми виїхали усі разом, а далі наші шляхи розійшлися, я з дитиною і собакою поїхала на Захід України, а чоловік мав залишатися у Дніпрі та виконувати свої службові обов’язки. У нас з собою зовсім нічого не було, але нам на шляху зустрічалися крізь дивовижні люди, які надавали допомогу, приймали повністю такими, якими ми є. Так з нами сталося у с. Квасове Закарпатської області. Це місце, де тепер мене завжди чекають, там нас зустрічають як своїх рідних, вітають з усіма святами, цікавляться, як наші справи. Вони щирі та відверті.

Родина

 - Чи не було мовного бар’єра?

 - Ні, абсолютно. Ми одразу же знайшли спільну мову, підлаштовувалися один під одного. У нас на цю тему були свої відверті жарти.

 - Розкажіть, де ви наразі проживаєте та чим займаєтеся?

 - Зараз ми живемо у Києві. Наша родина нарешті об’єдналася, чоловік тепер тут працює. Я також тут знайшла собі роботу. Мій шлях направляє дитина, я шукала для сина групові заняття, звернулася в ГО «Родина для осіб з інвалідністю». Там до нас поставилися з розумінням, питали, у чому у нас є потреби, цікавилися, чим я займаюся, та запропонували мені роботу фахівчинею з фізичної та реабілітаційної медицини. Зараз я надаю послугу денного догляду для дітей з інвалідністю. Раніше, у Сєвєродонецьку, я працювала лікаркою-дієтологинею, і дотепер не залишила цю справу, але зараз вона в мене більше як хобі, для душі. У мене доросла дитина, я маю знання та досвід взаємодії з особами з інвалідністю, і в мене є, чим поділитися з батьками та дітьми.

З сином 

 - Пані Тетяно, як облаштовувалися у столиці?

 - На перших етапах ми орендували квартиру, але згодом придбали своє житло. І знаєте, коли воно з’явилося, попри сирени та загрозу, я нарешті відчула, що в мене є своє місце. І це дійсно важливо. Орендовані квартири не приносили подібних відчуттів.

 - З якими труднощами зіштовхнулися?

 - Звісно, у столиці є більші можливості для дитини, але відчувається певний дискомфорт через щільність населення та велику відстань від однієї локації до іншої. Це сильно впливає і на мене, і на дитину, син швидко втомлюється в дорозі. Ми ж звикли до провінційних міст, де все компактно, де немає такої гучності та кількості людей...

 - Тобто ви ще у процесі адаптації?

 - Так, чергова адаптація ще не пройшла. Я думала, що це буде значно швидше.

 - Коли переїжджали з Луганська до Сєвєродонецька, адаптація була легшою?

 - Так, там ми адаптувалися швидко. Сєвєродонецьк не так далеко від нашого дому, там багато друзів було поряд. А тут нові контакти, нові соціальні зв’язки. Все зовсім інакше. Я так втомилася від цих переселень, хочеться сказати: «Досить вже». Скільки вже можна змінювати ці міста. Переїзди – це мій біль.

 - Усі ці переїзди важко сприймаються дорослими, а дітьми тим паче...

 - Так. Моя дитина немовленнєва, син не може зі мною спілкуватися фразами чи реченнями, але я недооцінювала, на якому рівні він відчуває усі ці події, я думала, що все це поверхневе для нього, але ж ні. Так, він не реагує на всі ці сирени, як реагуємо ми, дорослі, але як він відчував, що поряд не було батька, як показував його фотографію, ті рідні місця з Сєвєродонецька. Це було для мене відкриттям. Ці зміни показали мені, що моя дитина дуже чутлива до цього, вона сумує за рідним містом, за друзями. Ми дуже часто святкували день народження на дачі з великою кількістю його друзів, він це пам’ятає, починає згадувати імена дітей...

З родиною

 - Розкажіть трохи про специфіку вашої діяльності

 - Наразі працюю фахівчинею з фізичної та реабілітаційної медицини. Займаюся з дітьми з інвалідністю, які мають інтелектуальні, психічні та фізичні порушення. До мене ще звертаються з запитами щодо дитячого харчування та харчової поведінки у дітей.

 Робота

 - У чому полягає складність роботи з такими дітками?

 - Для того, щоб дитина почала взаємодіяти, потрібна обов’язкова довіра від неї. Вона не буде виконувати інструкції, як типові діти, і піде за тобою тільки тоді, коли довіряє, і коли їй з тобою цікаво.

 Робота

 - Як шукаєте підхід?

 - За допомогою спостереження. Дивлюся, що подобається дитині, на якому вона етапі й долучаюся до неї. Якщо мені потрібно налагодити контакт, я нічого від неї не вимагаю, не прошу. Я тільки спостерігаю і граю, мені потрібна довіра. І лише потім я можу щось запропонувати. Коли дитина розуміє, що зі мною безпечно та цікаво, тоді ми починаємо працювати. Але цього може не статися за короткий час. Ці діти нестабільні, їхні психічні процеси та емоційно-вольова сфера нестабільні. Іноді треба підлаштовуватися.

 - Що вам найбільше подобається у вашій роботі?

 - Емоції дитини. На кожному занятті я намагаюся налагодити взаємодію, викликати у дитини позитивні емоції. І, якщо я відчуваю, що ми на одній хвилі, я дійсно радію, бо знайшла те, що нам подобається.

Робота

 - Пані Тетяно, скажіть, чи вплинуло повномасштабне вторгнення на загальний стан українців, зокрема на набір або зниження ваги. Чи помітили якісь зміни?

 - Так, дійсно. Все регулює нервова система, наш головний диригент, тому від того, як відчуває себе людина, залежать наші харчові вподобання. Дуже часто людина може заїдати свій стрес, це так званий емоційний голод. А буває, що людина на адреналіні не відчуватиме голод, пропускатиме прийоми їжі й внаслідок цього знижується вага.

Тетяна

 - Назвіть, будь ласка, найшкідливіші та найкорисніші продукти?

 - Найшкідливішими є продукти з великою кількістю цукру та цукрозамінників, біле борошно та вироби з нього, трансжири, продукти з підсилювачами смаку. Все це у собі поєднують промислові кондитерські вироби та інші високоперероблені продукти. Тому їх не треба вживати у великій кількості.

Є продукти, які мають велику нутритивну щільність. Але дуже багато досліджень каже нам про те, що треба шукати не якийсь суперфуд, а дотримуватись різноманіття у харчуванні. Коли у людини є збалансована харчова тарілка, це дає найкращий ефект. Чудово, коли людина складає свій раціон за кольорами веселки, корисно, коли у тарілці поєднуються різні кольори.

 - Читала, що до найшкідливіших продуктів відносять ковбасу та майонез. Що можете про них сказати?

 - Все залежить від того, яка ковбаса. Якщо це промисловий виріб, куплений в магазині, там, дійсно, є дуже багато штучних підсилювачів смаків. Саме через це ковбасу і купують – з’їв шматочок та одразу отримав задоволення.. По-перше, підсилювачі смаку не дуже добре впливають на нашу травну та нервову системи, по-друге, це високо перероблений продукт.
Щодо майонезу, все залежить від його якості та складників. Якщо він виготовлений з рафінованої олії, трансжирів, це не корисно, оскільки ці продукти тільки погіршують стан здоров’я. А якщо майонез виготовлений вдома самостійно, то будь ласка, таке можна їсти. Зараз такі реалії, і казати, що це зло, яке не можна їсти зовсім, ні, демонізувати я теж не буду. Якщо у людини є база, яка складається з 80% збалансованого раціону, то ось ці 20% (тістечка, морозиво, ковбаса тощо) не будуть погано впливати на стан здоров’я. Жити під жорсткою забороною я теж не раджу.

Тетяна

 - Якого балансу білків-жирів-вуглеводів потрібно дотримуватися?

 - Все залежить від віку. До прикладу, у дітей ми робимо акцент на вуглеводний запас. Дорослим потрібна менша кількість вуглеводів. Все індивідуально, залежить від віку, маси тіла, фізичних навантажень.

Зазвичай таке співвідношення 1:1:4. Одна частина – білків, одна частина – жирів, чотири – вуглеводи. Для дітей та підлітків таке співвідношення сприяє розвитку, для дорослих кількість вуглеводів можна зменшувати, залежно від потреб.

Тетяна

 - Які продукти корисні для шкіри?

 - Якогось суперпродукту немає. Можна вживати різні продукти та додавати вітаміни.
Якщо стан шкіри, нігтів, волосся не подобається, то на першому етапі треба зрозуміти, чи здоровий ШКТ, як він функціонує. Якщо немає нормального функціонування ШКТ, всі продукти будуть погано засвоюватися та формуються різні дефіцити. Треба звернути увагу на баланс білків, жирів, вуглеводів, клітковини та води. Також важливо, як функціонує гепатобіліарна система, зокрема, як печінка синтезує білки, що виступають своєрідними цеглинками для волосся, шкіри, нігтів.

 - Тобто треба підходити комплексно до цього питання

 - Однозначно. Багато людей п’ють якісь комплекси або вживають їжу «для волосся», але це не працює так.

Важливо звертати увагу на роботу усього організму, що з ним відбувається.. І якщо налагодити це та дотримуватися раціонального харчування, все буде гаразд, вистачатиме на яскраве волосся та міцні нігті. Наш організм дуже розумний.