Як та де зараз працює Сєвєродонецька міська публічна бібліотека

Сєвєродонецька міська публічна бібліотека – один з тих комунальних закладів, які сильно постраждали від повномасштабного російського вторгнення. Ніхто не був готовий уявити масштаби підступності росії та до чого це призведе. Проте вже у березні 2022 року стався перший приліт біля будівлі бібліотеки, внаслідок чого були пошкоджені приміщення. А вже в травні будівля згоріла.

Про вимушений виїзд з рідного міста, організацію роботи на новому місці, сучасні підходи у професії  напередодні Всеукраїнського  дня бібліотек «Сєвєродонецьк онлайн» розповіла т.в.о директора бібліотеки Юлія Біловицька.

 - Чи було певне передчуття біди напередодні повномасштабного вторгнення? Не планували вивозити свої фонди?

 - Навіть не знаю щодо передчуття. Просто неможливо було повірити у такі наслідки. Ну, думали, може, буде загострення на лінії розмежування. Але розуміння масштабу не було. Думаю, ми не одні такі. Гадаю, більшість людей не могла повірити в те, що буде такий звірячий напад. Відповідно, евакуйовувати фонди ніхто не планував. По-перше, вони великі – у нас же не одна бібліотека у місті, у нас було тільки 4 комунальних заклади – дитяча, юнацька, бібліотека Палацу культури, і наша. А це дуже великий обсяг – тільки у нашій бібліотеці понад 170 тисяч примірників. До того ж це не тільки книги, а й техніка. У бібліотеках проходило навчання комп’ютерній, медійній грамотності, цифровій гігієні. Це була багаторічна робота.

Юлія Біловицька

Думали, що, можливо, щось спустимо у сховище. Бо мали своє. Але сталося те, що сталося. Ще на початку, 2 березня, був приліт поряд з бібліотекою і вона постраждала ще в перші дні – читальна зала, абонемент. У першу чергу це вікна. Ми мали ще можливість щось сховати, але мешканці будинку спустилися до сховища, ми довели до відома влади та поліції це. Людське життя важливіше за речі, матеріальні цінності. Люди перебували там до тієї страшної пожежі. Повністю будівля вигоріла вже у травні 2022 року, на той час не було вже нікого в місті, щоб проконтролювати це. Сховище не постраждало, бо знаходилося під землею. Це книгосховище – облаштоване сухе приміщення, не просто підвальне. Має електрику, водопостачання.
Після цього вже повністю, до попелу, були знищені читальна зала, зала масових заходів. Там просто обвалилася стеля. Виглядало дуже болісно та страшно, бо якраз напередодні, у лютому, у нас проходила виставка фіалок. На жаль, не встигли вивезти квіти власники. Так воно й стояло – все накрилося брудом та попелом, руйнування, і ці сухі квіти.

Зал масових заходів, лютий 2022 року. Виставка фіалок

 Зал масових заходів

 - Будівля знищена повністю?

 - Абонемент не вигорів, але дуже сильно постраждав від прильоту. Бо були вибиті всі вікна, частково – зі стінами. Тобто книги, меблі постраждали. Відомо, що абонемент частково вцілів, але його подальша доля нам невідома.

Екскурсія на абонементі для першокласиків

Абонемент

Абонемент, березень 2022 року

Точно знаємо, що згоріла читальна зала, зала масових заходів сильно пошкоджена. Про інші приміщення не маємо інформації.

Читальна зала до пошкоджень

 Читальна зала після пожежі, травень-червень 2022

 - Чи можна говорити про кількість втраченого фонду? Я так розумію, що нічого вивезти не вдалося?

 - Ні, нічого вивезти не вдалося. Ви ж розумієте, що евакуація була складною. Частина персоналу залишилася в окупації – багато хто роз’їхався по селах, вони поїхали у більш-менш безпечне місце, а зранку у них вже була окупація. Зв'язок з ними обірвався, ми мало з ким могли зв’язатися, бо філії наші були розташовані в районі.

На початок 2022 року фонд бібліотек Сєвєродонецької громади, а це книги та періодичні видання, нараховував понад 395 тисяч примірників.

Вхід до бібліотеки, червень 2022 року

 - Але обійшлося без жертв з боку колективу?

 - Слава Богу, без жертв.

 - Зараз ви відновили роботу. Як все відбувається та де?

 - Ми працюємо, попри складні умови. Звісно, в обмеженому плані. Але робота йде. Частина колективу на простої, вийшли ті, хто мав змогу працювати у гуманітарних хабах. Наприклад, я перебуваю у Броварах, тут є Координаційний центр для ВПО з Луганщини. Окрім того, що я виконую керівницькі обов’язки, ще надаю бібліотечний спектр послуг. Також працюють співробітники нашої та юнацької бібліотеки у Дніпрі, там є хаб Сєвєродонецької військової адміністрації. З іншими підтримуємо зв'язок, але, на жаль, не маємо змоги працювати колективом як раніше. Частина фахівців виїхала у сільську місцевість і їм проблематично добиратися за 200 км до хабу. Частина проживає у тих регіонах, де немає хабів нашої громади.

 Гуманітарний хаб у Дніпрі

 - Хто вас підтримав після усього пережитого?

 - Нас ще у 2022 році дуже підтримала Луганська обласна універсальна наукова бібліотека. Люди були у роздраї…Я звітувала в евакуації про проєкти, від яких, розуміла вже це, нічого не залишилося. Це важко морально. Ти біг, біг і на великій швидкості влупився у стіну. Спочатку це були онлайн-зустрічі з бібліотекарями, зідзвони “хто-де”. Люди були налякані…Все треба робити з нуля. А що саме? Хаби теж тільки відкрилися. Тому бібліотеки, коли почали працювати, виконували не притаманні їм функції. Підтримували людей, розвантажували, фасували та видавали гуманітарку. На зараз, бібліотека не закрита. Немає ліквідованих закладів. Були на постійному зв’язку з обласною бібліотекою, бо треба було шукати нову форму роботи. У більшості бібліотека асоціюється з книжками. Тому у багатьох одразу виникає питання – а як же книги? Але ж бібліотека - це не тільки про них. Це, по-перше, люди, які надають послуги. Це наші заходи.
Ми підтримували постійно зв'язок зі своїм відділом культури, звісно, у телефонному більше режимі. Бо люди були розкидані. Але після травня почалися засідання регулярні з обласною бібліотекою. Було розуміння, що ти не сам на сам.

Підключилися благодійні організації, надавалася гуманітарна допомога. Коли трохи розібралися з продуктами, гігієною, почали питати – а що вам потрібно далі. Меблі, ті ж столи, стільчики. От навіть запросити людей на захід – а де їм сісти. Пуста ж зала. Приміщення нам виділила громада, яка прийняла, але вони ж не повинні забезпечувати всім. Тут вже громадські організації прийшли на допомогу. Це і міжнародні, і українські організації.

Техніку для роботи придбали. Так потроху ми ставали на ноги. Проте не відчували себе кинутими.
Почали вести інформаційну роботу, продовжували вести бібліотечні сторінки у фейсбуці, бібліотечні сайти. Писали, як і де отримати допомогу, де запрацював ЦНАП, Пенсійний Фонд. Потім почали додавати щось цікаве.

 Бібліотека на галявині, Дніпро
 

 - У чому зараз полягає ваша робота?

 - Бібліотечні послуги спочатку були не на часі. Людям були потрібні їжа, одяг, моральна, психологічна підтримка. Я сама виїхала з рюкзаком, ноутбуком і собакою.
Вже згодом стало потрібно вирішувати, що робити далі. Багато було діточок у хабах, черги. Треба було облаштувати якийсь куточок. Бо була потреба у цьому. Хтось приносив книжки, іграшки, дитячі розмальовки, олівці. Далі вже була організація культурного простору в гуманітарному хабі Сєвєродонецький військової адміністрації у Дніпрі з наданням бібліотечних послуг, які були актуальні на той момент. Згодом почали відновлювати роботу гуртки, заклади культури.

У Броварах у 2023 році відкрився хаб для ВПО з Луганщини. Я запропонувала свої послуги як бібліотекарки. Але працювати не з книжками, а навчати комп’ютерній грамоті та проводити розвиваючі майстеркласи для діточок. Те, що ми робили до війни. Я адаптувала це під те, що можна зробити у цих умовах. І ми домовилися про співпрацю.

Однією із послуг, яку наші бібліотеки надавали ще з 2014 року, було навчання комп’ютерної грамотності та роботи з інтернет-ресурсами та гаджетами. Наприклад, люди похилого віку не завжди можуть розібратися в онлайн-послугах. А зараз багато шахраїв. Ми почали інформаційне консультування вже у гуманітарних хабах. Був запит не це.

Консультації з користуванням гаджетами, Бровари 
 

Також у хабах зробили куточки, де цим можна зайнятися, щоб не заважати іншим. І у Броварах, і у Дніпрі.

Зараз бібліотеки відокремлені від загальної зали з гуманітарними послугами, а бібліотекарі займаються своєю справою. Розважальні, пізнавальні заходи, заходи до державних свят. Все це робиться вже повноцінно, бо з’явилася техніка, на якій можна працювати, кімнати, де можна зібрати людей. У гуманітарному хабі у Дніпрі працюють дві бібліотеки одночасно – публічна та юнацька. Там вже є і книжки, бо, завдяки обласній бібліотеці, ми познаходили благодійників, які нам подарували їх. Дарують й автори свої книжки. У Броварах теж вже є куточок бібліотечний, теж вже така доволі помітна книжкова колекція. Теж завдяки донорам, місцевій громаді.

Книжкові подарунки від благодійників
 

Є таке поняття, як третє місце. Де людина може посидіти, відпочити, попрацювати. Ми прагнемо таким місцем зробити бібліотеку.

Пізнавальні заходи в бібліотеці для молоді до державних свят,  Дніпро

 - А хто з авторів тримає з вами зв’язок? Бачила, що вам подарували книгу Павла Вишибаби…

 - Так, нам подарували його збірку поезії. Також наша землячка, письменниця, золоте перо України, Світлана Талан подарувала. Вона зараз у Києві. Ми з нею продовжили співпрацю майже на колінках. У неї вийшла нова книга, все це у новій громаді. А потрібно було зробити презентацію. Ми раніше з нею робили буктрейлери. Багато було презентацій її нових творів у нас. У нашій бібліотеці була вся колекція її книжок з авторськими підписами, окрема поличка.

Пані Світлана зв’язалася зі мною. Ми зробили класну презентацію. Тож в таких умовах ми змогли продовжити творчу роботу з нашою улюбленою авторкою. Вона подарувала нам книжку з підписом. З неї й розпочинаємо нову колекцію її книг.

Світлана Талан

Ще є подарунок від сєвєродончанки, письменниці та поетеси, Марини Провоторової - її книга "Місто із спогадів-снів" про наше любе місто.

 - А люди не присилають вам книжки?

 - Поштою – ні. Але, буває, місцеві приносять. Бувають акції “Подаруй бібліотеці книгу”. Але тут треба теж обережно, щоб не зробити просто звалище книг. Річ у тім, що зараз ми дуже обмежені у просторі. Мова не про повноцінну бібліотеку, а, скоріше, бібліотечний пункт. Звісно, що у Сєвєродонецьку ми б приймали все. А тут є проблема, де зберігати.

Ми просимо принести дитячі книги українською. На хаб у Броварах видавництво «Ранок» подарувало серію дитячих енциклопедій. Це дуже цікаво дітям.

 Інформаційні заходи до державних дат, Бровари

 - А яка література зараз має попит?

 - Переважно дитяча література. Дорослі книги питають більше літні люди, їм хочеться почитати щось легке. З таким запитом ми рекомендуємо звернутися до місцевих бібліотек.
Люди з дітьми іноді просто приходили провести час з дитиною до хабів. Бо є атмосфера дому, земляки. Навіть оцей напис «Луганщина моя» - він гріє. Гуманітарний хаб – це місце, де тебе зрозуміють, бо там всі люди у такому ж становищі.

 Майстерклас для всієї родини, Бровари

 - Чи можна зараз щось сказати про ваші плани?

 - Якщо до вторгнення ми планували щось згідно зі своєю роботою та бажань читачів, то зараз ми це робимо з урахуванням побажань відвідувачів хабів. Дивимося, що ми можемо їм дати. Є опитування. Просто навіть наживо, не на папері чи в комп’ютері. Люди, звісно, кажуть різне. Пограти, поспівати. Для того є гуртки. Музична школа відновила свою діяльність. Для маленьких відвідувачів є дошкільна підготовка. А ми можемо надати інформацію. Співпрацюємо з гуртками, розповідаємо та допомагаємо організовувати заходи. Юнакам шкільного віку цікаво, коли наприкінці пізнавального заходу є невеличка інтелектуальна вікторина, подобається такий формат.

План у нас був ще у 2022 році. Коди ми побачили, що відбувається з нашими містами, як вони по-звірячому знищуються, то зрозуміли – так, щоб повернутися, протерти та почати працювати, як і раніше – не вийде. Для нас стоїть зовсім інша задача. У нас була нарада бібліотекарів області, всі розуміють, що ми стикнемося з новими викликами. Бібліотеки понівичені, або зруйновані. Ми розуміємо, що на місцях, після повернення, не знайдемо нічого. Ми з колегами розробляли стратегію відновлення. На засіданні Всеукраїнської бібліотечної асоціації ми презентували її.
Відновити книжкові фонди у тому обсязі, у якому вони були, це дуже великі суми. Навіть, коли ми рахували по середній ціні примірника (це в грубій формі) – десь 200 грн – от і помножте 170 тисяч екземплярів на цю цифру. І це лише одна бібліотека.

Деокупація принесе нам проблему національної ідентичності, викривлення фактів. Адже є ж і ті території, які в окупації ще з 2014 року. Це зовсім інші виклики. Ми це все проговорювали. Певну стратегію розробили, але ж вона допрацьовується, міняється.

Бібліотека до вторгнення

 - Слідкуєте за новинами звідти? Бачили, як знищують українські книги? Чи зможемо ми щось зробити після деокупації?

 - На жаль, ми теж бачимо ці новини. Вони нас дуже травмують, бо ми розуміємо – все, що напрацьовано, всі фонди, які ми назбирали, це все знищується. А зараз вони з пафосом привозять якесь книжкове сміття. Важко на це дивитися. Звісно, коли ми приїдемо, то вигребемо це все звідти. Виклики, з якими зіткнеться бібліотека, ми прораховуємо. Як вирішити проблему, у разі її виникнення, з бібліотечними кадрами, ми обговорюємо з колегами. Вже зараз вдосконалюємо свої професійні навички, щоб гідно витримати всі виклики та зміни.

Читайте також: Бібліотека без книг. Як Луганська обласна універсальна наукова бібліотека руйнує стереотипи