Повернутися не можна залишити: як окупанти смикають за ниточку “безхазяйного” майна

У березні цього року окупанти прийняли “закон”, який дозволив їм легалізувати “віджим” нерухомості українців.

Відтоді кожного тижня публікуються списки “безхазяйного” майна на ново- та староокупованих територіях Луганщини, щодо якого загарбники запускають механізм прийняття у “муніципальну власність”. Перелік йде вже на сотні квартир, будинків та приміщень. А днями місцеві пропагандисти заявили, що нарахували на окупованій Луганщині 20 тисяч "безхазяйних" квартир. І це лише один регіон.

В Україні високопосадовці цій проблемі увагу приділяють вкрай дозовано. На тлі цього Омбудсман Дмитро Лубінець заявив, що “націоналізація” житла окупантами - одна з причин, чому переселенці повертаються в окупацію, і закликав владу “відверто спілкуватися” з ВПО.

Існують й інші думки. Наприклад, нардепка Мар’яна Безугла написала, що вважає переселенців, які повертаються на ТОТ, зрадниками, навіть попри їхні “складнощі буття”.

Проте все це - лише особисті заяви, а не позиція держави. А що ж у реальності відбувається довкола теми “націоналізації”?

Які цілі в окупантів

Днями у супермаркеті я зустріла літню жінку, переселенку з Сіверськодонецька. Дізнавшись, що ми землячки, вона розповіла свою історію.

На підконтрольну територію сіверськодончанка евакуювалося разом з сином. Зарплатні сина, її пенсії та виплат ВПО ледь вистачає, щоб винайняти квартиру та закрити першочергові потреби. Придбати власне житло ця родина з двох немолодих вже людей не в змозі. А вдома квартира вціліла.

“А правда, що у пустуюче житло там заселяють людей, і якщо вони три роки живуть без боргів за комуналку, то будуть вважатися хазяївами?”- запитала моя співрозмовниця.

Квартира в окупованому місті - єдина матеріальна цінність, яка у неї залишилася. Жінка зізналася, що готова повертатися у Сіверськодонецьк, аби захистити свою власність. Бо боїться, що ставлення до ВПО в Україні не зміниться.

Що відповісти їй, я не знала. Після заяв Безуглої та їй подібних сам задаєшся питанням: а чи потрібний ти у своїй країні? Водночас окупантам нічого не вартує розпускати плітки та розкидатися обіцянками. І ось між цих двох зол сьогодні живе велика кількість ВПО.

Напис на одному з під’їздів у Сіверськодонецьку

Насправді ця історія триває вже понад 10 років. Бо заселяти квартири та будинки українців, які виїхали на підконтрольну територію, проросійські сепаратисти почали ще у 2014 році. Так би мовити, “по законам военного времени”. Власне, хто б їм заперечив? Незалежність “луганської народної республіки” до 2022 року не визнавала жодна країна, окрім подібних квазіутворень. Тож тримати “лице” було ні до чого.

У 2022 році все повторилося: вцілілі пустуючі квартири у прифронтових містах Луганщини до цього часу займають військові рф та їхні родини, колаборанти тощо. Але саме про позбавлення українців права на житло публічно не йшлося. Ще у лютому 2024 року начальник Луганської ОВА Артем Лисогор говорив, що на Луганщині обласна влада не фіксує масового переоформлення окупантами прав власності на покинуту нерухомість місцевих жителів.

То що ж змінилося у березні 2024?

“Як на мене, окупанти переслідують одразу декілька завдань. По-перше, багато житла на тимчасово окупованих територіях було знищено, а загарбницька влада нічого не відновлює. У квартири та будинки, які незаконно захоплені, заселяють інших людей. У першу чергу таке житло отримають нелюди - російські військові та колаборанти.

Друга мета, яку переслідують загарбники - це залякати людей. Безумовно, всім нам тяжко дивитися, як житло, у якому ми все життя прожили, виховали дітей, розділяли всі радості та смуток, переходить до рук окупантів. Тому додатковий момент - це психологічний тиск. Вони хочуть змусити людей повертатися в окупацію”, - вважає народний депутат України Сергій Вельможний.

росіяни й правда маніакально намагаються довести, що населення окупованих ними міст зростає. А поставивши людей в умови, коли їм треба повернутися й особисто переоформити документи на житло, кремль ще й створює вигідну йому картинку та статистику.

“Це один зі способів нав’язати людям своє громадянство, адже переоформити майно можна лише маючи російський паспорт”, - каже юристка громадської організації “Донбас SOS” Тайя Аврам.

Звідки беруться списки

Натомість з житла тих, хто зробив вибір і не повернеться, в окупації формують реєстри нерухомості “муніципальної власності”. В очах внутрішнього споживача, оскільки окуповані території росія називає своїми “новими регіонами”, процес має виглядати легальним. Таким чином і з’явився "закон", про який йде мова.

Один зі списків виявлених "безхазяйних" квартир у Сіверськодонецьку

Згідно з ним, об’єкт нерухомості спочатку ідентифікують як безхазяйний. Для цього у "законі" передбачили три ознаки:

• несплата комуналки упродовж року до дня “виявлення”;
• відсутність даних про зареєстроване право власності на житлове приміщення в окупаційному реєстрі нерухомості;
• невикористання житлового приміщення, що створює загрозу безпеці.

Потім окупанти дають місяць, щоб власники привезли оригінали правовстановлюючих документів. А якщо цього не сталося, визнають квартиру чи будинок “безхазяйним” та через суд передають у “муніципальну власність”.

Останні пів року окупаційні псевдодепутати цей “закон” активно доповнюють. Наприклад, визначили першочергове право претендувати на “безхазяйне” майно за своїми силовиками, робітниками соцсфери та особами, які потребують поліпшення житлових умов.

Процес "націоналізації" ведуть місцеві окупаційні адміністрації. Вони ж формують супроводжуючі “документи”. Зокрема, окупаційна адміністрація Сіверськодонецька у вересні затвердила порядок розгляду заяв про передачу “безхазяйних житлових приміщень” у тимчасове користування.
Кожного тижня окупанти виставляють новий список квартир з ознаками “безхазяйних”. Власник телеграм-каналу “Наслідки війни у Сєвєродонецьку” від 9 квітня до 13 листопада 2024 року нарахував у цих списках 473 квартири.

Адреси, що потрапили до списків, позначені помаранчевим кружечком з білим будинком. Джерело

Скільки з них вже “націоналізували”, достеменно невідомо. Цю інформацію окупанти не “світять”. Єдине, що можна знайти, - перелік виявленого “безхазяйного нерухомого майна” на території Сіверськодонецька, який час від часу скорочують чи доповнюють. Останній опублікований налічує 127 квартир.

Алгоритм дій

На випадок, якщо ви перебуваєте на підконтрольній території України та побачили у подібних списках своє житло, є рекомендований юристами алгоритм дій. Найголовніше: слід пам’ятати, що будь-які законні зміни щодо майна можуть відбуватися лише на підконтрольній території України.

“Все, що відбувається в окупації, для України не має ніякого правового значення. Якщо, умовно, людина поїхала переоформити житло за російськими законами, воно все одно буде лишатися її власністю за законами України. Водночас, якщо вона не поїде, а її майно визнають безхазяйним, все одно після деокупації воно буде вважатися її власністю, тому що на території України ніхто його не переоформлював”, - каже Тайя Аврам.

“Якщо говорити про нормативно-правову базу, то це захищається і Конституцією України, 41-та стаття. Це і міжнародні договори, як от Європейська конвенція з прав людини. Це Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території”, стаття 11”, - додає вона.

Своєю чергою росія, визнаючи майно українців “безхазяйним” та заселяючи туди інших людей, грубо порушує міжнародне гуманітарне й кримінальне право, зауважує юристка. Зокрема - Женевську конвенцію та Римський статут Міжнародного кримінального суду. Так само це все відображається й у Кримінальному кодексі України.

Окупований Сіверськодонецьк. Листопад 2024 р.

Зважаючи на вищезазначене, перший крок – максимально відстежувати, що відбувається з вашим майном.

“Якщо в окупації є хтось зі знайомих, родичів, близьких, вони можуть допомагати. Але завжди пам'ятаємо про ризики для життя і здоров'я цих людей, і якщо ризики очевидні, то просимо утриматися. Загалом мета така: зібрати всю інформацію про те, що там відбувається з житлом. Це допоможе у майбутніх судових позовах”, – рекомендує Тайя Аврам.

Далі слід перевірити своє право власності в українському Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Він в електронному вигляді запрацював не так давно, і у багатьох людей лишаються лише паперові примірники. Внесення інформації в електронний реєстр дуже корисна на випадок, якщо такі документи у паперовому варіанті загубляться чи постраждають. Але тут можуть виникнути складнощі.

“Коли доходить до практики, часто доводиться звертатися до суду, щоб внести ці дані до електронного реєстру. Нотаріус або інший державний реєстратор буде робити запит до БТІ. І якщо БТІ немає або БТІ в окупації, або ще з якихось причин, то очевидно, що він не зможе отримати інформацію. Тож йому треба буде якийсь документ, який би дав право внести дані у реєстр. У таких випадках треба йти до суду”, – пояснює юристка.

Третій крок – звернення до правоохоронних органів України. Це може бути Національна поліція або прокуратура. Туди треба звертатися із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке передбачається ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни). Окремо можна повідомити про правопорушення можна через сайт warcrimes.gov.ua.

До заяви пані Тайя радить прикладати всі зібрані дані та докази. Також у ній можна перелічити цінні речі, які знаходяться у квартирі. Це теж не буде зайвим зафіксувати на випадок, якщо вони пропадуть після “квартирантів”.

“Люди прийняли рішення”

Юристи “Донбас SOS” через гарячу лінію також фіксують звернення, надають консультації та вторинну правову допомогу людям, чиє майно опинилося у списках на “націоналізацію”.

Тайя Аврам розповідає, що найбільше звернень до них надходило у травні-червні, коли тільки окупанти прийняли “закон”. Спочатку переважно дзвонили люди з новоокупованих територій, а потім вже “підтягнулися” звернення з Донецька та Луганська.

“Про що питали? Наприклад, що телефонують сусіди й кажуть, що квартирою вже цікавилися двічі. Хто там проживає, де хазяї? Й одразу попереджали про те, що треба перереєстровувати власність за законами рф. При цьому жінка знаходиться у Києві та запитує, чи є механізми, щоб не треба було виїжджати й можна було вирішити це якось дистанційно”, - розповідає юристка.

Також часто питали про те, яка буде відповідальність за виїзд, що буде з квартирою після деокупації, чи компенсує хтось збитки, якщо квартиру розмародерять, чи можна оформити дарчу на своїх родичів в окупації тощо.

“З цього вересня трохи характер звернень змінився. Люди питають про шляхи виїзду. Ми бачимо, що вони вже прийняли рішення про переоформлення, що вони готові туди їхати. При цьому немає значення, чи люди знаходяться за кордоном, чи в Україні. Запитують про закони російської федерації. Ну, ми не консультуємо по законах рф, очевидно. Також нам стало відомо про те, що в окупації росія почала компенсувати знищене майно. І зважаючи на те, як складно отримати компенсацію в Україні, це ще одна з ниток, за які тягне російська федерація для того, щоб наші громадяни поверталися”, - констатує фахівчиня.

Вона наголошує, що єдиний пункт пропуску, через який громадяни України зараз можуть потрапити на територію рф, - це аеропорт “Шереметьєво”. Шлях через нього пов’язаний з великим ризиком для життя, здоров’я та свободи українців. Як, очевидно, і перебування в окупації.

У "Шереметьєво"

“Коли відбувається фільтрація, перевіряють усе: телефони, ноутбуки, всю іншу техніку. Питають про зв'язки та контакти в Україні, про родичів і знайомих. Можуть допитувати, можуть депортувати. Ми пам'ятаємо про ті випадки, коли розвертали мало не цілі літаки... Люди прилітали, перебували там по декілька діб, а потім їм виписували заборону на в'їзд в російську федерацію. І на цьому закінчувалися всі їхні спроби повернутися туди й переоформити майно”, - нагадує пані Тайя.

“Про це мають говорити”

Взагалі, кожен, хто їде на тимчасово окуповану територію - це потенційний цивільний полонений, за якого потім треба буде боротися. Водночас правозахисники розуміють, чому українці приймають ризиковані для себе рішення повертатися на ТОТ.

“Окупація насправді триває 10 років. Люди чекають рік, як ми бачимо з гарячої лінії, чекають ще рік, ще рік. І в якийсь момент у них виникає така думка: “А нам треба жити далі. Ми хочемо, щоб у нас залишилися всі наші речі, щоб усі наші родичі були з нами поряд, щоб ми могли жити нормально”. І у цей момент зникає розуміння української юрисдикції на тимчасово окупованій території. Тобто те, що люди там починають переоформлювати щось, думають, як туди їхати, це пов'язано з виживанням, у першу чергу”, - каже вона.

Що думають про "закон" окупантів у місцевих чатах

На жаль, в Україні якихось змін з того часу, як окупанти прийняли “закон" про націоналізацію, не сталося. Із закликом не їхати на ТОТ навесні виступила тодішня очільниця Мінреінтеграції Ірина Верещук та постійно про це нагадує Офіс Омбудсмана.

“Але, звісно, нам би хотілося, щоб влада була більш проактивною. І разом з партнерами писали купу звернень, і публічно закликали нашу владу виходити та говорити про це. Бо, як я вже сказала, 10 років окупації. І люди мають бути впевнені, що, попри такий проміжок часу, їхнє лишається їхнім. Це для нас, юристів, зрозуміло. А для пересічних українців, які не розбираються у законах, міжнародних угодах, ці речі не є очевидними, і це абсолютно нормально. Про це треба говорити простою мовою, і про це мають говорити саме державні службовці”, - вважає представниця “Донбас SOS”.

Громадські активісти, як і всі свідомі українці, вірять у деокупацію. Але з великою ймовірністю вона може не відбутися найближчим часом. Що тоді може запропонувати держава людям, житло яких ніби й ціле, але повернутися в нього вони більше не зможуть?

“Так, це дуже велика проблема. Якщо ви простежите за моїми виступами за трибуною Верховної Ради, за діяльністю Тимчасової спеціальної комісії ВРУ з питань захисту прав ВПО, я приділяю увагу розв'язанню цієї проблеми. Влітку у першому читанні Верховна Рада ухвалила проєкт закону щодо компенсації вартості знищеного/пошкодженого житла на тимчасово окупованій території. Це рішення, звісно, позитивне, але давайте подивимося правді в очі: все житло у тимчасовій окупації є втраченим. Разом із Олександром Суховим ми подали правки, відповідно до яких люди мають право визнати своє житло “втраченим”, відмовитися від права власності та отримати компенсацію”, - прокоментував “Сєвєродонецьк онлайн” народний депутат Сергій Вельможний.

Народні депутати

Яка перспектива остаточного ухвалення законопроєкту, про який йдеться, разом з правками нардепів, поки незрозуміло. У будь-якому випадку цікаво, звідки візьмуться кошти на це. На думку Вельможного, відповідь одна: 300 мільярдів доларів заморожених активів рф. Частково ці кошти, каже він, можна витратити на гуманітарні цілі.

Скільки коштів потрібно на компенсації за знищене, зруйноване й "віджате" майно українців, точно не відомо. Є різні підрахунки. Дехто оперує цифрами й у 500 мільярдів доларів. В України таких ресурсів немає. Тому, за словами колеги Вельможного, голови ТСК з прав ВПО Павла Фролова, питання впирається у комунікацію на міжнародних майданчиках з урядами й парламентами.