Екоцид на Луганщині. Про які екологічні проблеми вже відомо та чого чекати у майбутньому

Луганщина під час повномасштабної війни переживає масштабну екологічну катастрофу. Бойові дії, затоплення шахт, пожежі та руйнування інфраструктури завдали нищівного удару природі регіону. Токсичні води з покинутих шахт забруднюють ґрунтові й поверхневі води, лісові пожежі знищують тисячі гектарів природних ландшафтів, а промислові викиди та військові відходи погіршують якість повітря та землі. Ці процеси вже негативно впливають на здоров’я людей і можуть спричинити довгострокові екологічні наслідки, які нам доведеться розбирати після деокупації області.

“Сєвєродонецьк онлайн” поспілкувався з фахівцями та поцікавився досвідом відновлення екології після війн в інших країнах. Ділимося тим, що знайшли.

Тільки 10% лісів вціліло

Післявоєнне відновлення екології – це важливий і часто непростий процес. За останні 50 років різні країни стикалися з цими викликами та знайшли різноманітні стратегії для відновлення екології. Найперше, з чого починають - відродження лісів.

Наприклад, після війни у В'єтнамі (1955–1975), країна зазнала значної шкоди, зокрема через використання дефоліантів, як-от "Агент Оранж", що знищили ліси та завдали шкоди здоров'ю людей. Уряд В'єтнаму та міжнародні організації почали великі проєкти з відновлення лісів і земель. Один з таких – "Програма відновлення лісів" (1980-ті роки), у якій було висаджено мільйони дерев та відновлено тисячі гектарів лісів. Це мало значний вплив на біорізноманіття та збереження природних ресурсів у країні.
Після геноциду 1994 року Руанда також зосередилася на відновленні навколишнього середовища. Країна успішно реалізувала програми з лісовідновлення, зробивши акцент на сталому землекористуванні та відродженні біорізноманіття. Свого часу в країні зробили акцент на екотуризмі, який потроху починав розвиватися до початку війни.

Серебрянський ліс, Луганська область, Україна. Тінь

Луганський історик Олександр Набока наголошує, що саме робота над відновленням лісів чекає і на нас.

“Під час Другої світової війни, зокрема в СРСР, на потреби фронту використовували приблизно 700 мільйонів м³ деревини. Це вплинуло на скорочення площі лісів. Хоча цей фактор і не був визначальним, він теж зіграв роль у тому, що в післявоєнні роки активно проводили лісові насадження, зокрема й на Луганщині. Основною причиною цих посадок була меліорація родючих земель, спрямована на захист від степового вітру, але скорочення лісів через війну також стало одним із чинників”, — наголошує історик.

Набока говорить, що свого часу саме заліснення після Другої світової сприяло покращенню екосистеми.

“Коренева система дерев допомагає зміцнювати природні дамби та береги, зменшуючи ерозію, яка часто призводить до підтоплень. Найбільш універсальним підходом у боротьбі з цими проблемами залишається створення нових лісів і насаджень. Це універсальний спосіб боротьби, як я читав, у тому числі з підтопленнями”, — говорить експерт.

За словами виконуючого обов’язки заступника начальника Державної екологічної інспекції у Луганській області Максима Якуніна, масштаби екологічної катастрофи, яка нас очікує, важко навіть уявити.

“Ми моніторимо ситуацію на окупованій Луганщині через супутники. Найбільше мене вразили ліси. Просто неймовірні масштаби втрат. Нами було задокументовано лісових пожеж на площі понад 40 тис. га. Ця шкода складає 278 849 765 000 грн. Деякі пожежі переростали з поверхневих до низових пожеж і навпаки. Наприклад, Кремінський ліс декілька разів загорявся, у підтвердження ми маємо розгорнуті знімки з супутників”, — розповідає пан Якунін.

Він зазначає у відсотковому співвідношенні в кращому випадку збереглося лише 10% лісів.

Серебрянський ліс, Луганська область, Україна. Тінь

“Мене, як еколога, більше лякає відновлення. Не хочу лякати, але ситуація дуже складна. У напрямку Новоайдару залишилося лише трохи вцілілих лісів, а основна маса, зокрема Кремінські ліси та ліси навколо Сіверськодонецька, знищена. На мою думку, від хвойних лісів залишилося лише близько 10% їхньої загальної площі. Це без урахування посадок і польових захисних лісів” — продовжує еколог.

Він впевнений, що наслідки буде розбирати не одне покоління мешканців Луганщини.

"По-перше, той ліс, який було знищено, треба спочатку привести територію в порядок, а це ж мало того, що потрібно вирубати, випиляти знищені залишки того лісу, ще ж ту територію треба розмінувати до того, як там якісь роботи будуть проводитися. А масштаби замінованих територій просто вражають негативно", — зазначає він.

І історик, і еколог наголошують, що найбільших втрат зазнали саме лісові ресурси Луганщини. Проте екологічні проблеми охоплюють не лише ліси, але й водні ресурси, ґрунти, а також флору та фауну регіону.

А що із землею?

Хорватія почала системне розмінування після завершення війни в 1995 році, особливо в сільських районах, де мінні поля були основною перешкодою для відновлення сільського господарства та природних екосистем. Проєкт розмінування був одним із найбільших у світі, залучивши національні та міжнародні організації. Завдяки цим зусиллям вдалося відновити землі для сільського господарства та природи. Також це стимулювало розвиток екотуризму, адже тепер безпечні території стали популярними серед туристів, особливо серед відвідувачів національних парків, як-от Плітвицькі озера.

“Я вважаю, що нам треба знати історію інших країн, переймати позитивний досвід та вчитися на чужих помилках, не повторюючи власних”, — говорить Олександр Набока.

Він розповів, що під час Другої світової війни на 1 гектар ландшафту припадало приблизно 26 кг боєприпасів.

“Під час наступних війн ця цифра постійно зростала. Та ж війна в Кореї, це вже 120 кг боєприпасів на один гектар. А війна в Індокитаї 190 кг боєприпасів”, — продовжує історик.

Фото героя однієї з наших публікацій

Власні джерела серед військових у Серебрянському лісі припускають, що там, у лісах Луганщини, ця цифра “перевалила за 200 ще наприкінці 2022 року”. Однак, на жаль, точних даних про кількість боєприпасів на 1 гектар землі в Луганській області внаслідок сучасних бойових дій немає.

Якщо брати загальні цифри, то, за даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), з 24 лютого 2022 року до 12 липня 2024 року на території України було знешкоджено 505 452 вибухонебезпечних предмети, обстежено територію площею 100 000 гектарів. Ці цифри свідчать про значне забруднення вибухонебезпечними предметами, проте розподіл їх по регіонах, зокрема в Луганській області, не деталізується. Варто зазначити, що інтенсивність бойових дій у Луганській області була високою, що, ймовірно, призвело до значного забруднення території боєприпасами. Однак, без конкретних даних неможливо точно визначити кількість боєприпасів на гектар у цьому регіоні.

Отже, залишається чекати деокупацію та проводити дослідження на вже звільнених територіях Луганщини.

“Наразі ми можемо працювати лише на деокупованих територіях, таких як Греківка та Макіївка. Я особисто був на місці, проводив заміри пошкоджених територій. Хоча здається, що розрахувати шкоду на окупованій території неможливо, у нас є спеціальна методика для визначення засмічення, забруднення земельних ділянок внаслідок військових дій”, — розповідає Максим Якунін.

Для обчислення шкоди ґрунтам використовується особлива формула. По-перше, необхідно підтвердити, що територія дійсно постраждала від обстрілів, що підтверджують космічні знімки, які надає Державне космічне агентство України. По-друге, визначається площа засміченої ділянки за допомогою даних космічного моніторингу. Третій ключовий показник — нормативно-грошова оцінка земель, яку зазвичай надає кадастр. Однак через релокацію установ більшість даних по Луганській області недоступні, тому використовується середній показник для регіону. Зібравши всі ці дані, можна точно розрахувати завдані збитки.

Цифри вражають. За словами Якуніна, наразі задокументовано 6,5 тисяч квадратних метрів засмічених земель у Луганській області. Завдана шкода оцінюється у 314,76 мільярда гривень. Усі матеріали передано до Луганської обласної прокуратури, яка порушила кримінальні справи і проводить досудове розслідування. Це лише початок роботи, і масштаби екологічних збитків будуть лише зростати.

Питання води

“Коли наступали окупанти на нашу територію, вони руйнували мостові переправи. 10 мостових переправ було зруйновано й всі ці уламки потрапили до водних об'єктів - до річки Сіверський Донець та до річки Айдар. 15 тис. тонн цих уламків від зруйнованих переправ потрапило до води й сума збитків там понад 4 млрд грн”, — розповідає Максим Якунін.

На тлі новин з окупованої Луганщини про постійні відключення технічної води, про спустошені колодязі навколо Сіверськодонецька, або, навпаки, замулені, стає зрозуміло, що водні артерії окупаційна влада не пропрацьовує. Інакше в Кадіївці, Хрустальному, Ровеньках та інших містах області вода була б не розкладом і не розкішшю.

Також нам вдалося отримати коментар від мешканця Пшеничного Станично-Луганської селищної громади.

“Цього літа в мене пішла вода з колодязя. Кажуть, це тому, що вище по селу перекрили струмок, звідки наші колодязі брали воду. Ходять чутки, що там видобувають воду як колись до 2014 року “Голубий ключ”, та потім продають у Луганську. Під якою маркою - не знаю, бо в місто майже не їжджу. Там то вода за розкладом, то ліфт не працює, а я вже старий. Тут в мене є свердловина, опустив мотор з 18 до 26 метрів, то мав і що пити, і чим поливати город, з якого зараз живу. Знаю, що сусіди опускали не так сильно, як я, але я трошки вище по ландшафту живу”, — коментує чоловік.

Звертаючись до світового досвіду відновлення чистої води, слід поглянути на Косово. Після війни 1998–1999 років у Косово через зруйновані індустріальні об’єкти очищення води стало важливим проєктом, оскільки забруднення негативно впливало на екосистему та здоров'я населення. Це той світовий досвід, та історія, на якій ми можемо вчитися для відновлення Айдару, Сіверського Дінця, Лугані, Ольховки, Деркулу та інших річок Луганщини.

Те, що також має вплив

Загоряння будівель під час війни серйозно впливає на екологію через викиди токсичних речовин у повітря, забруднення ґрунтів і води. Під час горіння будівельних матеріалів, таких як пластик, ізоляція, фарби чи синтетичні покриття, утворюються шкідливі сполуки — чадний газ, діоксини, важкі метали. Ці речовини потрапляють в атмосферу, погіршуючи якість повітря та створюючи загрозу для здоров'я людей і тварин.
А залишки попелу та уламків будівель осідають на ґрунт, потрапляючи у водойми й ґрунтові води. Це призводить до їхнього забруднення небезпечними хімічними речовинами, які можуть мати тривалий негативний вплив на екосистему.
“Ми задокументували 37 фактів загоряння різних закладів освіти, лікарень, торговельних центрів тощо з початку повномасштабного вторгнення на Луганщині. Це 123 тим. м² згорілих будівель на суму майже 43 млн грн”, — говорить Якунін.

У грудні Державна екологічна інспекція зафіксувала черговий випадок пошкодження інфраструктури на Луганщині — споруд Приватного підприємства “Центржитлсервіс”, розташованого у Попасній Сіверськодонецького району. Внаслідок бойових дій територія виявилася засміченою відходами руйнації.

Джерело: Державна екологічна інспекція у Луганській області
 

Одна з найактуальніших проблем, яка спостерігається через соцмережі та окупаційні джерела інформації, — це масове знесення пошкоджених будівель. Російська сторона докладає всіх зусиль, щоб приховати сліди руйнувань міст на Луганщині.

Знос будинку у Сіверськодонецьку за адресою: пр. Центральний, 54

Крім того, є факти витоку газу.

“Ми зафіксували чотири випадки розгерметизації газопроводу, внаслідок яких в атмосферу потрапило понад 8 тисяч тонн спаленого газу. Це завдало довкіллю шкоди на суму 324 711 000 грн”, — підкреслює еколог.

Відновлення Луганщини після перемоги стане викликом, який потребуватиме системного підходу та міжнародної підтримки. Моніторинг стану довкілля, рекультивація земель і відновлення лісів мають стати ключовими напрямками роботи. Проте вже зараз зрозуміло, що наслідки екоциду відчуватимуться десятиліттями, а боротьба за відродження природи регіону буде довгою й складною. Питання шахт, тваринного та рослинного світу залишається у невизначеному стані, бо без звільнення територій ми можемо лише робити припущення й керуватися чутками, що доходять нам з окупації, а це не достовірні джерела інформації. Також після деокупації довгий час не йтиме мова про сільське господарство у звичному нам масштабі. Серед ймовірних виходів, спираючись на світовий досвід, Луганщині може підійти план з розвитку екотуризму. Однак, це лише після повного розмінування.

Текст: Марина Терещенко