«Жінки в медіа» про роботу “Сєвєродонецьк онлайн”

У матеріалі «Три історії про жінок, які очолюють редакції з окупованих міст» сайт «Жінки в медіа» розповідає про роботу “Сєвєродонецьк онлайн”.

Головна редакторка видання “Сєвєродонецьк онлайн” Яна Чумаченко переїхала до Сєвєродонецька після того, як було окуповано Луганськ — місто, де вона протягом багатьох років пропрацювала журналісткою у різних медіа. Регіональною кореспонденткою видання “Depo.Донбас” працювала до 2016-го, поки не пішла у відпустку по догляду за дитиною. Згодом практично випала з професії, а на момент, коли почалося повномасштабне вторгнення, саме думала над тим, щоб повертатися в журналістику.

“Коли почалася повномасштабна війна, ми виїхали відразу — я розуміла, що залишатися у Сєвєродонецьку мені не можна через мою професійну діяльність. Поїхали до родичів на Львівщину, тому що на цей раз вже не хотіли переїжджати кудись поблизу, як у 2014-му. Я була трохи відірвана від медійного контексту, а мала дитина потребувала постійної уваги”, — так згадує про початок вторгнення Яна Чумаченко. Зараз вона живе у Івано-Франківську.

Видання “Сєвєродонецьк онлайн”, засноване наприкінці 1990-х, очолила наприкінці 2023 року. Вона згадує: коли побачила, що медіа планують перезапускати та шукають для цього працівників і працівниць, заповнила заявку на вакансію, проте не дуже сподівалася на успіх. Та її взяли: близько півроку Яна Чумаченко пропрацювала журналісткою, потім видання стало розширюватися, і вона стала випусковою редакторкою, а десь за рік — уже і головною.

Наразі у “Сєвєродонецьк онлайн” працюють переселенці, усі — з Луганщини. Разом із розширенням додалися також регіональні кадри — люди з Запоріжжя, Києва, Івано-Франківська.

Що ж до гендерної складової — через мобілізацію переважають жінки.

“Починали ми втрьох: я, засновник Андрій Нідченко, журналіст Євген Тетяничко. Трохи згодом доєдналася наша комунікаційниця Катерина Гарячко. Згодом до лав ЗСУ доєднався Андрій, потім і Євген. Ще пізніше служити пішов смм-ник. Зараз у нас двоє чоловіків, і десь восьмеро — жінки, — розповідає Яна Чумаченко. — Раніше я працювала у гендерно-збалансованих редакціях, і по-своєму це класно, бо є різні підходи. Зараз жінки все намагаються витягувати на собі. Можливо, це простіше з тієї точки зору, що жінка жінку краще розуміє, але загалом я би, звісно, прагнула до гендерної збалансованості”.

Сьогодні “Сєвєродонецьк онлайн” фокусується переважно на аудиторії з окупованого “трикутника” міст: Лисичанськ, Рубіжне, і, власне, Сєвєродонецьк. У цих містах немає зв’язку з місцевими мешканцями, що залишаються в окупації, тож інформацію про життя дістати дуже складно. На відміну від Луганська у 2014-му, де навіть попри окупацію все одно вдавалося контактувати з жителями, розповідає Яна Чумаченко:

“Ми розуміємо, що достукатися на окуповану територію майже неможливо. Тож окрім самого сайту зараз також розвиваємо TikTok, інші соцмережі, щоб люди, які виїхали до Старобільська або Луганська, могли подивитися новини. Але переважно все ж таки працюємо на аудиторію переселенців, які розкидані по всій Україні”.

Контент, який виробляє “Сєвєродонецьк онлайн” — це історії з позитивними прикладами про ВПО, яким вдалося відродити власний бізнес або ж відкрити його з нуля, також — все, що стосується проблематики ВПО загалом, як-от житло, виплати та інше. Ще один важливий аспект — це збереження пам’яті.

“Ми розуміємо, як виїжджали люди. Ті, хто виїздили автівками хоч щось могли взяти, а хто виїздив евакуаційними потягами, автобусами, могли взяти тільки одну сумку. Тож сімейні альбоми, фотографії ніхто не вивозив. Багато що було знищено”, — пояснює Яна Чумаченко. У квартиру її батьків потрапив снаряд, через що згоріли дитячі альбоми, шкільні світлини.

“Ми себе називаємо “енциклопедією міста” — ще до того, як оновили концепцію і підхід видання, у нас було багато історичних матеріалів. Зараз продовжуємо цю тематику — про історичну пам’ять, про витоки цієї війни. Проводили опитування серед аудиторії, яке показало, що люди таким дуже цікавляться. Минулоріч я виступала на Donbass Media Forum — люди дякували за нашу роботу в цьому напрямку. Обіймали мене, ми плакали”, — розповідає Яна Чумаченко.

З нею також говоримо про вигорання у професії та втому: редакторка зізнається, що цього літа брала кількатижневу відпустку, протягом якої взагалі не відкривала комп’ютер, тому що не могла ні з ким спілкуватися. Тоді стало здаватися, що все, що робиться, не має сенсу і нікому не потрібне, всі інтерв’ю “якісь однакові”, а люди перестали цікавитися війною. Крім відпустки, Яні Чумаченко допомогла також робота з психологом, психологічні консультації також отримує і частина її колег. Вона підкреслює: слідкувала, щоб цього року всі взяли повноцінні відпустки та відпочили. Якщо хтось з колег втомлюється, головна редакторка намагається зменшувати навантаження.

“Вигорання і постійний пошук сенсів – для чого ти це робиш, – виснажує. З цим стикається багато хто у нашій редакції. Тому хочеться заздалегідь про це подумати, відправити до психолога, дати перепочити день-два”, — пояснює співрозмовниця.

Працювати з темами, які пов’язані з війною, нелегко у моральному плані, додає Яна Чумаченко. Деякі історії доводиться пропускати через себе — так, що потім день-два йде на те, аби “відійти” від складної розмови. Проте це — реалії наших часів, від яких нікуди не подітися:

“Ми робимо матеріали і з військовими, і з пораненими, і з дружинами загиблих — це важко психологічно. Ми ж не вчилися цьому в університеті — як працювати в таких умовах, з такими чутливими темами. Це постійно новий досвід — боїшся, що не туди ступиш, зробиш людині боляче”.

Нагадаємо, "Сєвєродонецьк онлайн" побував на Donbas Media Forum, який пройшов у Києві 10-11 листопада.