«Геймер сидітиме вдома, а на полі бою працюватимуть роботи»: оператор БПЛА полку «Цунамі» про те, як змінюється війна

За десять років війни змінилося майже все: зброя, тактика, технології. Те, що у 2015 році здавалося новітнім, сьогодні вже стало історією, а безпілотники дедалі більше визначають перебіг боїв.

Сіверськодончанин Віталій Боровськой пройшов цей шлях майже з самого початку війни. У 2014 році він долучився до добровольчого батальйону «Луганськ-1», згодом служив у спецпідрозділі поліції, а нині — старший лейтенант поліції, оператор БПЛА штурмового полку «Цунамі» Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». За його плечима — бої за Рубіжне, Бахмут, Лиман, Кліщіївку, Часів Яр, Вовчанськ та десятки інших населених пунктів. Він неодноразово був поранений, а за службу нагороджений орденом «За мужність» і відзнаками «Хрест Сухопутних військ» та «Срібний Хрест».

До Дня Національної поліції України ми поговорили з Віталієм про службу, бої за Луганщину, роботу операторів БПЛА та те, як технології змінили сучасну війну.

«Перший урок — максимально нищити ворога»

 - Розкажіть трохи про себе. Як ви прийшли до служби в поліції? Що тоді мотивувало?

 - Мотивувало передусім бажання звільняти далі нашу Луганську область. Вирішив, що не можу сидіти вдома, а мушу допомагати своїй країні.

 - До поліції не мали стосунку до цього?

 - Ні, і коли й прийшов служити, не знав, що це батальйон поліції. Коли вже привезли в навчальний центр, побачив, що він підпорядковується МВС. За рік я перевівся до батальйону поліції особливого призначення (БПОП), де був окремий взвод розвідки. Протидиверсійна діяльність. Це було мені близько, оскільки я вже на той момент пройшов навчання на оператора БПЛА. Займався розвідкою ще тоді на примітивному літачку, але все одно моніторили посадки, знаходили ворожі міномети, позиції противника. Це я робив за часів АТО, а згодом ООС. Потім у військових вже з’явилися свої розвідники, а мене стали менше залучати. І почалася суто поліцейська робота. Перехоплювали контрабанду, яка йшла або з окупованого Луганська, або до нього. Працювали у Станиці Луганській, Щасті.

Віталій Боровськой, 2015 рік

 - Який досвід, отриманий тоді, допомагає вам і сьогодні?

 - Ми навчилися багатьом процесам. Для нас організовували всілякі навчання, залучали іноземців. Ми штурмували, літали. Було дійсно цікаво та пізнавально. Це вагомий досвід.
Ці навички дуже допомогли у 2022 році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Ми у зведеному загоні БПОП та Нацгвардії зустрічали ворога у Рубіжному. Пам'ятаю, як я потрапив там з ще одним бійцем в оточення. Кілометр пробивалися. Слава Богу, нормально вийшли, проводили далі зачистку. Але під час відходу до Трубного заводу нас накрила система «Град» — по наших позиціях відпрацювали вісьмома касетами. Уже на території заводу ми закріпилися.

 - Який урок зі служби у спецпідрозділі ви згадуєте найчастіше?

 - Найголовніший урок – не виходити нікуди без зв’язку. Якщо у тебе немає радіостанції, це може закінчитися сумно. Тепер вона постійно на мені при виконанні будь-якого завдання.
Ще один урок – треба нищити ворога максимально.

Віталій Боровськой. Березень 2022 року, Луганщина

 - Знаєте, про цей урок мені часто говорять у розмовах. Ніби не вдалося скористатися цією можливістю на 100%.

 - У 2022 році у нас була гірша ситуація, не вистачало озброєння та підтримки. Наприклад, на початку у Рубіжному залишався один міномет після того, як у Лисичанську розбомбили всю артилерію. А у ворога озброєння було сильне. Під час першої висадки у Рубіжному вже за хвилину після того, як ми вийшли з машини, по нас відпрацював міномет, який коригував «Орлан». Нас щільно накривали мінометами, але ми все ж дісталися позицій нацгвардійців і закріпилися там.

13 березня проводили зачистку біля міськвідділку поліції. Добрі люди дали БПЛА, маленький найпростіший Mavic, але він дуже допомагав тоді, бо я міг відстежувати підходи, заїзди техніки. Бо вперше на нашу позицію заїхали два танки та почали розносити впритул. А у нас навіть гранат мінімум було із собою. Тоді при зачистці наші хлопці захопили чотирьох ворожих солдат. Двоє було росіян і двоє сепаратистів з нашої області. При розвідці, коли хлопці відходили, мене накрило «Градом», бо вирахували місце роботи оператора. Десь за сім метрів від мене розірвався снаряд «Граду». Мене віднесло, вивернуло ліву ногу. Я тоді ледь оклемався. Вставати – розумію, що нога не працює. Обперся на автомат, дошкандибав забрати дрона, бо він був єдиний та дуже важливий, і ми з полоненим повернулися на базу. Потім ще якимось чином з’їздив на 2 завдання. Згодом зрозумів, що у мене сильна контузія і що ледве ходжу через поранення. І командир прийняв рішення про мою евакуацію до Дніпра. Я лікувався та відновлювався десь 3 місяці, поки зрослася нога.

Віталій Боровськой. Віталій Боровськой. Березень 2022 року, Луганщина

 - А розкажіть, будь ласка, як взагалі опинилися у Рубіжному. Бо підрозділ дислокувався у Сіверськодонецьку.

 - Спочатку ми працювали з 79-ю бригадою на виїзді на Щедрищево, тримали позиції з військовими. Решта груп діяла в інших районах міста.

Потім командир групи запропонував разом з Нацгвардією виступити на штурм. Так і потрапив до Рубіжного. Чого чекати тут, якщо ворога можна зустріти й там.

 - Ви бачили війну в різні періоди. Чим, на вашу думку, відрізняється війна сьогодні від тієї, яку ви застали у 2015 році? Коли ви зрозуміли, що ця війна інша?

 - З перших днів, як ворог до Сіверськодонецька підійшов та почав обстрілювати з мінометів. Тобто за пару днів противник подолав значну дистанцію. Біля Біловодська був дуже хороший укріпрайон, як його не зайняли та не дали команду там стримувати – не знаю. Та й в перший день, коли по аеропорту прилетіла бомба, це теж було доволі відчутно. Вирва була величезна на місці прильоту.

Віталій Боровськой

 - Які бої на Луганщині запам'яталися найбільше?

 - Після того я вже не брав участь у боях саме на Луганщині. Коли я повернувся після поранення, наші хлопці базувалися у Лисичанську. Я їхав туди й по дорозі комбат зупинив колону та розвернув на Бахмут. Тому на Луганщину я вже не потрапив.

 - Відрізнялися бої на Донеччині? Неодноразово чула, що вона була краще укріплена.

 - Так, область була більш підготовленою. Були підтримка артилерії, розвідка. Був зв'язок між всіма підрозділами. Бо на Луганщині не було нормального зв’язку, тих же старлінків. А без цього немає злагодженої роботи між підрозділами. На Донеччині у нас були конкретні задачі. У Бахмуті працювали разом з СБУ. Зачищали Лиман після його звільнення. Пам’ятаю, як у Ямполі знайшли сепаратиста з Лутугиного у підвалі.

Віталій Боровськой. Лиман

 - Яке враження вони на вас справили? Це були люди, які воювали свідомо?

 - Вони усвідомлено йшли. Були впевнені у своїй перемозі. Під час спілкування розповідали, що наші підрозділи в оточенні. Кажемо – подивись, яке оточення, якщо ми тебе тут спокійно взяли?
При штурмових діях багато спостерігав за ними. Вони були явно під чимось. Вже поранені, але повзли вперед, поки не лягали остаточно. Саме сепаратисти були у 2022-2023 роках прям масово, а вже пізніше їх лишилося небагато.

Віталій Боровськой. Куп'янськ

 - Далі була Харківщина?

 - Так, там теж були. Це кінець 2022 року — початок 2023 року. Це був останній блокпост у бік Сватово. Займалися виявленням ворожих елементів.

Віталій Боровськой. Вовчанськ

 - Згодом ви опинилися у полку «Цунамі». Як це сталося?

 - У Куп’янськ приїхав командир штурмового полку «Цунамі» Олександр Гостіщев та запропонував доєднатися. Оскільки у мене був досвід із БПЛА, то спочатку я потрапив у взвод розвідки, потім з нього створили роту. У липні 2023 року ми поїхали на Донеччину до Кліщіївки. Було завдання її звільнити. За 2 місяці ми успішно її відбили разом з 80-тою бригадою та іншими підрозділами ЗСУ.

 - Що найбільше закарбувалося в пам'яті з тих подій?

 - Це перше було значне досягнення у новому підрозділі. Проте й перші втрати. Три роки ми вже на Донеччині. Зараз на Костянтинівському напрямку. Там дуже багато ворожих сил. Вони м’ясом завалюють і таким чином намагаються просуватися.

Віталій Боровськой. Кліщіївка

«Безпілотники змінили правила гри»

 - Ви на власному досвіді бачили, як змінюється війна. Які зміни вважаєте найбільш відчутними?

 - Це, по-перше, розвиток FPV-дронів. По-друге, з’явилися важкі бомбери. Дуже круто пішли Heavy Shot, Vampire. Вони виконують стільки завдань – від доставки провізії до розвалу позицій противника. Першими, зрозуміло, працюють FPV-дрони, потім заходить «великий друг», відпрацьовує по цілі, а далі ми використовуємо оптоволокно, залітаємо у будівлю — і погнали (посміхається, — ред.).

БПЛА у нас на дуже високому рівні. Вони не стоять на місці. Тільки щось нове з’являється, одразу пробуємо. Якщо все добре — подаємо заявки на закупівлю.

Віталій Боровськой

 - Але були часи, коли у ворога відчувалася перевага. Як зараз?

 - Були моменти, коли у ворога їх ставало більше. Насправді й зараз їх багато у них. Особливо, коли заїжджає працювати «Рубікон» (російський військовий підрозділ — ред.) у сектор, то логістика падає, доїхати нереально до позиції. З крайньої позиції у нас з Костянтинівки до Дружківки виходили 10 кілометрів пішки. І весь час над головою літають ворожі дрони.

До речі, маю такий власний приклад. У лютому мене поранило. Пощастило, що вийшли з хлопцем за обладнанням на сусідню позицію. Пройшли три хати, чую – пищить. Добре, що на досвіді встигли забігти в хату. Тільки двері закриваємо, вони влітають. Контузило сильно знов. Але всі вціліли.

Віталій Боровськой. Покровський напрямок

 - Наскільки сильно безпілотники змінили ситуацію на полі бою? З якими новими викликами довелося зіткнутися?

 - По-перше, логістика. На позицію важко дійти та вийти з неї. Навіть під обстрілами, КАБами перебувати легше. Нещодавно ми переміщували позиції. З двох ББМ (бойові броньовані машини — ред.), які ми залучали для цього, жодна не доїхала. Одна, на щастя, виїхала своїм ходом. Другу підбив FPV-дрон ворога. Екіпаж, слава Богу, встиг відійти. Потім машину було знищено ще двома влучаннями. Але заїхати вже нереально. Довелося пішки йти.

 - Як змінилися робота піхоти, розвідки та штурмових груп після масового застосування дронів?

 - В якомусь сенсі легше, наприклад, піхоті на крайній лінії тримати позицію. А з іншого боку, ні – бо по них працюють ворожі дрони. У нас є танки, але ми їх не застосовуємо, бо нереально доїхати — це в один кінець.

Та ж артилерія: розвідка дальня працює у ворога. У них якісне спостереження. Якщо побачили постріл нашої гармати, то туди одразу ж летить. «Молнії» (російський ударний безпілотник літакового типу — ред.) ті ж самі. Я б не сказав, що це дуже ефективна штука, але, буває, залітає, куди треба.

Віталій Боровськой

 - Яку техніку дрони фактично витіснили з поля бою?

 - Та всю майже. Але все одно використовуються ті ж БТРи й так далі для евакуації або підвозу на якусь дистанцію на лінію фронту. Але вже обмежено. Ось на Новий рік взагалі ледь змогли вийти з позиції. Мали зробити це раніше, але просиділи там шість діб, бо не було погоди. Дуже багато FPV-дронів працювало, позицію вже рознесли артою. У мене двоє поранених. Керівництво дало дозвіл на евакуацію, а мені пообіцяли нових бійців. 31 грудня піднімаюся з підвалу доповідь зробити, прямий приліт у дім. Я не знаю, як не контузило. Може, вже звик і не відчуваю? Кажу – ну, все, майна немає, треба виходити, позиція знищена. Пощастило, що на 10 хвилин пішов сніг і залетіла наша ББМ. До цього пішки довелося десь кілометр йти. Хлопців тягнув. Втомлювалися, бо тяжко по снігу, а ще ж обладнання. Тому броня рятує. Сідаєш, молишся та їдеш.

Поки мені таланило, але, насправді, з кожним днем все тяжче й тяжче. Вже в Костянтинівку залетіти на броні – це 50 на 50.

Віталій Боровськой. Костянтинівка

 - Сьогодні навчання фактично відбувається просто на полі бою?

 - Зараз створили вже батальйон БПЛА, ми розширюємося. Будемо долучати більше авіації середньої дистанції, щоб закривати тили. Розвиваємося, постачання від держави є.
Щодо технологій, то одразу все тестуємо на лінії фронту. Ми три роки перебуваємо на позиціях. Усе нове, що надходить, виїжджаємо на полігон та опановуємо. Бачимо, працює техніка чи ні. Якщо все добре, завозимо на позиції.

Зараз вчимо нових людей. Багато військових після поранень доєднується до нас. Бо вони, попри все, готові виконувати бойові завдання.

 Віталій Боровськой

 - Що сьогодні важливіше для успіху на фронті: люди, техніка чи технології?

 - Авжеж, треба більше людей. Бо чим їх більше — тим більше позицій, більше варіантів виявити та знищити ворога. Бо обладнання можна закупити, а людей — ні. До того ж бійці вибувають зі строю через поранення. А їх треба міняти.

 - Часто кажуть, що з розвитком БПЛА настала «ера геймерів». Але ви самі розповідаєте, що доводиться проходити по 10 кілометрів зі спорядженням. Яким сьогодні має бути боєць?

 - Сьогодні головне, щоб людина була мотивована. Навчити ми можемо вже самі. У нас є свої інструктори й відлагоджена система підготовки. Також наші бійці, наприклад, проходили навчання у Великій Британії.

Бажано, щоб людина була фізично підготовленою. Але це, за бажанням, завжди можна підтягнути. Авжеж, це потрібно, бо ситуації бувають різні. Тим більше, як зараз — коли до позицій не підʼїдеш.

Віталій Боровськой. Покровський напрямок

 - Як підтримувати цей фізичний стан, коли стільки часу на позиціях?

 - Пройти 10 кілометрів у спорядженні, зі зброєю та обладнанням — гарне тренування (сміється, — ред.). Проте краще тренуватися до того.

«Геймер сидітиме вдома, а на полі бою працюватимуть роботи»

 - Чи бачите ви майбутнє, де оператори БПЛА стануть звичною спеціальністю і для поліцейських підрозділів? Які завдання безпілотники можуть ефективно виконувати у правоохоронній сфері?

 - Звісно, це буде застосовуватися у цивільному житті. Та ж безпека громадського порядку — не патрульний ходить по вулиці, а літає дрон і виявляє протиправні дії, направляє туди екіпаж. Бо це очі, які з неба бачать все.

 - Нещодавно Гондурас заявив про намір закуповувати українські безпілотники для боротьби з наркокартелями. Чи може український досвід бути корисним у протидії організованій злочинності?

 - По-перше, проводиться, як і у бойових діях, дорозвідка. Тобі не треба направляти людину у небезпечний район. Якщо потрібна ліквідація зловмисників, також можна застосувати дрон. І не треба ризикувати життям правоохоронців. Колись у Лисичанську була загроза застосування гранат, ми дроном облітали вікна, знаходили, де ховається правопорушник. І було розуміння, як штурмувати цей будинок.

Віталій Боровськой

 - Які ризики виникають, якщо такі технології опиняються в руках злочинців?

 - Зрозуміло, що дрон, особливо FPV, вже можна купити та зібрати власноруч. Нічого складного там немає. І використати його не за призначенням. Це та сама зброя. Цьому не запобігти. Хочуть запровадити реєстрацію дронів, це може допомогти у майбутньому.

 - Ви почали працювати з БПЛА задовго до того, як вони стали одним із головних інструментів цієї війни. Як, на вашу думку, виглядатиме війна ще через десять років?

 - Це вже роботи будуть бігати по посадках. Роботи-штурмовики. Китайці вже займаються цим. Геймер сидітиме вдома, а на полі бою працюватимуть роботи, на іншій частині планети.

Віталій Боровськой. Покровський напрямок

 - Про що сьогодні мрієте?

 - Щоб закінчилася війна. І бажано — з повернутими територіями. В принципі, якщо тактика спрацює з перекриттям логістики ворога, то щось, може, і вийде. Почнемо з Криму й підемо далі. Проте все залежить не тільки від подій на полі бою, а й від політиків та перемовин. Подивимось.

Але повернутися та налагодити життя на звільнених територіях хочеться. Бо це наша земля. Та й хочеться вже пожити, побачити світ, а не тільки посадки.