Щодо практичного застосування норм податкового законодавства

Лист ДФС України від 30.08.2016 р. № 18794/6/99-99-13-02-03-15 Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула лист …. щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє. Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ), Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі — Закон № 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до ст. 13 Закону № 161 та ст. 759 ЦКУ договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди (ст. 15 Закону № 161). Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 31 Закону № 161). При цьому перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (ст. 32 Закону № 161). Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦКУ). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ). Пунктом 1 ст. 1225 ЦКУ встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення. Особливості оподаткування доходів фізичної особи від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) регламентується п. 170.1 ст. 170 ПКУ. Водночас, відповідно до п. 162.3 ст. 162 ПКУ, у разі смерті платника податку — орендодавця (за відсутності податкових зобов’язань як нерезидента згідно з ПКУ) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який припадає смерть такого платника податку. У разі якщо податковим агентом (орендарем) після смерті фізичної особи (орендодавця) за договором оренди землі продовжується нарахування орендної плати, то податковий агент не відображає відомості про нараховані суми орендної плати у податковому розрахунку форми № 1ДФ, оскільки відсутній суб’єкт, на користь якого проводиться таке нарахування. Разом з цим у податковому розрахунку форми № 1ДФ відображається орендна плата за договором оренди землі, яка нарахована податковим агентом – орендарем на користь спадкоємців, у тому податковому періоді, в якому така сума фактично буде виплачена, із відповідним оподаткуванням та зазначенням суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого (перерахованого) до відповідного бюджету. Голова Р.М. НАСІРОВ