Місто укріплюється, готується до оборони

27 лютого зранку заходив брат Надії, який уже встиг сходити до крамниці. Він залишив нам булку хліба та з півкілограма сосисок. Поки не стріляли, я теж вирішив пройтися містом. Звісно, до району «Хитрого ринку», до свого будинку.

На вході до «Сім'ї-преміум» та «Сільпо» стояли величезні черги, людей по сто, не менше. Черги за хлібом у кіоску на ринку «Успіх» та у «Водолії» - людей по 50. На входах до аптек у цьому районі черги приблизно такі самі. Вирішив, що куплю хліб на зворотному шляху, а поки що зайду до своєї квартири та перегляну електронну пошту. Це було помилковим рішенням: поки сидів за комп'ютером, пролунали вибухи. А додаток «Увага, Луганщина» повідомив, що оголошено повітряну тривогу. Зрозуміло, що супермаркети, «Водолій», хлібний кіоск одразу закрилися, тож хліба та ліків я знову не купив. Зібрав якісь продукти, які були в мене в квартирі, і пішов до будинка на Космонавтів.

Дорогою спостерігав, як укріплюють оборону українські збройні сили. Ні, я ні з ким не збирався ділитися цією інформацією чи її публікувати. Але я таки журналіст і фіксувати хоча б для себе такі факти - це професійне.

На подвір'ї мого будинку не було ані військових, ані військової техніки. Тут, як і раніше, стояло багато легкових машин, переважно дорогих. Лише біля будинку по Гвардійському, 71 – за торцем будинки з боку міста, стояла БМП. Пізніше мені розповіли, що опорні пункти ВСУ були на території житлового комплексу «Оріана» та ЖК «Камелот». Та на території тролейбусного управління. Але я туди я не ходив і на власні очі не бачив.

Опорний пункт ВСУ був в будинку № 63 на Гвардійському проспекті. Саме у будинку: з боку вулиці, у приміщенні аптеки «Оптові ціни», було виламано ролети та вітрину, і безпосередньо у її приміщенні обладнано бойову позицію. У вітрині стояли озброєні автоматами бійці. За торцем цієї дев'ятиповерхової будівлі стояла БМП, біля якої було викопано окоп.

Але основна лінія оборони пролягала по проспекту Космонавтів: під стінами всіх житлових будинків, розташованих на парному боці вулиці, були викопані окопи, а в'їзди у двори цих будинків були перекриті барикадами із автомобільних шин. За будинками розмістили кілька БМП таким чином, що з вулиці їх видно не було. На самому проспекті бійці зупиняли і перевіряли автомобілі, що проїжджали.

Вдень періодично виникала артилерійська стрілянина, але десь за містом. Людей на вулицях було багато, на канонаду уваги вони не звертали – вирішували свої проблеми.

Як і в попередні дні, найбільшими проблемами у місті лишалися ліки та готівка. Аптеки майже всі були закриті, а на вході до відкритих були величезні черги. Попереднього дня я купив основну частину ліків, хоч і не всі. Банкомати у місті були або вимкнені, або в них не було грошей. Зняти готівку можна було лише у банкоматах, встановлених на будівлі центрального відділення Приватбанку. Але там були величезні черги, які не розходились і з настанням комендантської години. Добре, що у нас поки що не було проблем з готівкою.

Поки повертався в будинок Надії, зі мною трапився неприємний інцидент, який мене дуже стурбував. Повз мене вулицею проходив один із активних сєверодонецьких діячів «руської весни» 2014 року, він несподівано кинувся до мене і вдарив. Нічого не говорячи. Після чого швидко пішов. Була б поліція, я б її викликав. Але її у місті не було.

Мало того, що це було неприємно. Мені раптом стало зрозуміло, що з приходом до Сєвєродонецька російської армії для мене виникне реальна небезпека. Адже, напевно, є й інші радикальні прихильники «руського миру», які з 2014 року вважають мене особистим ворогом.

У цей день військова адміністрація оголосила вимоги щодо дотримання світломаскування під час комендантської години. Це було дивно: проспект Космонавтів уночі був яскраво освітлений, а на перехресті Космонавтів з Гагаріна всю ніч працювали світлофори. Але ми підкорилися: закривали штори та жалюзі, вечеряли під світлом 3 Вт світильника, що встановлений над мийкою, в кімнатах світло не включали – обмежувалися світлом від телевізорів та комп'ютера.

А ось у багатьох квартирах сусідніх будинків були яскраво освітлені вікна. І за їх кількістю зрозуміло, що більшість людей ночували у себе вдома, а не у підвалах.