День, коли у Сєвєродонецьку пролилася перша кров

Ранок 28 лютого був першим, який розпочався із залпів «сусідської гаубиці». Потім практично кожен наступний день починався для нас з неї. Її постріли дуже гучні, здавалося, що вона десь зовсім близько. Але я її ніколи не бачив.

Після цього «підйому» у місті тихо. О дев’ятій вийшов надвір. Ціль, як і у попередні дні, сходити в магазин. Біля будинку стояли три бійці з автоматами, але мене вони не зупинили. Чи вже впізнають як мешканця дому, чи через вік я їм не цікавий. Інших людей, які проходять повз, особливо молодих, іноді зупиняли. Перевіряли документи, щось запитували. Але далеко не всіх.

На вулиці Гагаріна був блокпост, його облаштували зі старих автомобільних коліс – загородили по пів смузі зі сторони руху з обох боків. Суцільна перевірка документів у водіїв. А ось на тротуарі документи не перевіряли, хоч в обидва боки жвавий рух пішоходів.

Я йшов у хлібний магазин біля хлібозаводу, але побачив невелику чергу біля магазину «Старий друже». Тут зупинився і дуже вдало - купив багато потрібних продуктів. І навіть одну хлібину.

Поки стояв у черзі, почало бухати. На що люди в черзі не звертали жодної уваги - більшість сєвєродончан у ці дні ставилися до обстрілів ще досить легковажно. А продавщиця навіть запевняла присутніх, що ці бухи – це не вибухи, а двері в магазині ляскають. Проігнорував канонаду і я. У черзі мені сказали, що зоомагазин на Гвардійському відкритий і я пішов туди, бо у Надії дуже вередлива кішка. Біля хлібного магазину біля хлібозаводу на вулиці Гагаріна стояла черга приблизно у 100 людей. І ніхто з початком стрілянини не пішов і не ховався, навіть не підходили до стіни.

Друга лінія оборони, яку ЗСУ у перші дні створили в Сєвєродонецьку, проходила вулицею Донецькою. Так, у будинку № 39 бойова позиція знаходилася просто на вході в перший під'їзд, який було обкладено мішками з піском. З проходом посередині. Від торця цієї будівлі до тротуару по Гвардійському були викопані окопи, а з боку вулиці Донецька поруч з будинком стояла БМП. Там же сиділи бійці, озброєні автоматами.

Зоомагазин на Гвардійському справді виявився відкритим, що було ще одним успіхом цього дня. Я купив корм для кішки Надії. І твердий корм (забрав останній із мішка), і м'який, у пакетах. Відразу після цього господиня магазину його закрила, вона дуже боялася звуків пострілів і вибухів, які тривали. Цей страх буквально проглядався на її обличчі.

Корм для тварин – це ще одна велика проблема, з якою зіткнулися жителі Сєвєродонецька з початком війни. Черги до зоомагазинів були не меншими, ніж до аптек. Причому корм швидко закінчувався, і магазини вже не відкривалися. А більшість домашніх кішок у місті, як з'ясувалося, не привчені харчуватися тією їжею, яку їдять їхні господарі. А сіамка Надії була вибаглива у квадраті, вона вимагала собі тільки Віскас, і тільки з куркою.

Поведінка цієї тварини разюче змінилася з початком війни. Кішка зовсім не боялась пострілів гаубиці, вона на них ніяк не реагувала. Але, мабуть що, відчувала небезпеку через настрій господині. Вона більше не бігала по кімнатах, не стрибала на шафи, щоб звідти закликати людей із нею пограти. Тепер вона ходила і нявчала, поки хтось не сяде або не ляже. Тоді лягала поруч і притискалася. Якщо я сидів поруч із Надією, то вона буквально втискалася між нами.

Не пройде і місяця, як ця раніше примхлива і випещена тварина буде їсти все, що їй дадуть. А потім поїде в евакуацію далеко від свого будинку у звичайному поліетиленовому пакеті. І навчиться жити з двома іншими кішками в одному сільському будинку.

Цілком задоволений покупками, я повернувся до квартири до 11 години. Дуже вчасно, бо 12:40 стався перший за час війни обстріл житлових районів Сєвєродонецька. Міни впали на прилеглі до вулиці Донецької території кварталів №№ 50, 52, 54. Тобто там, де я йшов до зоомагазину. Біля будинку №64 на вулиці Гагаріна загинула жінка 1967 року народження. Вона вийшла з під'їзду і в неї поцілила міна. Це була перша цивільна жертва війни у Сєвєродонецьку. Ще дві людини отримали того дня осколкові поранення: жінка біля будинку по Федоренка, 42 та чоловік між будинками №№ 53 та 55 по вулиці Гагаріна. Було пошкоджено сім багатоквартирних будинків. Але пошкодження були відносно невеликими, бо прилітали малі калібри.