Обстріли посилюються

1 березня я досить вдало сходив до сусіднього супермаркету «Сім'я» і запасся продуктами. Це був останній раз, коли я розраховувався у Сєвєродонецьку банківською карткою.

Другого березня я прокинувся приблизно о п’ятій ранку з відчуттям гнітючої тиші. Хвилин 15 прислухався - чи не пролунає десь постріл? Чи хоча б віддалена канонада? Тиша. Світло не включав. Подивився у вікно, що виходить надвір - вдалині на пагорбі яскраво світилися вулиці Лисичанська. На вулицях Сєвєродонецька освітлення вже не було, тут частково вже дотримувались вимог світломаскування.

Це був перший ранок без пострілів «сусідських гаубиць». Але о восьмій ранку з'явилися звуки далекого бою - стрілецька зброя та артилерія бойових машин.

Поки снідали, почалася інтенсивна вихідна стрілянина з автоматичних гармат броньованих машин. Це вперше, коли виділялися саме вони. Але БМП, яка стояла впритул до стіни сусіднього житлового будинку, у цій стрільбі участі не приймала. Потім кілька разів стріляли «сусідські гаубиці». Причому напрямок їх пострілів змінився, і я вперше чув гул снарядів, які пролітали над будинком. Десь далеко було чути звуки вибухів. Стрілянина була інтенсивною, але все це були «вихідні», а не «прильоти».

У цей час до нас у квартиру зайшла сусідка з п'ятого поверху – зачекати, поки закінчиться артилерійська стрілянина. Після двох днів, проведених в укритті школи №4, вона перебралася у квартиру матері, яка мешкала біля Центрального ринку. Там другий поверх і немає підвалу. Але там немає бойових позицій ЗСУ, як у нашому будинку. І там не верхній поверх, як у неї тут. Додому вона прийшла перевірити, чи ціла її квартира? Чи не пограбували? Йшла вона через хлібозавод та купила три хлібини. Одну залишила нам. Хліб щойно випечений, гарячий. Гроші за хліб ми їй, зрозуміло, віддали. Але її внесок у наше виживання є незрівнянно більшим – у нас залишалася лише половина того хліба, який я купив позавчора. Щодо виживання, зрозуміло, це перебільшення. Хоча й сумне.

Стрілянина протягом першої половини дня відновлювалася ще кілька разів. У тому числі були чутні віддалені постріли, після яких приблизно через три секунди було чутно вибухи. До нас вибухи були ближчими, ніж постріли. Тож, стріляли у наш бік.

Прогулянки цього дня скасовувалися, і я залишався цілий день у квартирі.

Після обіду в Телеграм-каналах з'явилися повідомлення про прильоти об 11:35 у Сєвєродонецьку. Це дитячий садок по проспекту Центральний, 61; будинок на вулиці Новікова, 21; будинок на вулиці Новікова, 13; будинки по проспекту Гвардійський, 16 та по вулиці Науки, 3. Адреси достатньо далекі одна від одної. Руйнування невеликі, ­схоже на малий калібр.

А ось Лисичанськ обстріляли того дня з великих калібрів, снаряди прилетіли у район телевежі та по будівлі пивзаводу. Як наслідок, у Сєвєродонецьку зник кабельний Інтернет. Довелося переходити на Інтернет мобільний. І трафіку мого пакету вистачило лише на два дні. Після чого я знову і знову купував додаткові мегабайти.

Поки у квартирі був Wi-Fi, я постійно переглядав 5-6 різних Телеграм-каналів. Тепер це стало занадто ресурсозатратним, і від більшості каналів довелося відписатися. Залишив Телеграм-канал «Луганський агент», який щойно став офіційним майданчиком Луганської обласної державної адміністрації та її керівника Сергія Гайдая. У квітні цей канал змінив назву на «Сергій Гайдай/Луганська ОДА».

О 15 годині розпочався новий обстріл - це була безперервна хвиля вибухів, яка накочувалася. Згодом після цієї хвилі – серія одиночних вибухів. Потім нова хвиля. Дуже голосно та дуже близько. Будинок здригався. Це був найпотужніший обстріл за весь попередній час, тому ми сховалися у своєму коридорі. Теж уперше. Одразу після закінчення вибухів глянув у вікна. Пожеж чи стовпів диму з наших вікон видно не було, де були вибухи – незрозуміло. А ось у квартирі з'явився незнайомий запах, можливо, що запах вибухівки.

Увечері в єдиних новинах було озвучено інформацію, яка мене дуже збентежила: Генеральний прокурор України Ірина Венедиктова з явним задоволенням повідомила, що знайдено тіло вбитого міського голови Кремінної Володимира Струка. Суть її ремарки - зрадників почала знаходити кара. Сумно, коли таке говорить Генеральний прокурор, який має забезпечувати у країни верховенство права.

Володимира Струка в жодному разі не можна віднести до патріотів України. Скоріше навпаки. Чи був він злочинцем? Це принаймні мав встановити суд своїм вироком. Але напередодні четверо озброєних чоловіків вивели міського голову з робочого місця у міській раді, а наступного дня його тіло було виявлено у лісопосадці з кулею у серці.

Настала перша ніч, коли Лисичанськ був у повній темряві, вуличне освітлення там теж вимкнули. У Сєвєродонецьку це зробили на два дні раніше.