Дитсадки ЛХС. Згадаємо щасливе дитинство

На фото 1948 року бачимо дитячі ясла Лисхімстроя. Зараз, у процесі роботи над книжкою про ранній Сєверодонецьк часів Лисхімстроя, вирішив дізнатися, а де ж ці ясла знаходилися? Чи існує ще ця будівля? Що в ній зараз?

Відомо, що перші дитячі ясла і садок були в селищі Лисхімстрой ще у 1938 році.

Це підтверджувала і дружина одного з німецьких учених-хіміків, який працював у Лисхімстрої до 1950 року. Вона писала: “Громадський дитячий садок знаходився у двоповерховій будівлі, яка існувала ще до війни. Люди, які мають офіційне працевлаштування, практично змушені приводити своїх дітей до дитячого садка. Існувало правило, що дитина не може ходити до дитячого садка, якщо працює лише один з батьків. Зазвичай обоє батьків працевлаштовані, сім’я не може існувати на зарплату однієї людини”.

До середини XX ст. ясла і дитячі садки були окремими закладами: у перші приймали до 3-х років, у другі – у віці 3-7 років. У 1959 відбулося об’єднання установ у ясла-садки; як окремий заклад ясла проіснували до середини 1970-х у сільській місцевості. Класичний ясла-садок складався з 7 вікових груп: 3 ясельних і 4 дитсадкових.

З 1959 року поряд з дитсадками влаштовують ясла-сади для дітей з 2 місяців до 7 років.

У молоде селище-новобудову приїздили переважно молоді люди, без бабусь, які могли б доглядати за дітьми. Тому дитячі дошкільні заклади були дуже актуальними, і особливо ясла.

У 1938 році селище було ще зовсім невеличким. І ясла, і садок мали б бути у 10 кварталі, більше, здавалося б, нема де. Це той квартал, у якому зараз знаходяться станція швидкої допомоги і суд. Я живу вже шість років не в Сєверодонецьку, тож послав фото приятелю з проханням подивитися у цьому кварталі, яка з будівель у ньому могла бути схожою на ясла з фотографії. Зрозуміло, що таких широких вікон вже може не бути, будівлю могли перебудувати. Але нічого схожого він не знайшов у цьому кварталі.

Натомість товариш сфотографував будинок станції швидкої допомоги, у якому теж у 1948 році були ясла. У музеї “Азота” є фото цього будинку 1948 року, коли тут були ясла. Все правильно, у цьому кварталі були до війни садок і ясла, між ними фонтан. Інша річ, що під час війни будинок міг бути зруйнованим, і після його відбудували чи побудували заново. Однак цей дитячий заклад збудовано по довоєнному типовому проєкту.

Після Другої світової війни в Лисхімстрої будували дитячі дошкільні заклади по іншому проєкту. У фотоколекції музею “Азота” є фото дитсадка і ясел, будівництво яких завершувалося в кінці 1949 року у 15 кварталі. Будівлі трохи різняться між собою, але обидві – двоповерхові, і обидві мають з боків виступаючі частини. У яслах більше вікон, напевно тому, що маленькі діти більше сплять, а через вікна під час сну їм подають свіже повітря.

Саме такі дитсадки були типовими у післявоєнний час, вони зустрічаються у багатьох містах. А наш, Лисхімстроївський, про який іде мова, має більші бічні виступи з великими вікнами на багато шибок. Схоже, що це був експеримент, який не виправдався: влітку – спека, а взимку – холодно, потрібно багато палива. Тому ці ясла першими у післявоєнний час збудували, зрозуміли недоліки і наступні будували вже х меншими виступами без великих вікон.

Послав фото в Канаду, де вже давненько живе ще один колишній сєверодончанин. Його дитинство пройшло на вулиці Парковій (Сметаніна), і в 50-х роках він мав би ходити в дитсадок. Відповів, що у садочок ходив усього кілька днів, але у той, що у кварталі за редакцією міської газети, а такий як на фото не пам’ятає. Садок, куди він ходив кілька днів, був за адресою: вулиця Леніна, 33 В.

Там дійсно є будинок, схожий на тогочасний типовий дитсадочок, двоповерховий і такі ж виступи з боків, а вікна могли й переробити – будинок зазнав реконструкції і капітального ремонту. Проте це не він, бо у 1948 році його тут ще не могло бути. Тут, від вулиці Першотравневої, за колючим дротом з охороною “зеки” сталінських таборів ще лише починали забудову нових кварталів.

У другій половині 1950-х у Сєверодонецьку появився і нетиповий дитячий заклад. Фото його було надруковано у журналі “Архитектура СССР” (1958, №3). У журналі його навели як зразковий зразок радянської архітектури. Особисто мені подібних не доводилося зустрічати – триповерховий і теж з боковими виступами із заскленими верандами.

Цей триповерховий садок-ясла розташовувався по вул. Ломоносова, 5 і належав хімкомбінату. У 1960-х роках це були яслі, де можна було залишати дітей цілодобово. Адже хімкомбінат працював цілодобово, а батьки – позмінно. А в жінок декретні відпустки були лише два місяці. Два місяці – і на роботу. Тут залишали малих дітей. А трохи старших – у дитсадку поруч, на фото видно зліва двоповерховий будинок. У засклених верандах в літню пору діти спали на свіжому повітрі – закалялися, оздоровлювалися.

Сєверодонецьк був містом молодих, народжуваність – високою. У пострадянський час ясел-садочка тут вже не було, діти народжувалися переважно в нових районах, у цьому районі залишилися жити ті, хто колись починав свій життєвий шлях у цих яслах.

Коли “Азот” віддали у приватні руки, у цьому будинку зробили якесь представництво власників “Азоту”. Зараз він відомий як “Дім Дунаєва”.

Чому я зацікавився пошуком місцезнаходження цих ясел? Фото тих часів, на якому показано дітей, що виходять з парку, навело на думку, що дитячі заклади мають бути неподалік входу в парк. Хотілося знайти відповідь на питання – якщо по вулиці Першотравневій ще був колючий дріт, то де ж знаходився вхід до парку?

На фотографії діти йдуть на вихід від пам’ятника “Генералісимуса Сталіна”. Алея від Сталіна мала б вивести з парку і привести до центру тогочасного Лисхімстроя. Це фото допомогло мені встановити розташування парку і входу до нього. Про це я детальніше розповів раніше у розвідці “Лисхімстроївський парк”.

Ця алея з парку проходила повз поліклініку і виходила на початок вулиці Танкістів. Отут і треба шукати ясла і садок, які були у той час окремо. Запитав Вероніку Стрельченко чи не знає вона у тому районі будинку, у якому могли б бути колись дитячі ясла чи садок. Відповіла, що сама ходила колись у садок по Юності, 3А і їх теж водили в парк, тільки вже по вулиці Мірошниченка. Але будівля її садка не дуже схожа на ту, що на фото, а схожа та, яка розташована поруч із Меморіалом слави, по Сметаніна, 2А. Тільки там вже ні садочка, ні ясел немає. Це колись, в часи Лисхімстроя і молодого Сєверодонецька, коли місто приростало щорічно кількома тисячами нових жителів, а середній вік сєверодончан складав 27 років, тут було повно дітей, зараз вони вже більше в нових районах. Тепер у колишніх яслах-садочках якісь підприємства, де, можливо, працюють онуки тих, чиє дитинство проходило у цих стінах.

Колишній дитсадок по Юності, 3А                                               Колишні ясла по Сметаніна, 2А

Цілком можливо, що саме по Сметаніна, 2А і були ті ясла, що на фото 1948 року. Але все так змінилося, що вже важко стверджувати це з певністю. Якщо хтось знає про дитячі дошкільні заклади молодого Сєверодонецька, пишіть в коментарях, покажіть фото, якщо збереглися. Гадаю, історія повсякдення, історія того чим і як жили перші сєверодончани, має залишитися для наступних поколінь.

Покажу ще кілька фотографій по темі. Перші дві — 1950 і 1953 рік, решта — 1963