З іменем “Северодонецк” на борту

sd.ua: У вас есть интересные воспоминания и фотографии по истории Северодонецка?
Поделитесь с нами для публикации в рубрике по истории региона.
З іменем “Северодонецк” на борту

У 1960-х роках спортивне, наукове, промислове, квітуче місто хіміків Сєверодонецьк стало досить відомим і авторитетним. Слава про Сєверодонецьк вийшла далеко за межі великої країни СРСР. А СРСР оточено морями й океанами, тож мав чимало кораблів: військових, торгових, вантажних, пасажирських… Іменем Сєверодонецьк стало не соромно назвати будь-який корабель.

У 1965 у Словакії для СРСР було виготовлено балкер (судно для транспортування вантажів насипом) «Северодонецк». Балкер працював у Середземно-Чорноморському басейні. А після розпаду СРСР він став російським. 25 серпня 2010 із С-Петербурга він дійшов до Дудінки, а звідти на Красноярськ по Єнісею з трьома остовами роторів по 80 т кожний, статорами та іншим обладнанням для Богучанської ГЕС, і з того часу прописаний у порту Подтьосове на Енисеї. У 2018 році теплохід завершив ремонт і продовжує службу в “Єнісейському річному пароходстві”.

У 1966 році в Японії на верфі Мицубіші в Йокогамі було збудовано одну з восьми однотипних плавучих баз для Владивостокської бази тралового і рефрижераторного флоту, яку назвали “Северодонецк”. У ті часи популярними були китобійні флотилії, які били китів і одразу переробляли їх. Коли китів стало менше, ніж китобоїв, такі бази почали тралити і переробляти рибу. Команда “Северодонецка” складала 280 чоловік. Обладнання дозволяло за добу готувати пресервів 56 т, солоної продукції у діжках 60 т, солоної ікри 2-3 т, морозити до 160 т рибної продукції. Але скоро і з рибою стало складно, кораблів стало забагато, і поступово їх почали здавати “на цвяхи”. У 2001 на металолом пішла і плавбаза “Северодонецк”

В останній день 1968 року на Херсонському суднобудівному заводі було спущено на воду теплохід "Северодонецк", сухогруз типу "Славянск", проект 1563 ЦКБ Черноморсудопроєкт. За цим проєктом було збудовано 35 сухогрузів для Чорноморського морського пароплавства, де і прослужили вони до кінця своїх днів, відпрацювавши, в середньому, по четверті віку. А наш “Северодонецк” навіть трохи довше, не дивлячись на те, що зроблений в останній день року. 25 лютого 1997 він прибув на розрізання в індійський Аланг.

Мені колись довелося поговорити з одним сєверодончанином, який на цьому сухогрузі побував ледве не у всіх морських країнах світу. Він народився і жив у Бакаях, а вчився у школі №2. Романтика покликала в “мореходку”, після чого все трудове життя “ходив по морям”. Мене цікавили Бакаї, а йому хотілося поділитися враженнями від морських походів. Про Бакаї від нього я не багато дізнався, проте лишилися в пам’яті його розповіді про те, скільки добра Радянський Союз розвіз по “країнам, які розвиваються”. Запам’ятався один із наведених ним прикладів. Колись розвантажили із “Северодонецка” якісь турбіни та інше обладнання для електростанції в Індонезії. Коли через певну кість років знову прибули у той індонезійський порт, то те добро там і лишалося лежати, тільки уже іржаве. Нікому там не потрібна була братська допомога СРСР,

Про названих трудівників моря з іменем “Северодонецк” сєверодончани вже й не пам’ятають. А в ті часи підтримували зв’язок з командами кораблів, шефствували, школярі листувалися, про них писали в міській газеті.

Про військове судно контролю фізичних полів “Северодонецк” ВМС України сєверодончани ще мають пам’ятати. З кінця 90-х місто опікувалося цим унікальним кораблем, який вимагав ремонту. Таких кораблів у Радянському Союзі було всього кілька, і один при розділі Чорноморського флоту дістався Україні, але вже стан його був неробочий. На військову службу судно “СФП-322” проєкта 18061 заступило у 1987 році у складі Чорноморського флоту. Багато ходило по теплим морям-океанам поблизу екватора, де і «підірвало здоров’я». Через це, очевидно, Росія і віддала його ВМС України при розподілі у 1997 році. Судну дали ім’я “Северодонецк” і бортовий номер U812. Цей “Северодонецк” довгий час знаходився на стоянці в Севастополі, на ремонтних заводах. Кораблі, які дісталися Україні були прикріплені до міст, назву яких носили. Тодішній міський голова Сєверодонецька Володимир Грицишин серйозно опікувався долею корабля, писав листи міністру оборони, депутатам ВР та іншим зацікавленим посадовцям, домагався ремонту, бо корабель хотіли здати на металолом, все ж він алюмінієвий, і були бажаючі поживитися, вважаючи, що Україні не потрібно «слухати» підводні човни та виконувати специфічні операції. Сьогодні ми вже бачимо, до чого довели нашу армію і флот. Очевидно, що це відбувалося не випадково.

Знаю, що 20.03.2014 р. на кораблі було спущено прапор ВМС України, і піднято російський прапор. 03.06.2014 судно контролю фізполів “Северодонецк” було виведено російскими буксирами із Стрілецької бухти Севастополя для передачі українській стороні і було відбуксировано у Миколаїв. У 2019 році списано і порізано на метал.

Для Сєверодонецьк-online

Комментарии для сайта Cackle