Поступка терористам. КПВВ «Щастя» буде автомобільним на вимогу «ЛНР»

Поступка терористам. КПВВ «Щастя» буде автомобільним на вимогу «ЛНР»

Одностороннє відкриття нових КПВВ «Щастя» і «Золоте» окупаційна адміністрація ОРЛО назвала «провокацією». На своєму боці бойовики відмовилися пропускати людей, які прямували з підконтрольної урядові території. Спікери з «ЛНР» заявляють, що Україна не дотримується домовленостей, і передусім – стосовно пропуску автомобілів через Щастя. Схоже, що Україна справді планує піти на цю поступку окупантам.

Зранку 10 листопада в пунктах пропуску на лінії розмежування на Донбасі людей було небагато. Відкриття КПВВ чекали. Дехто з жителів непідконтрольної території застряг на українському боці, виїхавши в гості ще у вересні-жовтні. Дехто з українців має їхати на тимчасово окуповану територію в сімейних справах – доглядати хворих рідних, наприклад.

Однак суперечливі повідомлення про ймовірність відкриття КПВВ змусили більшість чекати на ясність у питанні. І вона настала в день обіцяного відкриття сполучення з непідконтрольною територією. «Щастя» й «Золоте» відкрилися лише з української сторони (тобто насправді не запрацювали).

Але чому так сталося і що буде з цими КПВВ далі?

«Автівки спотикання»

Красивий і комфортний КПВВ у Щасті тиждень тому відкрив особисто президент України Володимир Зеленський. Там є і приміщення для матерів з малюками, й центр надання адмінпослуг, і відділення банку, і банкомати. Виглядає все це дуже по-європейськи. Інфраструктуру побудували швидко. Єдина проблема – нема на все це відвідувачів. 

З української сторони КПВВ відкрився, як і обіцяла держава вустами численних спікерів, включно із президентом Зеленським, 10 листопада. А коли перші ж мандрівники пішли до окупованої території, їх завернули представники незаконних збройних формувань. Про це чесно повідомили світові українські ЗМІ та посадовці. Наприклад, той самий Володимир Зеленський у телефонній розмові з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель.

«…українська сторона в повному обсязі виконала домовленості щодо відкриття КПВВ «Щастя» та «Золоте». Це підтвердили міжнародні партнери України, зокрема дипломати інших держав, представники ОБСЄ в ТКГ. Водночас запланований початок роботи згаданих пунктів сьогодні був зірваний іншою стороною, яка не відкрила КПВВ на непідконтрольній Україні території Луганщини», – йдеться у повідомленні на сайті президента.

У свою чергу російська окупаційна адміністрація з Луганська волає, що відкриття Україною в односторонньому порядку двох нових пунктів пропуску – це «провокація». Що Україна не узгодила з окупаційною адміністрацією умови і режим роботи цих пунктів, і головне – зробила КПВВ «Щастя» не автомобільним, а пішохідним. Хоча нібито про пропуск автомобілів на цьому пункті пропуску, як і на «Золотому», домовлялися.

Так «нібито» чи домовлялися?

«Щастя» у дзеркалі пропаганди «ЛНР»

По-перше, домовленість про відкриття КПВВ у Місті енергетиків пропаганда окупаційної адміністрації від самого початку подавала як свою перемогу. У бекграунді кожної новини зі згадкою про КПВВ «Щастя» на «офіційному» ресурсі окупантів підкреслюється: ще у 2017 їхні представники пропонували відкрити цей напрямок переходу лінії розмежування. І нібито ця ініціатива була «високо оцінена ОБСЄ».

І тепер от від України буцімто «ЛНР» домоглася обіцянки про відкриття. (Попри те, що окупаційна адміністрація не є стороною перемовин: ТКГ – це три сторони, Україна, Росія та ЄС.)

По-друге, протягом усього часу, доки планувалося й готувалося відкриття КПВВ російська пропаганда з Луганська звинувачувала Україну в тому, що Україна нібито не надає гарантій безпеки для будівництва інфраструктури з боку ОРЛО, потім – в тому, що Україна не веде жодних робіт зі свого боку (в той час, як на ТОТ типу щось будують).

Коли з українського боку все було готове, здійнявся галас, що щось там не узгодили і на ресурсах окупаційної адміністрації пішли заголовки штибу «Україна збрехала про відкриття КПВВ».

А коли пункти пропуску з українського боку відкрили, представники окупантів у Тристоронній контактній групі почали діставати з рукавів козирі. Виявляється, ключова проблема – те, що Україна відкрила «Щастя» лише як пішохідний КПВВ. А вони хотіли автомобільний. І нібито про це й була домовленість. Звісно, – виключно «з піклування про людей», яким ніби доведеться пішки швендяти 3 кілометри між українським КПВВ і блокпостом на тому боці. (При тому, що від КПВВ людей везе до лінії розмежування автобус.)

Та все ж: що там із питанням про автомобільний пункт пропуску? Чи йшлося десь у повідомленнях, що його відкриють у Щасті?

Чи було чутно про автомобілі?

Як автомобільний пункт пропуску Україна готувала КПВВ «Золоте». Його відкриття було узгоджене у Нормандському форматі. Станом на березень 2019 року українська сторона відкривала «Золоте» чотири рази!

Вся інфраструктура була готова, та з боку окупаційної адміністрації щораз отримували відмову. Представники «тієї сторони» відповідали, що цей маршрут нібито небезпечний і наполягали на відкритті КПВВ у Щасті. Врешті решт у березні 2020 в Мінську домовилися, що відкриють обидва КПВВ – і в Золотому, і в Щасті. Та про це писали без подробиць.

Багато хто вважав, що у Золотому буде автомобільний КПВВ, а у Щасті – пішохідний. Адже в Луганській ОДА висловлювали саме таку позицію. Ще рік тому, в жовтні 2019 очільник обласної адміністрації Сергій Гайдай казав «Громадському», що в Золотому буде «єдиний шлях для автомобільного сполучення з тимчасово окупованою частиною Луганської області». І на це начебто є навіть згода т.зв. «ЛНР».

Після того, як у Мінську домовилися про нові КПВВ і почали роботи з їхньої підготовки Сергій Гайдай також стверджував: «Там (у Щасті. – ред. Z) буде пішохідний перехід. Тому що у нас автомобільний планується тільки один – в Золотому». 

Та на відкритті КПВВ у Щасті президент України Володимир Зеленський повідомив, що там «передбачені всі умови як для пішохідного переходу, так і для проїзду автомобілів». Це всіх дещо спантеличило.

А тим часом саме автомобільність, так би мовити, пункту стали педалювати спікери з окупаційної адміністрації. Мовляв, без автомобільної складової на «Щасті» не погодяться на роботу жодного нового КПВВ – ані цього, ані «Золотого».

І що ж далі?

Перша згадка у публічному просторі про те, що у Щасті пропускатимуть машини, як виявилося, пролунала з боку окупаційної адміністрації досить недавно – лише наприкінці вересня. В.о. «міністра будівництва та ЖКГ ЛНР» Тетяна Буряк заявила:

– Введення в експлуатацію пункту… контролю «Луганськ – Щастя» забезпечить пропускну спроможність до 12 тис. людей на добу та до 120 одиниць легкових автомобілів, а також до 60 одиниць вантажних.

На це мало хто звернув увагу – за такими спікерами третього ешелону в Україні мало хто стежить. Однак тепер справа вийшла на новий рівень. З того берега Дінця обурюються, що їхню думку не беруть до уваги (що й логічно, адже т.зв. «республіки» не є суб’єктом міжнародного права взагалі і, зокрема, – Мінського переговорного процесу). Але виглядає так, що підготовка для пропуску автівок через Щастя триває.

У новині про відкриття пункту пропуску на сайті президента зазначається: «робота КПВВ «Щастя» (до окремого розпорядження командування ООС) здійснюватиметься виключно в пішохідному варіанті». (Виділення – наше. – ред. Z.)

Помічниця начальника Луганського прикордонного загону Неля Доценко у коментарі виданню «Восточный вариант» розповіла, що автомобільний напрямок на КПВВ «Щастя» обслуговуватимуть 4 мобільні телекомунікаційні комплекси на базі Fiat Ducato. Автівок, каже, тут зможуть пропускати до 5 тисяч на день.

Про підготовку до пуску автівок з тимчасово окупованої території через Щастя свідчить і сайт Державної прикордонної служби. На день відкриття КПВВ «Щастя» у пішохідному режимі він вже значився як автомобільний.

Таким чином, виходить, що принципове рішення про пропуск автомобілів у кулуарах вже прийняте під тиском російської окупаційної адміністрації. Водночас навіть ця поступка не дає гарантії, що нові КПВВ запрацюють.

Судячи з логіки розвитку подій навколо пунктів пропуску на Луганщині, у ОРЛО більше зацікавлені у збереженні перешкод на шляху між вільною територією та ТОТ. А у всіх стражданнях людей під час перетину лінії розмежування пропаганда «переконливо» звинуватить Україну.