Кирило Дубровін: Якщо хочу, – буду!

Два тижні тому відновилися щонедільні зустрічі любителів та любительок настільних ігор «GameBoss», тут збирається English Speaking Club, проходять творчі зустрічі, ігри, семінари, тренінги та багато чого іншого цікавого. Це – громадський майданчик «ХочуБуду» в Сєвєродонецьку, який за кілька років став точкою тяжіння для активної молоді.

Перший молодіжний хаб Луганщини

Ідею підгледіли в сусідній Донецькій області, зізнається засновник хабу Кирило Дубровін. У 2016 він був на відкритті подібного молодіжного хабу, створеного за підтримки міжнародних донорів. А його громадська організація «Сєвєродонецька молодіжна рада» давно мріяла про подібний осередок.

Року з 2010 хлопці та дівчата збиралися й робили різні цікаві речі. Кирило працював тоді на «Азоті». З 8 ранку до 17.00 відпрацював – і гайда на зустрічі. На тиждень проводили 2-3 заходи. Це були творчі вечори з піснями й віршами, квести містом – піші й на велосипедах, велопокатушки на берег Дінця з кулішом, чаєм та іграми на свіжому повітрі. Збиралися в кафе, просто неба, вдома у когось.

«Нас було десь людей двадцять – тих, хто були активно залучені до діяльності. І тепер ми розуміємо, що займалися тоді розвитком соціальної згуртованості молоді. Не скажу, що всі заходи були великі, хоча ми й провели в 2012 святкування Дня молоді в Палаці культури хіміків, а для міжнародного Дня молоді зібрали цілий форум. Та все ж сьогодні я розумію, що це було досить серйозне навантаження Але стільки енергії було, стільки бажання щось змінювати!» – каже Кирило Дубровін.

Він працював на «Азоті» майже 10 років (уточнює: без одного місяця) – з 2005 до 2015. Весь цей час робота ГО набирала обертів, хоч і не мала навіть власного офісу. А хто працює – тому допомагають. І «Сєвєродонецька молодіжна рада» була першою організацією з Луганщини, яка подала заявку на отримання гранту для створення молодіжного громадського простору.

Кирило Дубровін (по центру) на Фестивалі думок-2020

Кошти на створення хабу знайшлися завдяки фінансуванню від Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Приміщення ГО взяла в оренду за пільговою ціною, 50 гривень за «квадрат». Але це були майже руїни – обідрані стіни, без вікон і дверей. Грант дозволив привести до ладу більше половини площі у 2017 році, а «другу чергу» ремонту фінансувала за рік UNHCR – Агенція ООН з підтримки біженців.

Не лише дозвілля, а й підтримка молоді

От тоді майданчик «ХочуБуду» запрацював уже на повну потужність. Його творці кажуть, що ідеєю було створити молодіжний простір, який став би центром для громади міста Сєвєродонецька і Луганщини в цілому. Ну, і офісом ГО «Сєвєроднецька молодіжна рада», звісно.

«Так, ми створюємо можливості для організації дозвілля молоді. Та в нас як організації є ще кілька напрямів роботи. Це освітній напрям, міжнародний, підтримка і розбудова громадянського суспільства. Ми допомагаємо громадським організаціям Луганської області підтримкою їхніх ініціатив, працюємо як менторська організація для діючих ГО, консультуємо молодь», – розповідає засновник хабу Кирило Дубровін.

Серед навчальних заходів – курси з розвитку бізнес-навичок, навчання роботі з певними фаховими комп’ютерними програмами (наприклад, із дизайнерськими інструментами – Photoshop, Illustrator). Це допомагає молоді знайти додаткову роботу або взагалі взятися до краще оплачуваної праці.

Засідання English Speaking Club. Англійська – це теж інструмент, який допоможе знайти гідно оплачувану роботу

Майданчик «ХочуБуду» також є місцем, де відбувається комунікація «громада – влада – бізнес». Після зустрічей тут молоді представники бізнесу долучалися серед іншого до розробки економічної стратегії Луганської області. Також через проєкт «Економічні можливості для постраждалих від конфлікту на Сході України» центром підтримки самозайнятих осіб по всьому регіону.

Про взаємини із владою та місцевим самоврядуванням – окрема велика історія, в якій відбиваються зміни на Луганщині з довоєнних часів, як світ у краплині води. До 2014 у ГО «Сєвєродонецька молодіжна рада» була налагоджена тісна співпраця і взагалі дружня комунікація з міськрадою. Після у мерії змінилася влада, на жаль, вдалося відновити співпрацю аж після створення військово-цивільної адміністрації в 2020 році.

Сподівання – на молодіжну раду

Під час до 2020, ні в кого у міськраді не доходив хід до роботи з молоддю. Точніше, була спроба створити так званий «молодіжний парламент» – до його складу кулуарно були залучені діти людей, близьких до керівництва мерії. Цей симулякр виявився нежиттєздатним, тож після створення ВЦА про нього не чути.

«У той період ми писали листи до міськради, зверталися, проводили адвокаційну кампанію щодо збільшення фінансування програми «Молодь Сєвєродонецька», щодо внесення змін у заходи цієї програми… Нічого цього не сталося. Нині за нашої ініціативи створена молодіжна рада як дорадчий орган при Сєвєродонецькій ВЦА. Вона вже працює, для неї обіцяють виділити приміщення», – говорить Кирило Дубровін.

Практичних результатів, щоправда, поки немає, зауважує він. Навіть навпаки: до ВЦА на роботу з молоддю передбачалося в бюджеті 80 тисяч гривень, десь по гривні з копійками виходило на одну особу віком 14-35 років. А тепер адміністрація скоротила цю суму до 40 тисяч гривень.

Проблема в тому, що міський відділ молоді і спорту переважно опікується спортом, так само як і обласний департамент. Немає в місті і молодіжного центру (до прикладу як та ж «Дружба» у Лисичанську). Та створення молодіжної ради при ВЦА все ж дає надію, що такій роботі приділятимуть більше уваги.

Міського молодіжного центру в Сєвєродонецьку немає. Клуб любителів настільних ігор збирається у громадському просторі «ХочуБуду»

Тим паче, що активна молодь у місті є, вона згуртовується в громадські організації, виходить з новими ініціативами. Тож є вірогідність, що міська влада побачить цей рух, дослухається до молодих членів громади, і Сєвєродонецьк врешті-решт стане справжнім сучасним обласним центром.

«Квітуче місто, зручне для життя і привабливе для інвестицій. Місто, де панує демократія, де влада чує громаду, а громадськість активна: вона співпрацює з владою, мотивує її й конкурує з нею. Бізнес – соціально спрямований, громадські організації реалізують свої соціальні проєкти в місті, тим самим підсилюючи місцеву владу», – таким хотів би бачити Сєвєродонецьк через 10 років Кирило Дубровін.

Чи реально це? Залежить не лише від влади, а значною мірою й від активності громади. Зокрема, й молодої її частини.