Сєвєродонецьк вже третій тиждень живе за особливим розпорядком

Зазвичай вони починають о п’ятій.

Сєвєродонецьк, моє рідне місто, вже третій тиждень живе за своїм, особливим розпорядком. Воно не чує повітряних тривог – його обстрілюють з артилерії та систем залпового вогню. Кожен ранок, коли тільки починає світати, російські війська, що окопалися в сусідніх селах, починають обстріл. Вони не вицілюють позиції ЗСУ – у такому випадку цивільним можна було б передбачити райони обстрілів та уникнути небезпеки. Вони просто вибирають якийсь житловий район і починають засипати його снарядами і ракетами.

Звісно, у нас не Маріуполь і не Харків. Сюди поки не долітає авіація та й концентрація сил менша. Утім, само містечко значно менше – і наразі, певне не залишилося жодного дворику, куди б не впав снаряд. Цілі під’їзди вигоріли. Торгівельні центри зруйновані. Школа в якій я навчався отримала два прямих влучання. Більшість людей днями просиджують у підвалах – без опалення, світла і води. Навіть не тому що комунікації пошкоджено (хоча часто так і є) – просто підвали від початку не були облаштовані як бомбосховища, це просто звичайні побутові льохи. Звичайна 150 мм гаубиця легко пробиває два перекриття, тобто влучивши в перший поверх вона легко може обвалити такий підвал. Що вже трапилось принаймні один раз.

Ранковий обстріл триває до тих пір, полки ЗСУ не ідентифікують позиції орків, і не починають гатити у відповідь. На голови орді починає падати пекло – і чітко помітною стає тенденція – прильотів стає дедалі менше, а ульотів – навпаки. Тобто, отримавши відсіч, орки навіть не намагаються витримати вогневий контакт з військами – вони тупо збирають манатки і тікають, заледве витримавши кілька годин артдуелей. А потім оживають мережі. Ми бачимо: з нашого боку – спалені будинки, з орківського – спалену техніку та мертвих «асвабадітєлєй». І це дуже наочно демонструє, які цілі вибирає собі кожна зі сторін.

Чому я це пишу? Бо вчора я спробував помоніторити німецьки соцмережі, вишукуючи активних людей, зацікавлених у підтримці України. Я зіткнувся з якнайбільше стриманим співчуттям, а частіше – з закидами, що все це пропаганда і постанова, що можливо українці самі обстрілюють свої міста, або навмисно займають позиції в цивільних будинках, тим наражаючи цивільних на обстріли. Російські боти та долучені до них антивакси та інша екзальтована шелупонь радо це підтримує. На позір, у пресі немає жодного розуміння, як іде війна. Вони все ще вірять в те, що могутня расія знищує Україну, а та взагалі не здатна опиратися. Це не правда. Те, що ми бачимо зараз – це демонстрація безсильної злоби, неможливості досягти будь-якої значущої стратегічної цілі, навіть суттєвого тактичного успіху. Орда програє. Навіть у суто мілітарному плані вона виявилася нікчемною та неспроможною. Вони досі воюють Другу світову – не стільки за ментальністю, скільки за методами та підходами. Це їхня тактика – просто нести смерть і хаос цивільним, збільшуючи навантаження та транспортну логістику, ДСНС та гуманітарні служби.