Засновниці сєвєродонецького салону краси "Муза" відкрили в Івано-Франківську новий простір краси
У листопаді минулого року в Івано-Франківську власниці сєвєродонецького салону краси «Муза» Оксана Домну та Ольга Хома відкрили новий заклад – «СІМ-СІМ». Майстрині розповідають, що приміщення знайшли за два дні, переїжджали ще тиждень. Повноцінна робота почалась у грудні.
Для відкриття салону грантів не залучали, програмою релокації бізнесу не скористались, бо було просто не до цього. Проте для покупки інструментів та доглядових засобів отримали грант з відновлення підприємницької діяльності від Данської ради. Бо вивезти вдалося не дуже багато. Тож потрібно було докупати нове. Але у справі краси – це постійний процес, зізнаються жінки.
Для обох з них це не перший досвід війни. Перукарка Оксана Домну у 2014 році переїхала з рідного Луганська до Києва, а вже у 2017 році – до Северодонецька. У 2018 році Оксана прийшла працювати у салон сєвєродончанки Ольги Хоми «Муза». Тоді ще він був розташований на вулиці Вілєсова. Візажистка Ольга Хома теж добре пам’ятає 2014 рік. Тоді вона не евакуювалася з міста, коли його захопили. Тож і сьогодні згадує, як все було.
У кінці 2019 року жінки дійшли висновку, що треба розширювати кордони й переїхали в інше приміщення на проспекті Гвардійський. Тоді майстрині стали працювати вже як партнерки. Їм вдалося створити особливий простір краси у Сєвєродонецьку.
24 лютого 2022 року цьому етапу настав кінець. Жінкам довелося роз’їхатися, салон було пошкоджено. Майже 9 місяців знадобилося їм, щоб почати все знов.
Про цей складний рік, відновлення, пошук нового міста та філософію закладу майстрині розповіли «Сєвєродонецьк онлайн».
Про лютий 2022 року: «Всюди спостерігалася тривожність. Здається, вона у повітрі була»
Жінки зізнаються, що у лютому минулого року в них було передчуття біди.
«Передчуття було. Але ж мозок - він цікавий. Наче серцем відчуваєш, а мозок каже – все буде добре. Всюди спостерігалася тривожність. Здається, вона у повітрі була. Багато клієнтів про це говорили, всі переживали», - каже Оксана.
Оксана Домну
Ольга більше згадує відчуття приреченості.
«У мене не було відчуття тривожності. Я відчувала, скоріш, приреченість, що зміни неминучі», - каже вона.
Ольга Хома
Проте зима, а особливо святковий період – це завжди цейтнот для майстрів. Тож перейматися було й ніколи.
Салон "Муза" у Сєвєродонецьку
«Для мене ось саме приреченість відчувалася останні 2 дні. До цього всі навкруги казали, що щось буде. Грудень – для майстрів дуже насичений. Фізично навіть не було часу гортати соцмережі, читати новини. У січні ми з дітьми поїхали до Львова на кілька днів. Хотіли зустрітися з подругою у Києві, не вийшло. Потім вона мені каже телефоном, що росія буде нападати. Я не вірила. Не приймала цю інформацію», - згадує Оксана.
Але ситуація навколо не могла не відображатися на емоційному стані.
«Потім жила, настрій падав. Наче все добре, а в душі щось коїться. Але новин все одно не чуєш. За тиждень до нападу ми ходили грати у «Quiz». Тоді вже земля здригалася. Чоловік запропонував написати теоретичний список того, що треба взяти. Пригадую, як я їду після гри у таксі, дивлюся на будинки, як світяться вікна…У мене навертаються сльози, бо я розумію, що поїду з Сєвєродонецька», - розповідає Оксана.
Вона зізнається, що за ці роки він став їй справжнім домом.
«Так, він став мені домом. Коли я вже виїхала з Сєвєродонецька, то зрозуміла, що це були найщасливіші роки мого життя. Я подумала, що ж робити з клієнтами. Я навіть не уявляла, що буде все отак. Що всі бігтимуть», - каже Оксана.
Салон "Муза" у Сєвєродонецьку
21 лютого вона прийшла на роботу з навчання. Чоловік тоді запропонував їй поїхати на деякий час з дітьми. Коли вона не схотіла, то він настояв, що треба хоча б зібрати речі.
«Тоді до мене прийшла приреченість. Я підійшла до організаторів навчання за сертифікатом, а в мене сльози. Всі запитують, що відбувається. Я кажу – війна. Ніхто тоді не вірив. Я йшла на роботу. В мене ллються сльози. Прийшла й почала збирати речі. Оля підійшла, я їй кажу – все, треба збиратися. І ми це зробили. 22-23 лютого вийшли працювати. Тоді ж і самі підстриглися, пофарбувалися», - згадує Оксана.
23 лютого вона забрала речі зі студії.
Салон "Муза" у Сєвєродонецьку
Коли жінки виходили з роботи, Ольга запропонувала обійнятись.
«Я тоді на сходах розуміла, що ми побачимось дуже не скоро. Всі ці дні я відчувала, що це кінець. Оцей відрізок мого життя скінчився. Що буде далі – невідомо», - згадує Ольга.
Оксана виїхала зранку 24 лютого до Сваляви. А Ольга ще залишалася у місті.
«Я не розуміла, як я поїду, а Оля залишиться. Але і не поїхати не могла через сім’ю. А тут наша справа…Коли я виїхала, кажу – Оля, їдь», - розповідає Оксана.
Ольга ж розуміла, що приміщення орендоване – тому речі треба вивозити, щоб його звільнити. Бо роботи не буде – це вже було зрозуміло.
«Я цілий день складала все. Дві сумки зібрала, щоб це вивезти. Таксі викликати було вже нереально. Я не знаю, як їх вивезла. Потім вдома намагалася підняти – не змогла навіть одну. А тоді дві несла. Того дня прилетіло, коли я йшла. Земля здригнулася. Я сумки поставила і стою. Не впала на землю. Ступор якийсь. У 2014 році я теж не виїздила з міста», - згадує Ольга.
Цього разу вони з мамою все ж таки поїхали 6 березня.
«Хотіла раніше. Але шукала транспорт, щоб виїхати нормально. Бо я б не змогла викинути інструмент, а люди залишали сумки, щоб влізти у транспорт. Маршруткою доїхали до потягу. До Дніпра приїхали хворими. Бо у підвалі у Сєвєродонецьку було холодно. Побули день і сіли на евакуаційний потяг. Великі черги. Як кадри кінохроніки, тільки у кольорах. Військові з автоматами. Всі бігають з великими очима. Мамі погано. В мене руки вже як «пльоточки». Залізли до потягу. Маму підсадила на другу полку. Доїхали до Львова. Там теж був колапс на вокзалі. Три дні там побули, у Львові в мене син. Потім дісталися Польщі, а звідти полетіли до Греції, в мене там сестра», - розповідає Ольга.
Сєвєродонецьк
Вона підкреслює, що їхала не назавжди.
«Я дуже практична людина. Перш за все, треба було розставити пріоритети. Я розуміла, що мені не було страшно. Хоча все нагніталося. Всі ці розмови про третю світову війну. Страшно було те, що я у Греції в разі чого буду ціла, а всі мої тут під загрозою. Оце було страшно. Який сенс тоді жити? До того ж, я від початку розуміла, що я їду не назавжди», - каже вона.
Про новий салон: "Наш салон – він із нами"
Більше пів року жінки підтримували зв’язок, доки не дійшли висновку, що треба починати все знов.
«У Сваляві життя завмерло. Там я себе морально збирала до травня. Потім почала розуміти, що треба щось робити. Це був якийсь день бабака. Так, я фарбувала, стригла. Але масштаби не ті. Та й, скажу чесно, мені цього не хотілося. Я робила це тому, що був матеріал, дівчата просили. В мене ж було бажання, щоб мене ніхто не чіпав. Як у мушлі було. Потім повернулася до життя і зрозуміла, що його треба будувати заново. Роздивлялися Ужгород, Київ та Івано-Франківськ. В останньому були у 2019-му, нам сподобалося. Цього разу вирішили зупинитися на ньому», - розповідає Оксана.
Оксана Домну
Салон орендували вже з готовою назвою – «СІМ-СІМ». Вирішили її залишити. Заклад пропрацював тільки кілька місяців перед війною.
Цінності, які жінки продовжують нести – не змінилися.
«Цінності, які ми закладали в нашу справу, наше відношення до цієї роботи – вони нікуди не поділися. Ми продовжуємо працювати саме з тими цінностями та тією ідеєю, які були завжди. Вона для нас «Муза». А вивіска «СІМ-СІМ», - каже Оксана.
Салон "СІМ-СІМ"
«Я не можу сказати, що «Муза» кудись переїхала. Не можу сказати, що це продовження. Коли ми знайшли приміщення і це було «СІМ-СІМ», то я розуміла – тут не «Муза». Не той простір. Для нашої «Музи» тут дуже практично, прямолінійно, ясно. «Муза» - це про інше. Для мене рішення залишити назву було складне. Мабуть, найскладніше. Тому зараз це просто інша історія, яку ми (люди) самі пишемо», - каже Ольга.
Майстрині зізнаються, що конкуренція в Івано-Франківську велика. Більша, ніж у Сєвєродонецьку. До того ж, клієнтська база напрацьовується не менше пів року. Та й свій відбиток накладають проблеми зі світлом.
«У Сєвєродонецьку не було проблем зі світлом, проте були інші. Але то було твоє місто. Тут люди інші. У нас був інший підхід. Наші жінки розбалованіші. Бо в нас було багато салонів. Тут теж багато, але тут європейський підхід. Тут не занурюються саме в особистість. Не приділяється цьому увага», - вважає Ольга.
Ольга Хома
«Тут немає індивідуального підходу. У нас було більше про особистість. Ми намагалися зрозуміти потреби людей», - доповнює Оксана.
Оксана Домну
Наразі у «СІМ-СІМ» працюють дві перукарки, візажистка та майстрині з шугарингу та масажу. Всі вони переселенки. Як і більшість клієнтів.
«70% і навіть більше клієнтів – переселенці. Наші та з інших областей. До нас приїжджають з інших міст, наприклад зі Львова», - каже Ольга.
Салон "СІМ-СІМ"
Майстер-класи, зустрічі - як то було у Сєвєродонецьку - наразі не проводять. Зізнаються, що не вистачає ресурсу.
Проте нещодавно жінки організували фотодень краси. Він пройшов дуже вдало, тому в планах розвивати цей напрямок.
Говорити про можливе повернення до Сєвєродонецька наразі не практично, кажуть жінки.
«Треба думати про те, що ти хочеш бачити на виході. Є певний рівень. Місто жило своїм життям, Потім прийшла війна. Багато смертей, втрат. Багато негативних сторін. Одразу після звільнення навряд чи можна туди їхати працювати», - вважає Оксана.
До того ж, орендоване приміщення салону у Сєвєродонецьку пошкоджено обстрілами.
Салон "Муза" після обстрілів у Сєвєродонецьку
«Наш салон – він із нами. Приміщення приміщенням, але що воно без тих людей, без концепції, ідеї?», - вважають майстрині.
- 2059 переглядів
Вибір редакції
Найсвіжіші новини:
- 19:00 На медтранспорт для військових одна з громад Луганщини виділила понад 3 мільйони гривень
- 18:00 З окупованої Луганщини повернули ще одну дитину, – Єрмак
- 17:15 У вівторок в Україні пройдуть дощі з мокрим снігом
- 17:00 Засудили переселенку з Луганщини, яка передавала росіянам дані про ЗСУ на Харківщині
- 16:33 За листопад 2024 року рф захопила більше територій, ніж за 2023 рік, - інфографіка
Найпопулярніші новини за тиждень:
- Кулеба, який пропонував "воювати лопатами", влаштувався на роботу у Гарвардський університет 05.12.2024 переглядів: 12260
- Окупанти знайшли поблизу автовокзалу у Сіверськодонецьку “безхазяйний” будинок 02.12.2024 переглядів: 5928
- 3 тис. осіб з окупованої Луганщини, що воювали за рф, не отримали грошей 02.12.2024 переглядів: 5401
- “Жити неможливо”: у якому стані лишаються будинки Сіверськодонецька після "ремонтів" росіян 03.12.2024 переглядів: 2417