Складний вибір українців: «Залишитися не можна виїхати…»

У цій статті поговоримо про складний вибір українців - виїхати/евакуюватися чи залишитися вдома під час військового конфлікту. Також розглянемо почуття провини через вибір та те, як з ним боротися.

Дуже багато українців вимушені обирати, де поставити розділовий знак. Складний вибір супроводжує почуття провини. «Як я залишу домівку, країну?», «Я не можу залишити близьких, родичів, друзів», «Якщо я залишу своїх, то буду в їхніх очах зрадником», «Я роблю недостатньо для перемоги», «Яка я мати?» тощо. Наче ти потрапляєш у вир емоцій, внутрішнього тиску та стикаєшся з нестерпним відчуттям. Давайте послідовно розбиратися з усім.

Як з’являється почуття провини?

По-перше, цей складний механізм формується з дитинства. Пам’ятаєте, як нам говорили, що діти повинні бути слухняними, чемними, ввічливими, акуратними та не соромити своїх батьків? Тобто наші предки таким чином впливали та формували в нас ту саму картинку про «добре та погане». А далі все просто. Провина виникає, коли людина усвідомлює, що вона порушила власні стандарти, цінності та правила. Або якщо вважає, що зробила щось неприпустиме, помилилася, не виправдала сподівань (своїх чи оточуючих), порушила правила поведінки. Важливо розуміти, що почуття провини не завжди пов'язане з реальними подіями або діями людини, іноді вони можуть бути наслідком її негативних думок і переживань, або втовкмачених в голову настанов дорослих.

Провина може бути альтруїстичною (типу, я роблю недостатньо для когось) або егоїстичною. Егоїстична провина означає відчуття вини або розпачу, яке виникає у людини, коли вона діє виключно на свою користь, не зважаючи на наслідки для інших або свого оточення. Це відчуття може виникати, коли людина усвідомлює, що її поведінка була недостатньо моральною або справедливою, і що вона не врахувала інтереси інших людей.

Суть провини – виправити помилку, але інколи вона стає дуже токсичною, перевищує межі здорового розуміння та може стати шкідливою для психічного та емоційного стану людини. Провина може виникнути у людини через поганий досвід у минулому, недостатню підтримку від навколишнього середовища або стиль виховання, який передбачає постійну критику та негативні висловлювання.

Людина, яка має токсичну провину, постійно переживає почуття вини, навіть за незначні помилки, або за те, що вона не зробила щось, що вона могла б. Вона може бути надто критичною до себе та постійно аналізувати свої дії та вчинки. Це може привести до почуття безнадії, депресії та погіршення самопочуття. Провину супроводжують відчуття самотності, відчай та втрата, стрес, сором, втома тощо.

Провина може викликати додаткові емоції у внутрішньо переміщених осіб в залежності від їхнього контексту та життєвого досвіду. Вони можуть відчувати самотність через втрату своєї родини, друзів, спільноти та рідної мови. Відчувати, що не мають нікого, з ким можна поділитися своїми емоціями та проблемами; відчай через постійний пошук нового місця проживання та надію на поліпшення свого життя, але натомість отримувати лише відмови та відчуття безнадії. Переселенці можуть відчувати втрату не тільки рідного місця, але й своєї ідентичності, культури, традицій та спадщини.

Для того, щоб подолати почуття провини, важливо добре розуміти її причини й знайти способи зняти цей ефект. Важливо стати опорою для себе та близьких у важкі часи, не звинувачувати себе, а почати жити.

Як впоратися з провиною?

Техніка «Когнітивна перебудова думки». Вона дозволяє реконструювати провину та зробити її більш конструктивною та корисною. Когнітивна перебудова думки може включати наступні кроки:

1. Визначення думки або переконання, яке викликає негативну емоційну реакцію.
2. Аналіз цієї думки та переконання і з'ясування, чому вони виникають.
3. Оцінка правильності та об'єктивності цієї думки та переконання.
4. Пошук нової, адекватнішої думки або переконання, які більш точно відображають дійсність та допомагають зменшити негативну емоційну реакцію.
5. Практика нових думок та переконань, щоб змінити свій спосіб мислення та сприйняття світу.

Отже, в результаті з'являється нова допоміжна думка, яка несе корисні твердження, наприклад, «Я вже роблю те, що можу для себе та для інших, виходячи з того, де я та які маю ресурси саме в цю хвилину».

Читайте також статтю Катерини "Як ВПО не потрапити в пастку повторної травматизації".