Медіаграмотність. Що варто знати

Під час війни медіаграмотність набуває особливо великого значення. Надважливо вміти фільтрувати інформацію, що надходить з різних медіаджерел. Саме від цього залежить безпека людини та навіть всієї країни. Тож не зволікаймо! Уважно перевіряймо, чи не фейк перед нами, читаймо новини тільки з перевірених сайтів та не розповсюджувати неперевірену інформацію, якою б важливою вона не здавалася. “Сєвєродонецьк онлайн” продовжує аналізувати, які навички повинен мати сучасний українець та як дбати про своє екологічне медіаполе.

Медіаграмотність. Що це

Кожного дня ми постійно оновлюємо новинну стрічку, шукаємо цікаве, корисне, нагальне. Або самі стаємо джерелом певної інформації та ділимося нею з друзями чи підписниками. Та разом з цим безперервним інформаційним обміном виникає й потреба у його “фільтруванні”. Цим і займається медіаграмотність.

То що ж це таке? Медіаграмотність — це частина медіаосвіти, яка дозволяє споживачам критично аналізувати інформаційні повідомлення, аби бачити там цензуру, пропаганду, однобоке висвітлення. А також свідомо сприймати та критично її тлумачити. Тобто це ті навички, які дозволяють нам, споживачам, чітко розмежовувати правдиві меседжі, спрямовані на якісне інформування, від тих, що можуть містити в собі дезінформацію або корисливі розрахунки.

Сьогодні ми, як ніколи, потребуємо поглиблення знань у цій сфері. Неякісна інформація викривлює наше світосприйняття. Одним із найяскравіших масштабних прикладів, коли розповсюдження фейкової інформації викликало велике занепокоєння серед населення всього світу, стало повідомлення про те, що Білл Гейтс збирається вживлювати чіпи разом з вакциною від COVID-19. Традиційно “теорію змови” одразу підхопили на росії. Зокрема, деякі відомі та впливові прихильники президента рф володимира путіна: Микита Міхалков та Вікторія Боня.

“Складно спростовувати аж настільки відверту дурню”

Так засновник Microsoft, мільярдер Білл Гейтс прокоментував конспірологічні теорії про те, що він хоче під виглядом вакцинації від COVID-19 вживлювати людям в людей мікрочипи.

“Я ніколи не займався речами на кшталт мікрочипів. Дуже важко заперечувати настільки дурні й дивні речі”, – цитує засновника Microsoft Business Insider.

Для людини, яка має навички критичного мислення, такі “теорії” звучать як повна нісенітниця. Проте здатність до аналізу інформації в усіх різна. Тож не дивно, що багато людей проявили неабияке хвилювання з цього приводу. Буквально через кілька днів цю хвилю дезінформації приборкали. Але, якщо уявити, що кожна людина вміє правильно оцінювати прочитану новину, чи стало б це повідомлення одним з найобговорюваніших? Напевно, що ні. На цьому прикладі ми побачимо, якого ефекту можуть досягати неперевірені новини.

Чому медіаграмотність — обов'язкова навичка у сучасному світі

Поняття “медіаосвіта” з’явилося ще у 20-му столітті та активно застосовувалося у Канаді, Великій Британії, Німеччині, США та Франції. Зокрема, у Канаді медіакультура є обов’язковим компонентом шкільних навчальних планів з англійської мови. Подібні курси читаються практично в усіх університетах. У Данії й Швеції медіаосвіта — обов’язкова навчальна дисципліна з кінця 1970-х – початку 1980-х років. У Франції вона переважно інтегрована в обов’язкові шкільні дисципліни (французька мова, історія, географія, іноземні мови, суспільні науки тощо) або вивчається й у якості дисципліни за вибором.

В Україні медіаграмотність почали активно впроваджувати відносно нещодавно. Концепцію медіаосвіти ухвалили постановою Президії Національної академії педагогічних наук України ще у 2010-му році. Як окрему ж ланку почали просувати на законодавчому рівні лише у 2018-му, як другий експериментальний етап. У 2021-му році на Всеукраїнському форумі “Україна 30. Культура. Медіа. Туризм” президент України Володимир Зеленський наголосив на необхідності впровадження уроків медіаграмотності в школах. Але офіційної постанови наразі ще немає.

Основні “кити” медіаграмотності

• Перевіряйте інформацію. Погугліть, чи писали про цю новину інші великі медіа, чи є офіційні підтвердження або ж спростування. Чи взагалі існують люди, про яких йдеться? Не полінуйтеся це зробити. Так чином відсієте ненадійні джерела інформації.
• Відокремлюйте факти та судження. Є речі, які відомі нам усім, а є думки конкретних людей стосовно чогось. Наприклад, вислів “найкраща кава лише в Бразилії” є судженням, оскільки найкраща вона для якоїсь конкретної людини, а не для усіх.
• Звертайте увагу на дату публікації. Матеріал може бути опублікованим і цього ж дня, але рік тому. Будьте обережні.
• Читайте уважно. Якщо в тексті багато прикметників, як то “добросовісний”, “підозрілий”, “нахабно”, “сенсаційно” тощо – ймовірніше за все, вами маніпулюють. В якісних журналістських матеріалах дотримуються балансу думок.

Отже, хоча останнім часом в Україні намагаються приділяти все більше уваги цій дисципліні, майже кожен законопроєкт, дотичний до медіасфери, не передбачає на законодавчому рівні розвиток медіаграмотності серед населення. Поки що все залежить від свідомості громадян. Наразі волонтери та громадські діячі з власної ініціативи проводять тренінги та консультації з питань інформаційної грамотності. Звичайно, від волі влади багато чого залежить, але вона не найголовніша ланка в цьому процесі. Українці самі повинні розуміти, наскільки це важливо.

“Сєвєродонецьк онлайн” нагадує: перевіряйте інформацію! Якщо виникли сумніви — пошукайте новину на сайтах FAKE OFF та Stopfake.org. Будьте пильними! Інфогігієна починається з нас.