Сєвєродонецькі «оппенгеймери»: чи створили нацисти ядерну зброю на Луганщині?

Історії про те, що Сєвєродонецьк причетний до виробництва важкої води доводилося чути майже кожному містянину. Як і те, що для цього туди у повоєнні роки направили хіміків з Німеччини.

Це питання досліджував сєвєродонецький краєзнавець Сергій Каленюк.

“У повоєнні роки американську розвідку раптом дуже зацікавило, що за об'єкт будується під виглядом лисичанського азотно-тукового комбінату? І чому сюди були направлені німецькі вчені-хіміки, які ще в Німеччині збудували завод із виробництва важкої води? Чи не збираються тут виготовляти важку воду, необхідну для роботи атомних реакторів?” – писав він.

Що змусило думати так американців? Можливо, те, що з 1947 року розпочалося активне будівництво на Лисичанському хімічному комбінаті. До війни його задумували як завод, а потім вже мова йшла про комбінат. Капіталовкладення у будівництво комбінату до 1950 року мали вирости у 8,5 разів за п'ятирічку.

До того ж не секрет, що на повоєнне відновлення залучали військовополонених. Серед них було 60 німецьких фахівців, у тому числі 14 докторів наук – хіміків. Основна маса їх жила та будувала Сєвєродонецьк у зоні, обнесеній у два ряди колючим дротом, висотою п'ять метрів, з вежами для охоронців з автоматами. У статті “Сєвєродонецький атомний проєкт” Каленюк розмірковує, спираючись на спогади з тих часів, чому цих вчених можна запідозрити у роботі над атомним проєктом.

“Сєвєродонецьк онлайн” вирішив продовжити цю тему. Сьогодні говоримо про роль Сєвєродонецька в атомному проєкті з професором, доктором історичних наук Олександром Набокою.

– З чого починається історія Сєвєродонецька в Атомному проєкті? Чи можемо на сьогодні говорити, що це факти, а не красива історична міська легенда?

– Вперше про цей так званий атомний проєкт розповів видатний сєвєродонецький краєзнавець Сергій Каленюк. У нього була група "Сліди на сакмі", де, власне, він про це писав. До речі, на “Сєвєродонецьк онлайн” у нього є матеріал на цю тему.

Американці першими створили свою ядерну бомбу, у 1944 році пройшов “Манге́ттенський проєкт”, США успішно випробували ядерну зброю в Хіросімі та Нагасакі. Керівником цього проєкту був американський вчений Роберт Оппенгеймер.

Після Другої світової війни Радянський союз розпочав перегони озброєнь та запустив свій ядерний проєкт. Й американці, й СРСР особливо активно використовували німецьких вчених, оскільки в період нацистського режиму там активно працювала своя група дослідників. Серед таких вчених, які були залучені до німецького проєкту, був Карл-Германн Гейб.

Восени 1946 року НКВС, які були задіяні у радянському ядерному проєкті, провели так звану спецоперацію “Осоавиахим”. 1946 року. Тоді затримали понад 2200 німецьких фахівців, а потім інтернували їх з радянської окупаційної зони повоєнної Німеччини та Східного Берліна на роботи в СРСР. Загалом переміщено понад 6000 осіб, включаючи членів сімей захоплених спеціалістів. Мета таких мір – отримання важкої води, яка необхідна для проведення ядерних реакцій.

– Як саме залучили нацистських вчених до радянської ядерної програми?

– Спочатку вивезли тільки одного Гейба - до Москви, до поселення Бабушкіно, там був таємний Науково-дослідницький інститут, де він продовжив свої розробки. Потім вивезли групу з 60 німецьких спеціалістів-хіміків, серед яких було 14 докторів наук. Спочатку вони працювали у складі видобутку оцієї важкої води у Москві.

Цікавий момент: чому цей проєкт у якийсь момент передали у Сєвєродонецьк, якщо точніше, Лісхімстрой? На той час вже зароджувався “Азот” – флагман хімічної промисловості. Для німецьких вчених були побудовані так звані ці фінські будиночки, Каленюк вказував, що вони десь збереглися. Існував магазин “Космос”, де вони харчувалися. Десь там їхні діти навчалися у спеціалізованій українській школі, де вони вивчали російську та українську мови.

Є така версія, що вони допомагали відродитися хімічній промисловості, виконували саме таку роль. А одночасно це була така формальна частина – приблизно 5 тисяч німців та угорців працювали в майбутньому Сєвєродонецьку над відновленням хімічної промисловості, а пізніше виконували таємну місію. Тут було організоване виробництво видобутку важкої води. Були необхідні та відповідні потужності.

– Чи відомо, яка доля спіткала цих німецьких фахівців, та яку саме роль вони зіграли у радянській ядерній програмі?

– Важка вода необхідна для запуску атомних реакцій. Для розщеплення атома плутонію. Вона є обов’язковим елементом для будь-яких маніпулювань з ядерною енергією.

Наприкінці 1940-х років цей проєкт завершили, саме головні роботи. Під підпис про нерозголошення частину фахівців повернули до Німецької Демократичної Республіки. Там вони знаходилися під контролем німецької спецслужби. А що стосується керівників німецької групи – Пауля Герольда та Карла Гейба, то до Німеччини вони не повернулися, деякий час їхня доля була невідома. Так, наприклад, Каленюк повідомляв – лише у 1990 роках стало відомо, що наприкінці 1940 років - на початку 1950 років, за звинуваченням у шпигунстві їх репресували. Саме тоді вони досить раптово та загадково померли. Такі вже були методи роботи НКВС. Є також версія, що Гейб помер від серцевого нападу. Це дійсно незрозумілі наразі випадки.

Ніхто не скаже, яке значення мала їхня безпосередня робота над створенням радянської атомної бомби. Над цим працювало багато колективів по всьому СРСР. Як радянські вчені, так і полонені в спеціалізованих Науково-дослідницьких центрах НКВС. Їхня робота спеціально не документувалася, тому доволі важко встановити, що саме вони розробляли, та які висновки їхньої роботи можна встановити. Але маю таке враження, що їхні висновки та результати – це унікальний результат для радянського проєкту.

Ці результати мають місце бути у радянській ядерній програмі. Тобто існує вірогідність, що Гейб та його програма зіграли дуже важливу роль. Відповідно “сєвєродонецька епопея” також. Залучення нацистських спеціалістів точно стало частиною радянської ядерної стратегії.

Читайте також матеріали Сергія Каленюка: «Німці в «хімічному трикутнику» та «Американські «атомні шпигуни» у Сєверодонецьку. Частина 2».