Правозахисниця Наталія Єсіна: "Основна думка, яка мене не покидає, - ми не боремось за своїх громадян"

1 березня внутрішньо переміщених осіб чекатимуть нововведення. Розмови про це почалися, коли 26 січня 2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 94. Вона, поміж іншим, внесла чергові зміни до Порядку надання допомоги на проживання переселенців. Виплату допомоги всім ВПО, які отримували її до 1 лютого, автоматично продовжили до 1 березня, без додаткового звернення. А от з березня великій кількості переселенців варто звернутися з заявами про подовження виплат. Розібратися, хто підпадає під категорії, яким пощастило - важко, адже Порядок складний та заплутаний, містить безліч відсилок до інших нормативно-правових документів

Сьогодні намагаємося розібратися у проблемних питаннях з правозахисницею Української Гельсінської Спілки з прав людини Наталією Єсіною.

 - Давайте почнемо з того, що не змінюється?

 - Розмір допомоги залишається незмінним: для осіб з інвалідністю та дітей – 3000 гривень, для інших осіб – 2000 гривень.

Також залишаються умови майнового цензу та колективної відповідальності. Про що це? Про купівлю транспортного засобу, нерухомості на суму понад 100 тис. грн, наявність коштів на депозитному рахунку у сумі, що перевищує 100 тис. грн, або купівля іноземної валюти на таку ж суму, наявність чи купівля житла (отримання житла за державними чи місцевими програмами). З 1 грудня 2023 року перелічені вимоги впливають на можливість отримання допомоги іншими членами сім'ї переселенців.

 - Кому автоматично з березня продовжили виплати ще на пів року?

 - З 1 березня 2024 року допомога на проживання буде автоматично призначена ще на 6 місяців непрацездатним особам незалежно від того, коли відбулось переселення:

• пенсіонерам, у яких станом на 01.01.2024 року розмір пенсії не перевищує 9 444 грн (чотири прожиткових мінімуми для осіб, що втратили працездатність);
• особам з інвалідністю I чи II групи, дітям з інвалідністю віком до 18 років, тяжкохворим дітям (за окремим переліком);
• дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їхнього числа віком до 23 років, а також батькам-вихователям і прийомним батькам.

Якщо такій особі все ж таки не призначили допомогу автоматично, тоді їй доведеться подавати відповідну заяву. Порядком визначено, що таку заяву можна подати й впродовж березня – допомогу мають призначити та нарахувати з 1 березня, за умови, що особа дійсно належить до однієї з перелічених категорій і в особовій справі є всі підтверджуючі документи.

 - Кому треба звернутися з заявою про продовження виплат?

 - Окрема увага в оновленому Порядку приділена вразливим сім’ям, зокрема, де є діти, особи з інвалідністю, з важкими хворобами. Якщо отримувачі допомоги не входять до зазначеного раніше переліку осіб, яким виплати 1 березня будуть перепризначені автоматично, вони можуть звернутися до соцзахисту та подати заяву.

Але важливим моментом є те, що загальною умовою для таких сімей є:

• дата переміщення (не раніше 01.01.2022 року) з території, включеної до відповідного Переліку, для якої не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також
• відповідний фінансовий стан сім’ї (середньомісячний сукупний дохід на одну особу протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року – наразі це 9 444 грн).

Право на продовження допомоги надалі матимуть наступні категорії громадян, які вже в лютому можуть звернутися з заявами на подовження виплат:

• родини ВПО з дітьми до 14 років, які проживають в зоні активних чи можливих бойових дій;
• родини з дітьми до 14 років, які проживають в умовно безпечних регіонах України, але в цих населених пунктах немає можливості віддати дитину до дитячих садочків, а навчання в школі відбувається в форматі онлайн;
• родини, де один з членів сім’ї доглядає за особою з інвалідністю I групи, або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, або тяжко хворою дитиною (за окремим переліком);
• малолітні діти, які прибули без супроводу батьків;
• вагітні жінки (починаючи з 30 тижня вагітності).

Ще одна важлива умова для отримання виплат в сім’ях, де є працездатні особи, – працевлаштування таких осіб або реєстрація ФОП чи отримання допомоги на здобуття економічної самостійності чи отримання ваучера на навчання, та наявність у складі сім’ї дітей віком до 14 років.

Допомогу також може отримувати родина, в якій непрацююча працездатна особа на дату звернення зареєструвалась в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, але ще не працевлаштувалась, та в сім’ї є діти, які навчаються в школі чи виші.

Але якщо після призначення допомоги на додаткові 6 місяців працездатний непрацюючий член родини, який не займається доглядом за дітьми чи особами з інвалідністю, не сприятиме своїй зайнятості протягом місяця (наприклад, зніметься з обліку в Центрі зайнятості), – виплату допомоги буде припинено.

ВПО, які отримували допомогу та відмовилися від неї, або яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб через те, що такі особи повернулись до покинутого місця проживання, але знову були змушені з нього виїхати, також зможуть знову звернутись за призначенням допомоги на проживання.

 - Чи справедливі, на вашу думку, такі зміни?

 - На мій погляд, два місяці обговорень дали можливість людям усвідомити той факт, що з березня деякі з них не зможуть отримувати виплати. Але вірити люди все ж таки не хочуть. Часто я та мої колеги чуємо на заходах з переселенцями, що на російських полонених держава витрачає більше грошей ніж на своїх громадян. Що після припинення виплат вони вимушені будуть переїхати за кордон або повернутися в небезпечні райони, які до того покинули, та навіть готові ризикнути жити в окупації, адже там є власне житло, за яке не треба платити. Відноситися до цього можна по різному, але основна думка, яка мене не покидає після таких зустрічей, - ми не боремось за своїх громадян. Ми маємо усвідомити, що люди - то наш головний ресурс та сила. А таким чином ми втрачаємо працездатне населення та ціле покоління їхніх дітей. Бо люди не бачать підтримки своєї держави.

 - Чи був сенс від петицій, які почали масово створювати після цих розмов та рішень?

 - Складно сказати, чи враховували посадовці петиції, коли приймали рішення продовжити виплати всім на лютий, адже ніде в інформаційному просторі мені не зустрічались коментарі будь-кого щодо розглянутої пропозиції, яку підписали тисячі внутрішньо переміщених осіб. Єдине, що я чула, це офіційну позицію, яку висловила міністерка Ірина Верещук, коли була з візитом на Сумщині. Вона сказала, що ті, хто виїхав з прикордоння (а в Сумській області таких понад 70 тис.), повинні мати підтримку та виплати від держави й надалі. Щодо тих людей, хто покинув окупаційні регіони до січня 2022 року, про них посадовці фактично не згадують. Але мені відомі ініціативи від громадських та політичних організацій, які виступають за подовження виплат більшій кількості переселенців.

 - Чи звертаються до вас наразі з питань категорій отримувачів? Які розбіжності фіксуєте?

 - Пройшов місяць з прийняття цього Порядку, а ми з колегами, якщо чесно, досі в ньому розбираємось. Щодня пишуть люди та задають “юридичні задачки”, як я їх називаю. У цих задачках різні умови, як-то: “проживаємо окремо від чоловіка, чи враховують його дохід та як довести, що ми живемо окремо”, “мати з інвалідністю 3 групи, живе з двома повнолітніми доньками, які навчаються в вищі та в технікумі, чи мають отримувати виплати окремо, чи як родина”, “безробітній 55-річний чоловік доглядає за 81-річним батьком, чи подовжуватимуть виплати обом”, і тому подібне. Сказати, що якусь категорію загубили, я не можу, хіба що дуже часто чую від переселенців першої хвилі (до 2022 року), що стосовно їхніх дітей припинення виплат є несправедливим, адже вони, на відміну від дорослих, не можуть ніяк сприяти працевлаштуванню батьків та не вирішували, де їм жити… Як на мене, коли ми мали порядок виплат для ВПО, який враховував дітей та непрацездатних осіб одночасно з наявним майновим цензом для родини (до 2022 року), це було більш справедливим підходом.

Читайте також: у Мінсоцполітики нагадали про особливості призначення допомоги з 1 березня.