Військова Ярина Чорногуз написала вірш про Сіверський Донець: "Ти став Стіксом, на воді твоїй пливуть качі"

Українська військовослужбовиця і поетка Ярина Чорногуз написала вірш про річку Сіверський Донець, що на Луганщині.

Вона опублікувала вірш на своїй сторінці у Facebook і додала, що біля Сіверського Дінця два роки тому загинув її командир.

"Сьогодні 2 роки як нема людини, командира, який для мене був прикладом справжнього морпіха, а я не маю слів… замість тисячі спогадів про довгі розвідувальні виходи сірою зоною над Сіверським Дінцем на Луганщині - залишу тут вірш про цю річку. Написала його між виходами в кінці зими 2022", - зазначила Чорногуз.

Публікуємо вірш зі збереженням авторської граматики і стилю.

[Сіверський Донець]

понад тобою завжди тихо
бо кулі тихо розсікають повітря
бо спалах вога живе кілька секунд
і кілька пронизаних уламками гранати шкір з кістками
а тиша замовчаної війни триває століттями

твоя тиша глибока й безглузда
десь така глибока як порожнина найменш глибокої рани
десь така безглузда – як безглузде у мої часи
звертання до річки

Сіверський Доне, на початку мого століття
ти став Стіксом, на якому рибалять рибалки
і в якому лежать снаряди, що не долетіли
до одного з твоїх берегів,
на воді твоїй пливуть качі
понад водою твоєю літають озброєні птахи із металу
на твоїх берегах, Доне, між вовками та вепрами,
сплять занімілі гільзи від гранатометів

тобі не скажеш “Доне, ой Доне, ой Сіверський Доне”
забагато болю
зависокі ставки
завелика ціна переходу обидвох твоїх берегів
де на тому з них що дивиться вічно на Схід
на ворога чекають наші очі
та приціли на автоматах

я би згадала може про козаків, котрі співали про тебе
ніби про свого, бо ми живемо на берегах твоїх
як і вони – у вічному колі оборони
без романтики та шароварів
з виснаженими обличчями
з готовністю стрелити

чи думали люди із сіл довкола твоїх дубових лісів
що тобою пройде лінія фронту
ти станеш Летою,
якою пливуть загиблі вже не рік і не два
я чекаю чи покладе хтось із товаришів по зброї
монети на мої очі

Сіверський Доне, береги твої – сіра зона
тут люди полюють на людей
і я серед них, Доне,
я хочу свободи нам обом
від російського ворога

не прощай йому тиші куль над водою твоєю,
тихий Доне

Ой Доне, ой Сіверський Доне,
я порушу правила звертання до тебе
бо ти є щит мій
ти не зрадиш навіть коли би схотів
ти завжди допомагатимеш тримати оборону
ти артерія та шкіра моя
чому, річко, в тебе немає голосу,
щоб елементарно закричати?

ми б зрозуміли тебе, Доне
ми б мали тебе за свого
ми би повчились у тебе
бо маємо бути тихішими за хвилі твої
ми би віддячили тобі за захист
за воду для спраглих
за голоси рідних загиблих
які нам вмикає твоя тиша кожного виходу
я би закричала врешті на ворога
по той бік твого берега
разом із тобою

закричала би, Доне,
на секунду або назавжди
адже ж понад берегами твоїми, Сіверський Доне,
між секундою та вічністю –
мінімальна відстань

Що відомо про Ярину Чорногуз

Чорногуз 28 років. Вона служила у 140 Окремому розвідувальному батальйоні морської піхоти. До повномасштабного вторгнення рф служила парамедикинею-волонтеркою на ротаціях у медичному добровольчому батальйоні "Госпітальєри". У 2020 році була бойовою медикинею за контрактом, від 2021 — на передовій як бойова медикиня і розвідниця.

Чорногуз - донька українського поета, музиканта (кобзаря-бандуриста), журналіста і громадського діяча Ярослава Чорногуза, онука українського письменника Олега Чорногуза. Ярина має доньку, її чоловік Петро також військовий.