Обзор новостей налоговой инспекции

Нульова ставка з податку на прибуток: хто має право застосовувати:

На період з 1 квітня 2014 до 1 січня 2016 року нульове ставку з податку на прибуток мають право застосовувати платники податків, у яких дохід протягом року не перевищує 3 млн. грн. і розмір щомісячної заробітної плати працівників становить не менше подвійної мінімальної зарплати.

Такі платники повинні бути створені або після 1 квітня 2011 року (але не шляхом реорганізації), або раніше за умови, що задекларований річний дохід не перевищував 3 млн. грн. протягом трьох останніх років і середньооблікова чисельність працівників за цей період не перевищувала 20 осіб.

Пільгу також можуть застосовувати платники податку на прибуток, які до 1 січня 2011 року було платниками єдиного податку, якщо їх дохід за останній календарний рік не перевищив 1 млн. грн. і середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

Водночас, пільгова ставка не поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з нерухомістю та валютою, в сфері розваг, на суб'єктів ЗЕД, оптових торговців, торговців дорогоцінними металами, а також суб'єктів, що надають фінансові послуги та послуги для підприємців (бухгалтерські послуги, аудит).

Основна вимога застосування пільгової ставки - виручка повинна бути витрачена на розвиток господарської діяльності підприємства і відображена у відповідній документації.Якщо платник у будь-якому звітному періоді перевищує дозволену межу одного з вищевказаних критеріїв, то такий платник податку зобов'язаний оподаткувати отриманий прибуток за основною ставкою в загальному порядку.

Про сплату дивідендів товариствами, у статуті яких є корпоративні права держави

Заступник начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку Ольга Височина, у зв’язку із внесенням змін до постанови КМУ від 29.01.14 р. № 33 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово - господарської діяльності у 2013 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» постановами Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 року №109 та від 30 квітня 2014 року №122, повідомляє.

Господарські товариства, які підпадають під норму частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року № 185-V, у разі отримання чистого прибутку за результатами фінансово - господарської діяльності у 2013 році зобов'язані прийняти до 1 травня 2014 року рішення щодо сплати дивідендів, та у строк не пізніше 1 липня 2014 року сплатити до Державного бюджету України дивіденди у розмірі 50 відсотків, а господарські товариства електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів - у розмірі 30 відсотків.

При цьому, відповідно до підпункту 153.3.2 п.153 ст. 153 Податкового кодексу зазначені суб'єкти господарювання зобов'язані внести до/або одночасно з виплатою дивідендів авансовий внесок із податку на прибуток в розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст.151 Кодексу (з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу), нарахованої на суму дивідендів (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 п.153.3 ст.153 Кодексу).

Детальна інформація щодо порядку відрахування та сплати дивідендів підприємствами, у яких в статутному капіталі є частка держави, зазначено в листі Міндоходів від 29.05.2014 р. № 12519/7/99-99-15-02-02-17 «Про сплату дивідендів господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави», повідомила Ольга Височина.

Про сплату орендної плати за земельну ділянку комунальної власності іншою особою, ніж орендар такої земельної ділянки.

Заступник начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку  Височина Ольга Анатоліївна пояснила деякі питання щодо сплати орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 Кодексу).

Згідно з п. 87.7 ст. 87 Кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено Кодексом.

Плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду (п.п. 288.2, 288.3 ст. 288 Кодексу).

Тобто сплата орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності здійснюється орендарями таких земельних ділянок.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України зі змінами та доповненнями сторони є вільними у вирішенні питання відшкодування комісіонером (повіреним) на рахунок комітента (довірителя) деяких витрат, понесених останнім у межах договору комісії (доручення).

Щодо продажу алкогольних  напоїв та тютюнових виробів  через Інтернет - магазин

Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854, пунктом 4 яких передбачено, що суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами, а також можливість використання електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари відповідно до законодавства.     

Суб’єкт господарювання повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 кв. метрів, обладнане відповідним торговельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальних цінностей.

Роздрібна торгівля тютюновими виробами повинна здійснюватися відповідно до Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 218, які, зокрема, передбачають наявність відповідних складських приміщень для належного зберігання та здійснення реалізації тютюнових виробів.

Отже, оскільки торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами повинна здійснюватися відповідно до Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, які, зокрема, передбачають наявність відповідних торговельних та складських приміщень для здійснення реалізації цих виробів, суб’єкт господарської діяльності не має права займатись торгівлею алкогольними напоями та тютюновими виробами через Інтернет-магазин.

Щодо необхідності подання звіту  щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в електронному вигляді

Відповідно до п. 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 № 454, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 (далі – Порядок), звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів в один із таких способів:

–        засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством;

–        – на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;
– на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п’яти.

–        Звіт, надісланий поштою, не вважається поданим (п. 2.1 Порядку).

–        Електронна форма звіту до органів доходів і зборів формується страхувальником з використанням спеціалізованого програмного забезпечення, актуальні версії якого безкоштовно надаються в органі доходів і зборів за місцем взяття на облік та розміщені на офіційному веб-порталі Міністерства доходів і зборів України (п. 2.2 Порядку).

Згідно з п. 2.9. Порядку електронна форма звіту, що подається на електронних носіях, повинна бути ідентичною звіту на паперових носіях.

Відповідно до п. 2.10. Порядку звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, та поданий без всіх необхідних таблиць, не вважається звітом і вважається таким, що не подавався.

Відповідальним за правильність заповнення звіту є страхувальник  (п. 2.17 Порядку).