Замість громади — «ввічливі чоловічки»: як росія заселяє окупований Сіверськодонецьк

Сіверськодонецьк уже четвертий рік живе під ворожою окупацією. Наше рідне місто, яке до 2022 року було адміністративним центром Луганщини та домівкою для понад 130 тисяч людей, сьогодні майже не впізнати. І мова не лише про зруйновані квартали, знайомі з дитинства, або повністю занепалу інфраструктуру. Змінився і “людський” ландшафт. Мешканці, які залишилися тут, у місті, та час від часу виходять на зв’язок із рідними, дедалі частіше говорять про одне й те саме: Сіверськодонецьк стрімко заселяють “приїжджі” з росії. І це не туристи чи добровільні переселенці. Вони — частина системної політики кремля. Що означає засилля новоприбулих для регіону та яку небезпеку несе для громади — читайте у нашому матеріалі.

Хто ці люди та чому вони тут

За свідченнями очевидців, у нашому місті з’явилося багато громадян рф з різних регіонів — Бурятії, Мордовії, Забайкалля та інших національних республік. Вони працюють лікарями, продавцями, обслуговуючим персоналом, у “бюджетній сфері”. Їх активно залучають туди, де критично бракує кадрів після вимушеного масового виїзду місцевого населення.

Одна з мешканок Сіверськодонецька, яка нині живе в окупації, розповідає нашій редакції:

“У місті зараз дуже багато нових людей. Вони зовсім інші — спокійні, стримані, не такі агресивні, як ті місцеві, що залишилися тут і підтримували “русский мир”. Тільки ці новоприбулі можуть притримати двері чи поступитися місцем. Був випадок: у супермаркеті “Матрьошка” чоловік перед нами на касі — з приїжджих — розплатився за наші покупки. Продавчиня сказала, що це не перший випадок. Для них (мігрантів) це нормальна практика”.

Ці дрібні побутові деталі справляють сильне враження. Особливо на людей похилого віку, самотніх пенсіонерів.

“Жити у Сіверськодонецьку зараз просто жахливо. Хамство на кожному кроці, люди злі, особливо коли десь у черзі стоїш, то понаслухуєшся різного. І це ж наші, корінні. А ці геть інші, ввічливі. Так у нас було колись, ще за радянських часів…”

Але за цими “позитивними” наративами стоїть значно глибша та небезпечніша реальність.

Демографічна політика як інструмент окупації

Те, що відбувається у Сіверськодонецьку, — не унікальний випадок і не “природна міграція”. Це свідома політика росії зі зміни демографічного складу окупованих територій. Міжнародні правозахисні організації чітко зазначають:
“Переміщення цивільного населення держави-окупанта на територію, яку вона окуповує, заборонене міжнародним правом” — Amnesty International. 
Аналітики Institute for the Study of War (ISW) фіксують, що країна-агресорка системно витісняє місцеве населення та заміщує його завезеними громадянами рф: "росія продовжує стимулювати демографічні зміни на окупованих територіях України, заміщаючи місцеве населення завезеними громадянами російської федерації”. 

Тобто це означає, що Сіверськодонецьк для кремля — не громада, а територія, яку потрібно “переформатувати” під себе. Але російська влада навіть і не приховує цієї політики. На популярних пропагандистських ресурсах регулярно з’являються заяви про “відновлення Донбасу силами всієї росії”, “кадрову допомогу з регіонів рф”, “направлення спеціалістів”. Наприклад, на офіційних ресурсах самопроголошеної “лнр” йдеться про залучення медиків та вчителів з регіонів росії. Тож для окупантів це — гарна картинка “турботи”. Для України — порушення Женевських конвенцій.

Що це означає для Луганщини

На перший погляд, поява лікаря чи продавця з росії може здаватися “меншим злом” на тлі війни. Адже мешканцям Сіверськодонецька потрібно закривати нагальні потреби у будь-якому разі. Але насправді наслідки можуть бути значно глибші та масштабніші:

• поступово розмивається українська ідентичність регіону;
• зникає локальна пам’ять і зв’язок поколінь луганчан;
• стійко формується нова, лояльна до окупаційної влади “спільнота”;
• унеможливлюється швидке повернення справжньої цільної громади після деокупації.

Офіс Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ / OHCHR) зазначає, що на окупованих територіях доступ до медицини, соціальних послуг і навіть власності часто можливий лише за умови лояльності та наявності російських документів. Це міститься в останньому звіті, оприлюдненому у грудні 2025 року. 

“російська окупаційна адміністрація встановлює юридичні та адміністративні бар’єри: доступ до базових соціальних послуг — включно з медициною — практично прив’язано до оформлення російських документів, що суперечить міжнародним правам людини й нормам гуманітарного права” - йдеться у повідомленні.

Але найбільша небезпека — нормалізація. Найстрашніше у цій ситуації, що склалася на Луганщині, це — звикання. Тоді, коли окупація перестає здаватися чимось тимчасовим, нові обличчя стають “нормою”, а місто більше не асоціюється зі своєю громадою. Саме цього прагне росія. Сіверськодонецьк сьогодні — це приклад того, як війна продовжується не лише на фронті, а й у магазинах, лікарнях, чергах та колись рідних дворах. І ця війна — за нашу пам’ять, ідентичність та право повернутися додому. Свого, а не штучно заселеного ввічливими непроханими гостями.

Наша редакція наголошує: поки ми зберігаємо єдність, перевіряємо факти та говоримо однією мовою правди — жоден наратив не зможе розділити Україну. Дбайте про екологічне вживання контенту соцмереж. Читайте та дивіться тільки перевірені ресурси. Наприклад, SD.UA нещодавно вже вчетверте потрапив на інтерактивну Мапу рекомендованих медіа за результатами незалежного експертного оцінювання у 2025 році.