“Ворон” зі “Сталевої Сотки”: шлях сіверськодончанина на війні

Антон Воронов ("Ворон") родом з Сіверськодонецька. Мобілізувався до ЗСУ у липні 2024 року. На посаді розвідника-мінера у 100-й ОМБр отримав важке поранення неподалік Торецька, але знову повернувся у стрій. На захист України стали також двоє двоюрідних братів Антона.

Історію сіверськодончанина розмістили на сторінці 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ у Facebook.

Як розповіли у бригаді, початок повномасштабного вторгнення Антон Воронов зустрів у рідному Сіверськодонецьку.

“З перших днів намагався потрапити до тероборони. Але сказали, що людей багато – відправили до волонтерів. Пішов до волонтерів: запропонували або ховати людей, або прибирати сміття в місті. Я вибрав ховати людей. Впродовж кількох місяців допомагав здійснювати поховання померлих та загиблих жителів рідного міста…”, – згадує він.

Антон встиг виїхати з міста до окупації. А в липні 2024 року – мобілізувався до лав ЗСУ. У навчальному центрі чоловік одержав свій перший позивний.

“Коли проходили БЗВП, то з харчами трошки було не дуже. А я сам кухар за професією. Пропрацював на кухні 13 років. Відверто кажучи, на полігоні не всі пропоновані “делікатеси” міг їсти. Тож хлопці жартували: мовляв, бач який балуваний аристократ серед нас – так і прозвали “Графом”, - розповів боєць.

З навчального центру Антон потрапив служити до 100 ОМБр, де й одержав своє нинішнє, похідне від прізвища, псевдо – “Ворон”. Спершу чоловік служив на посаді розвідника-мінера, брав участь в боях за Залізне (місто біля Торецька). Там отримав важке поранення.

“Якось під час виходу зумів однією міною “забрати” одразу трьох окупантів. Та невдовзі нашу позицію “спалили”. Один “200”, один “300”. Пораненому побратиму уламок увійшов у щоку – і вийшов через шию. Добре, що в мене було відразу дві аптечки. Бо рану вдалося затампонувати лише з третього разу. Наступного дня пораненого вдалося вивести – він вижив. А невдовзі по нас знову “відпрацювали”. Цього разу важке поранення одержав я. Пробило шолом, по лівій стороні пройшло, уламки в нозі досі…”, – згадує “Ворон”.

Після повернення до строю Антон обійняв посаду начальника радіостанції групи управління та зв’язку.

“До речі, свого часу “Ворон” пройшов відразу два курси підготовки у Королівстві Іспанія. Подейкують, що тамтешні інструктори досі пам’ятають неперевершений смак шашлику, віртуозно приготованого українським “сеньйором Антоніо”, - зауважили у бригаді.

“Коли у нас в Іспанії був прощальний вечір, ми замовили 40 кг м’яса. Безпосередньо приготуванням займався я – хоча хлопці, звісно, допомагали. Вийшло таки смачно – сподобалося українцям, сподобалося іспанцям! Хоча рецепт у мене доволі простий: м'ясо, сіль, перець, олія, паприка і, звісно ж, цибуля…”, - згадує про це чоловік.

Після поранення Антон одружився – його обраницею стала львів’янка на ім’я Наталя.

З рідних боєць “Сталевої Сотки” має ще двох двоюрідних братів. Один – ветеран Третьої штурмової. Другий – боєць “Азову”.

“Три воїни в одній родині – промовистий факт, який дуже гарно демонструє, як на Луганщині “з нетерпінням чекали” на “*zzкій мір”, – зауважили у бригаді.

Читайте також: «До дому залишалось 16 кілометрів»: історія сіверськодончанина від фронту до керівництва коледжем на Одещині.