"У місті хіміків". Фотонарис. 1961р.

На сєверодонецькому сайті “Северодонецк онлайн” до Дня міста розмістили фотонарис “У місті хіміків” 1961 року видання. Автор текстів молодий тоді журналіст і поет Борис Олійник, фото Г. Угриновича. Зараз ця книжка — бібліографічна рідкість. А тим більша цей екземпляр, адже книжка з автографом- присв'яченням. Тогочасний начальник комбінату “Лугансхимстрой» у 1960-1964гг. Петро Новіков, людина, яка лишила пам'ять в історії міста, підписала книжку архітектору ДІАПу Анатолію Гриденару, який спроектував чимало об'єктів, побудованих в Сєверодонецьку.
У книзі міста пишеться Північнодонецьк. По суті — вірно, але юридично ні. У 50-60-х роках в україномовних виданнях так було прийнято писати, бо перекладали з російського “Северодонецк”. В 1970-х частіше почали писати Сєверодонецьк, але зустрічалося і Сіверськодонецьк, і Северодонецьк і Північнодонецьк.
Мій коментар до історії з назвою міста Сєверодонецька.

“У місті хіміків. Фотонарис про місто хіміків Північнодонецьк” ─ друга книжка молодого тоді журналіста і поета Бориса Олійника про наше місто. За два роки до того, у 1959, побачила світ перша книжка про селище хіміків Північнодонецьк під назвою “За Північним Дінцем”. Назву Північнодонецьк селище отримало у 1950 році, але звучало воно російською мовою “Северодонецк”. Це були час правління могутнього Сталіна-переможця, коли на відновлення Донбасу звозили зеків з усього СРСР, а також військовополонених і репатріантів з переможених країн. Мовою спілкування все впевненіше ставала російська. Тому в обкомі партії — єдиної і правлячої КПРС — дали назву російською “Северодонецк”.
І походила назва не від назви річки, яку тоді називали “Северный Донец” або українською “Північний Донець”. Походила вона від популярного в першій половині ХХ століття топонімічної групи “северный Донбас” або українською “північний Донбас”, коли десятки назв підприємств на півночі Донбасу походили від означення півночі Донбасу: “СевдонГРЄС” (ПівнічдонДРЕС), “Северо-Донецкий стеклозавод”, “Северо-Донецкий рудник”, “Северо-Донецкое лесничество”... І всі подібні назви зустрічалися лише навколо Лисичанська, який вважався “колискою Донбасу”. Ніде більше уздовж Сіверського Дінця подібні назви не зустрічалися. Хіба що “Северо-Донецкая железная дорога” на півночі Донбасу, а на півдні була “Южно-Донецкая железная дорога”. Зрозуміло, що Північно-Донецька залізниця отримала назву у 1913 не від річки, бо Південного Дінця (Южного Донца) не існувало. Пізніше обидві залізниці були об'єднані в єдину Донецьку залізницю.
А десятки підприємств і товариств Донбасу, які розташовувались не на півночі, несли в собі ознаку “Донецьк”, хоча міста Донецька тоді ще не існувало: “Об-во Донецких стекольных заводов”, “Донецко-Юрьевское Металлургичекое Общество”, газета “Донецкая жизнь” тощо.
Та й сам Донецьк отримав назву не від річки Донця, а від того, що став центром Донецького краю.
У своїх книжках Борис Олійник спеціально не пояснював походження назви, мова в книгах ішла про інше. Але з тексту зрозуміти можна. Сама назва “За Північним Дінцем” вже говорить, що мова йтиме про селище, яке знаходиться на північній межі Донецького краю, Донбасу. У фотонарисі “У місті хіміків” він порівнює два центри промисловості України — залізорудної і хімічної: “Так виник і Південний гірничозбагачувальний комбінат на Криворіжжі. Так виросло місто Північнодонецьк на Донбасі. Доля його тісно пов'язана з Лисичанським хімкомбінатом”.
І зараз офіційна назва нашого міста, подобається це комусь чи ні, лишається “Сєверодонецьк”, як вказано в державному класифікаторі ДК 014-97 «Державний класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України”. І лише Верховна Рада може прийняти рішення про зміни чи перейменування назви населеного міста.
По суті, правильно було б, якщо зберігати зміст походження назви, писати Північнодонецьк. Але це можливо тільки за рішенням Верховної ради. І ніякі анекдотичні рішення обласної ради про внесення змін в недіючий довідник Української РСР і зміну написання назви Сєверодонецьк на Сєвєродонецьк не правочинні.
Ось таку колізію з назвою нашого міста заклали радянські керівники 66 років тому.