Нова частина Сєвєродонецька розбита, але поки що не зруйнована

Новий день, 9 березня, розпочався з обстрілів «градами», це сталося о четвертій ранку. Я спав на матраці в коридорі, жінки прийшли туди, коли ракети вже пролітали над дахом. Щоб вони це робили швидше, довелося «висловлюватися».

Вибухів я не чув, тільки шум ракет. Наближення реактивних снарядів, випущених установкою МБ-21 «Град», чутно секунд за 10 до того, як вони проносяться над дахом, стрясаючи будівлю. І весь цей час чекаєш, потрапить вона у твій будинок чи ні? Психологічно це, мабуть, гірше ніж несподіваний вибух снаряда.

Цього разу обстріл короткий. Потім була серія важких вибухів, що наближаються. Ймовірно, це були авіабомби. І знову десь поряд стріляли «сусідські гаубиці». Схоже, що повернулися.

Потім була тиша. І знову канонада на пів восьму. Було чути і постріли, і вибухи – з різних боків.

О 9-й годині помітив, що на території дитсадка, що неподалік будинку, перебувають бійці. Щось роблять. Потім через ворота виїхав великий білий позашляховик з напіввідкритим багажником. У ньому була якась металева конструкція, схожа на міномет.

Приблизно десятої стрілянина припинилася, і я вирішив сходити в мою квартиру - закрити плівкою розбиті вікна і забрати якісь продукти та речі. Ішов не тротуаром, а доріжкою всередині кварталу – так безпечніше. У разі, коли почуєш, як летить міна чи ракета, є можливість сховатися у під'їзді.

На цьому проміжку проспекту є три 9-поверхових будинки по 6 під’їздів та три однопід'їзні дев'ятиповерхові «башти». Більше постраждали від обстрілу чотири будинки, що були ближче до вулиці Курчатова. Особливо вражав вигляд сходових клітин, перед якими вибухами були винесені всі елементи скління. Тож здавалося, що сходові марші висять у повітрі самі по собі. Апокаліптична картина – сходи на небо. Вікна у квартирах, вітрини магазинів – здебільшого вибиті, рами на балконах - потрощені.

П'ятиповерхові будинки, що розташовуються усередині кварталу, постраждали менше. Але не було жодного будинку без вибитих вікон та розбитих балконів.

Дорогою зайшов до другої своєї квартири, на першому поверсі будинку по Курчатова, 22. У ній було видно від денного світла та «гуляв вітер». Снаряд вибухнув перед ближнім кутом житлової будівлі, і ударна хвиля йшла по дотичній. Бічні кріплення ролет на обох вікнах були зірвані, і тепер між ролетами та стіною будівлі були великі щілини. Скла у вікнах не було, вони були розбиті - видавлені ударною хвилею. Цю квартиру я півроку готував на продаж, але так і не продав.

Підійшов до свого будинку, що знаходиться напроти «Астрона». Як і минулого разу, біля входу до підвалу стояла групка мешканців. На третьому поверсі, біля входу в свою квартиру, поговорив із сусідом з верхнього поверху, той йшов із матрацом у підвал. Розповів, що обстріл був і сьогодні, о 4-й годині ранку. Як за розкладом. Тому він - у підвал.

- Де ти? - Запитав він.

- У місті, - відповів ухильно.

У квартирі приготував плівку, яка залишилася у мене ще з ремонту (нею накривали меблі), саморізи та акумуляторний шуруповерт. На жаль, жодного шурупа закрутити не встиг, бо знову почалася стрілянина. Теоретично знаю, що під час обстрілу сходовий майданчик – найнебезпечніше місце у будинку. Хоча чому теоретично? Вчора битим склом було засипано всі сходові майданчики будинку на Космонавтів. І не дай Бог комусь було там опинитися - людину порізали б гострі уламки скла, розбитого ударною хвилею. Тож, я зайшов у мій крихітний туалет, який виявився найбезпечнішим місцем у квартирі. Простояв там хвилин 15, поки стрілянина трохи вщухла.

Швидко зібрав у валізу деякі речі, готівку. А ось документи не взяв (крім паспорту, який завжди зі мною) – ну не збирався я їхати з міста. Яка, мовляв, різниця, лежать вони тут чи у квартирі, де я тимчасово перебуваю? Якесь дивне затьмарення розуму.

У зворотному напрямку пішов вулицею Гагаріна, подивитися на руйнування там. Проїзд вулицею Курчатова тепер був явно ускладнений, бо на дорогу звисали обірвані контактні проводи тролейбусної лінії, а вулиця була засипана склом та камінням від пошкоджених при обстрілі будинків. Принаймні у дві 5-поверхівки були прильоти снарядів (або мін) у квартири. В одному випадку після такого влучання була сильна пожежа, в якій згоріли кілька квартир. Сталося це, мабуть, 8 березня. В обох цих випадках снаряди влітали в будинки зі східної сторони.

А ось 9-типоверхівки, розташовані вздовж вулиці Курчатова, тоді ще не були вкриті чорними полотнищами згарищ. Як пізніше побачили цю вулицю в усьому світі.

Коли я заходив у двір через арку з боку вулиці Гагаріна, то побачив бійців ЗСУ, які копали перед аркою додаткові окопи. Повернулись!