Льодовий палац спорту: був міським, став сільським

22 січня Льодовий палац спорту після довготривалих судових розглядів повернувся у власність територіальної громади Сєвєродонецька. Але зітхати з полегшенням зарано: епопея довкола цього спортивного об’єкту продовжується

Зберегти свій-чужий Льодовий

Нагадаємо, що напередодні опалювального сезону Льодовий палац спорту знаходився у власності «РВС-банку» в якості заставного майна за прострочений містом кредит. Однак опаленням приміщень банк не переймався. Зберегти будівлю та рослини, які вже стали візитівкою спортивного об’єкту, допомогли сєвєродонецькі активісти.

– 27 листопада до мене звернувся директор Льодового з проханням допомогти врятувати високі 30-річні пальми, – розповів Михайло Івонін, засновник ГО «Думай, працюй, контролюй». – Вивезти їх виявилося нереальним, тому що вони вже вперлися в стелю, а діжки не мали дна. Ми спробували одну з них підняти, почала висипатися земля. Я почав з’ясовувати питання, чому ж не опалюється Льодовий. Через те, що власником був банк, міська рада не могла фінансувати опалення, адже це було б нецільовим використанням бюджетних коштів. І я прийняв рішення провести акцію «Зігрій Льодовий».

Небайдужі містяни на заклик відгукнулися, тож з 27 листопада по 17 січня Льодовий опалювався завдяки зусиллям благодійників.

– Котельню увімкнули, запустили Льодовий. Там почали працювати секції, проходити турніри. Це теж принесло додаткові кошти на опалення, в основному – від футзалу. 8 тисяч пожертвувала секція гімнастики, 18 тисяч зібрала громадськість, – каже Івонін.

В кінці січня, після винесення Апеляційним судом рішення на користь обласної прокуратури, яка ініціювала позов про визнання договору іпотеки недійсним, Льодовий палац спорту повернувся у власність територіальної громади Сєвєродонецька. Але ненадовго…

Чому Борівське?

Звичайно, «РВС-банк» не залишив спроби відібрати заставлене за простроченим кредитом майно і подав касацію. Наразі триває її розгляд в Касаційному суді. Як відомо, Касаційний суд не розглядає справи по суті, а лише перевіряє законність судових процедур. І чим закінчиться цей процес, наразі не відомо.

– Вважаю, можна очікувати будь-чого. Існують різні бачення щодо неоднозначності прийнятих судами перших двох інстанцій рішень, тому напруження є, – зазначив В’ячеслав Ткачук, в. о. міського голови Сєвєродонецька. – Якщо касаційний суд винесе рішення на користь прокуратури області, то це вже буде крапка у справі. В іншому випадку розгляд справи продовжиться. Тому рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради Льодовий палац було передано на баланс Борівської селищної раді, яка не має відношення до жодної зі сторін судового розгляду і є чесним набувачем цієї нерухомості. Це таке собі затягування процесу в рамках правового поля і пошуки можливостей залишити об’єкт у власності громади. Ми хочемо зберегти Льодовий для міста._

В’ячеслав Ткачук також проінформував, що фінансування нерухомого об’єкту за рахунок міста триватиме й надалі. По-перше, через субвенцію з міського бюджету в бюджет Борівської селищної ради. А по-друге, на базі Льодового палацу спорту наразі створена ДЮСШ № 4, фінансування якої теж відбуватиметься офіційно в рамках договору.

Тим часом серед активних сєвєродончан точаться суперечки щодо передачі Льодового палацу Борівському. Озвучуються різні пропозиції, як зберегти спортивний об’єкт для громади.

– На мій погляд, у міської влади немає розуміння, що місто сьогодні фактично є обласним центром. Я особисто вважаю, що Сєвєродонецьк повинен по максимуму використовувати всі можливості, які надає цей статус, – наголосив Михайло Івонін. – Наочний приклад – обласний драматичний театр. Туди вклали близько 60 млн гривень. Тепер це відмінна будівля, там проходять прем’єри, різноманітні заходи. Я вважаю, що в цьому випадку ідеальним варіантом було б продати Льодовий області. Територіально він залишився б у Сєвєродонецьку. Область вклала б гроші в реконструкцію об’єкту, подальше утримання відбувалося б вже за рахунок обласного бюджету. А місто отримало б гроші від області, якими можна було б погасити той кредит і відсотки – і інцидент було б вичерпано. В цьому варіанті є лише плюси. Я й досі не розумію, чому таке рішення не було прийняте.

У Сєвєродонецькій міськраді щодо цього наголошують, що таких варіантів і пропозицій від облдержадміністрації поки не надходило.

– Ну а ми й не нав’язувалися, – зазначив в. о. міського голови.

Далі буде…

Яка доля чекає на спортивну родзинку Сєвєродонецька, можна лише гадати. Рано чи пізно стане питання про те, щоб Льодовий палац працював за призначенням, як льодова арена. На це в міськраді Сєвєродонецька заявляють, що тримати як собака на сіні об’єкт не планують.

– Навіть якщо Льодовий палац стане власністю іншого суб’єкту господарювання, головне, щоб він використовувався за призначенням. Якщо там буде встановлено льодове обладнання, то буде плюсом для наших жителів – це льодовий каток, відродження фігурного катання, хокею. Чому б і ні? – зазначив В’ячеслав Ткачук. – Наразі для відновлення льодової арени потрібно майже 200-250 тис. євро. А якщо проводити реконструкцію, відновлювати 11 опор, шість з яких визнані аварійними, потрібно 190 млн грн. Для міського бюджету це непідйомна сума. Тому ми звертаємося до спортивного комітету Верховної Ради, щоб все ж знайти можливості відновити наш Льодовий палац.

Щоб припинити судову тяганину, є й інший варіант – сплатити борг та звільнити з-під обтяження будівлю. За словами В’ячеслава Ткачука, суму в розмірі суми боргу, а це 4,3 млн грн, в бюджеті міста зарезервовано, сплатити її місто готово одразу. – Головне, щоб усе владналося, щоб суди у правових рамках прийняли рішення, і ми, звичайно ж, погасимо заборгованість, – підкреслив в. о. міського голови. – Інша справа, що сума з врахуванням пені, штрафів дорівнює вже 12 млн грн. Але це вже прецедент для подальшого судового розгляду.

Як то кажуть, маємо те, що маємо. Боротьба за Льодовий палац спорту триває. Але спортивна арена вже не пустує, там працюють секції, проводяться спортивні змагання, культурні заходи – і це вселяє надію на мирне розв’язання конфлікту.