Першій науковій установі Сєверодонецька – 70

Перша наукова установа в Сєверодонецьку появилася у квітні 1950 року. Ним стала Лисичанська філія ДІАП. Офіційно постанова Ради Міністрів СРСР № 1456 про створення Лисичанської філії НДПІ азотної промисловості була підписана 14.04.1949 року. Але фактично Лисичанську філію було створено через рік, і вона стала першою із восьми філій ГИАПу.

Науковці з Московського Державного інституту азотної промисловості, відомого під абревіатурою ГИАП, і до 1950 року працювали в Лисхімстрої. Але тепер у Сєверодонецьку запрацювала власна філія цього інституту. Спочатку це був невеликий проектний відділ, який складався з дев’яти чоловік. Вони розміщалися в одній з кімнат у Будинку проєктів.

Німецькі учені-хіміки, які теж працювали у цьому ж Будинку проєктів, писали, що філію очолив колишній науковець з Московського ГИАПу А. М.Мурзін. Саме він стояв біля витоків філії ГИАПу. Напевно, Мурзін займався створенням філії, а коли її було створено, то передав управління Мастєрову. Тож в історії цієї першої в Сєверодонецьку наукової установи, яка потім не раз міняла назву, першим директором лишився Олександр Петрович Мастєров. Від 1945 року до призначення на посаду директора філії ГИАП Мастєров працював на хімкомбінаті начальником проектно-дослідницького відділу. Першими кроками філії були невеликі роботи з використання отриманого з Німеччини обладнання, так званих “особливих поставок”, проєктування установки для виробництва аміачної води, реконструкція газодувної станції та інші.

У 1956 році Мінхімпром і Головне управління азотної промисловості організовують у Лисичанську галузеву нараду працівників азотної промисловості. З усього Радянського Союзу представники галузі з’їхалися в Лисичанськ, де з 10 по 14 липня у Клубі інженерно-технічних працівників ділилися досвідом, говорили про труднощі і визначали шляхи їх подолання. На цій нараді директор Лисичанського хімкомбінату Г. І. Вілєсов не обійшов увагою і ГИАП. Він назвав число працівників тогочасної філії інституту – 170. Відзначив, що затягнулася організація науково-дослідницької частини філії ГИАП: комбінат дуже зацікавлений у створенні в ній органічної лабораторії; закликав Головазот і ГИАП пришвидшити ці процеси, розвивати Лисичанську філію і довести штат до 400–500 чоловік. У 1960 році, відзначаючи 10-річчя створення філії ГИАП у Сєверодонецьку, її директор Олександр Мастєров у газеті “Лисичанский рабочий” розповідав про здобутки організації і вказав, що у 1957 р. у філії було створено науково-дослідницьку частину, яка займалася розробкою нових технологічних процесів і фізико-хімічних методів аналізів для нових органічних виробництв, що будуються на Лисхімкомбінаті. За 10 років відбулося настільки значне зростання кваліфікації проектувальників і конструкторів філії, що тепер вже вони переходять від проектування окремих цехів і проектування комплексів виробництв не лише для Лисхімкомбінату, а й для інших заводів Радянського Союзу та країн соціалістичного табору, навіть для далекого Китаю. Пропозиція Вілєсова була одразу після наради реалізована.

До 10-ї річниці філії було зведено новий лабораторний корпус на Першій прохідній хімкомбінату. Фото з газети “Лисичанский рабочий”, 9 квітня 1960 р.

Перша наукова організація Сєверодонецька розвивалася і відозмінювалася у Лисичанську філію Державного науково-дослідного і проектного інституту азотної промисловості створено у 1950 р. У 1958 р. її перейменовано на Лисичанську філію Державного науково-дослідного інституту азотної промисловості та продуктів органічного синтезу. З 1963 р. – Сєверодонецька філія Державного науково-дослідного інституту азотної промисловості та продуктів органічного синтезу.

У 1976 р. Державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. У 1981 р. згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 18.09.1981 р. No 911 на базі Сєверодонецької філії організовано самостійний Державний науково-дослідний і проектний інститут метанолу і продуктів органічного синтезу з дослідним заводом (ДержНДІметанолпроект). У 1991 р. інститут змінив назву на Державне підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія» (ДНДПІ «Хімтехнологія»). У 2006 р. з його складу виділено самостійне державне підприємство «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу».

Стаття з газети “Лисичанский рабочий”, 09.04.1960