Легендарна спецшкола НКВС в Лісній Дачі

На південній околиці Сєверодонецька розташований затишний і мальовничий куточок міста, який називається селищем Лісна Дача. Тут дійсно знаходяться дачі сєверодончан, а з 2000 року в лісовій частині селища постав Свято-Хресто-Воздвиженський храм.

Поняття “дача” як “дарована земля” прижилося ще в часи Петра І. Першим власником території лісної “дачі” в 1227 десятин піщаної землі з сосновим лісом у 1780-х роках став улюбленець князя Потьомкіна генерал-майор С. Л. Львов. А далі власники селища почали часто мінятися. Ліс тут теж частенько горів.

Сьогодні від того лісу нічого не лишилося. Той клаптик соснового лісу, в тіні якого ховається храмовий комплекс, було посаджено в 20-х роках ХХ століття. Але й він горів, тож там переважно дерева післявоєнної пори. Сьогодні призначення земель в Лісній Дачі, мабуть, кількісно помінялося: під лісом 10 десятин, а більшість – придатна для обробітку, бо на дачах, що на ній розташовані, ростуть сади і городина.

В 1932 році у зв’язку з початком будівництва Лисичанського хімкомбінату території Борівської, Метьолкінської і Воєводівської сільрад приєднали до Лисичанського району. Після 1935 року “Молочарська ферма “Лісна Дача” стала підсобним господарством Лисичанського заводу «Мехскло», а в лісовій частині влітку почали організовувати піонерські табори. Спочатку діти жили в наметах. А перед початком Другої світової війни на місці сучасного храмового комплексу побудували два дерев᾽яні корпуси піонерського табору.

Піонерський табір в Лісній Дачі у 1937 році

З початком німецько-радянської війни, у вересні 1941 р. у корпусах піонертабору в Лісній Дачі запрацювала спецшкола для підготовки кадрів партизан і підпільників. Тут розпочалися заняття на короткотермінових курсах підготовки розвідників, мінерів, радистів, командирів загонів і підпільних груп. Начальником спецшколи був О. Ф. Федоров. В літературі вона відома під назвою Ворошиловградська школа підготовки партизан і підпільників. Школа готувала кадри для підпілля і спецгруп Четвертого управління НКВС України.

Створювали спецшколу, читали лекції, проводили практичні заняття партійні керівники та співробітники УНКВС: секретар обкому КП(б)У Т. Н. Орлов, завідувач військовим відділом А.П. Чучмарьов, секретар Лисичанського райкому КП(б)У Г. А. Мезер, завідувач військовим відділом райкому М. Є. Москаленко. Приїжджали і проводили заняття на курсах секретар підпільного ЦК КП(б)У Т. С. Співак, завідувач відділом кадрів ЦК партії Л. П. Дрожжин та інші. Уже наприкінці 1941 р в Лисичанську були створені два винищувальних батальйони, партизанський загін. Під час першої окупації міста діяло три підпільні групи. Тут було підготовлено 600 партизан і підпільників. У школі майбутні партизани і підпільники вчилися закладати міни на вузькоколійці, яка проходила в 20 метрах від спецшколи.

Мені про цю спецшколу розповідала Лариса Борисівна Полницька, яка до війни жила в Лісній Дачі. Після навчання у спецшколі її в числі інших літаком закидали за лінію фронту. Після війни Л. Б. Полницька була другим секретарем Лисичанського міськкому партії.

Наша з нею розмова відбувалася у 2013 році. Останні роки вона присвятила збору інформації про події німецько-радянської війни і патріотичному вихованню молоді. Вона демонструвала мені сотні фотографій, розповідала про навчання у Ворошиловградській школі підготовки партизан і підпільників, про про свої відчуття, коли їх закидали до партизан за лінію фронту. Але сама вона в Лисичанській школі, що була у Лісній Дачі, не навчалася. Підготовку вона отримала пізніше, у Ворошиловграді.

Олександр Зінов у книжці “Лисхимстрой в годы войны” навів архівний документ, у якому про цю спецшколу сказано наступне: “В первых числах октября 1941 года по указанию ЦК КП(б) Украины была организована Ворошиловградская спецшкола по подготовке партизан и подпольщиков. Руководство Ворошиловградского обкома партии оказало большую помощь в организации школы. Школа была создана в Лисичанске. Пропускная способность этой школы определялась в 200 человек. Ворошиловградская школа по своей численности оказалась самой большой в Украине. Школа подготовила 1212 человек для подпольной, партизанской и диверсионной работы”. У документі кількість підготовлених партизан вказана удвічі більша від названого Полницькою, яка вела мову лише про тих, хто навчався у Лісній Дачі. Через наближення фронту школу перевели у Ворошиловград, де вона продовжила роботу.

Полницька розповіла, що 28 жовтня 1941 року ліс навколо спецшколи згорів. Сьогоднішній ліс в Лісній Дачі посаджено вже після війни. Вважається, що підпалили диверсанти. У цей час бої йшли на південній околиці Лисичанська. Як могла вести підготовку школа у лісі, який підпалили диверсанти, та ще й підготувати 600 диверсантів, лишається загадкою.

Документів чи спогадів про діяльність школи в Лісній Дачі мені зустрічати не довелося. А от про підготовку підпільників у Ворошиловградській школі в санаторії “Зеленая роща”, спогади лишилися. Їх опубліковано в книзі “Разведка Судоплатова. Зафронтовая диверсионная работа НКВД-НКГБ в 1941-1945 гг.”

Ворошиловградська школа НКВС розташовувалася в санаторії “Зеленая роща”

В кінці жовтня 1941 р. школа перебазувалася у Ворошиловград і там, в санаторії “Лесная Роща”, заняття продовжилися до липня 1942 року.

11 липня 1942 року німці увійшли в селище Лисхімстрой. У цей час уже і з Ворошиловграда школу почали евакуйовувати в Саратов.

Школа була секретною. Документів та достовірної інформації мало навіть про Ворошиловградський період, а про Лисичанський практично зовсім відсутня. Тому історія з Лисичанською школою обростає легендами. Доводилось навіть читати таке: “А в действовашей в Лисхимстрое школе подготовили около 4,5 тыс. руководителей и участников партизанских отрядов. Это были командиры, минеры, радисты. На курсы радистов в Луганской школе было набрано 100 человек, четверо из них потом вошли в легендарную организацию “Молодая гвардия”.

Лисичанську школу НКВС теж можна вважати легендарною. Вона проіснувала від середини вересня до кінця жовтня 1941 року. Підготувати не те що 4500 чи 1212, а й 600 диверсантів вона ніяк не встигла. Але починала існування в Лісній Дачі. А встановити що в історії школи НКВС в Лісній Дачі правда, а що легенда, на сьогоднішній день важко.