“Босоніжки” від Хрущова

У березні 1963 року Сєверодонецьк відвідав перший секретар ЦК КПРС і одночасно Голова Ради міністрів СРСР Микита Сергійович Хрущов. У той час він готувався до грудневого Пленуму ЦК КПРС, який мав прийняти програму розвитку хімічної промисловості на сім років (1964-1970). Програма передбачала крім іншого, швидке зростання виробництва пластмас, а тут, на ЛХК, застопорилося будівництво цеху капролактаму, тож його цікавив стан справ на Лисичанському хімічному комбінаті.

Хрущов поспілкувався з працівниками і будівельниками заводів пластмас і капролактаму. Очевидно, він вирішив, що ці заводи знаходяться далеченько від Першої прохідної, через яку він заїхав на комбінат, і вирішив подарувати їм транспорт, яким працівники могли б добиратися до своїх робочих місць. Можливо, думка про такий подарунок виникла у нього після того, як він побачив у Сєверодонецьку унікальний автомобіль, кузов якого було виготовлено із сєверодонецького склопластику. Цей мікроавтобус “Старт-2” щойно було виготовлено для керівника тресту “Лисхімбуд” П.П.Новікова.

Невдовзі після візиту високого гостя хімкомбінат отримав два автопоїзда на основі ризьких мікроавтобусів RAF-980/979 Riga. Це був автомобіль, який перетворили на тягач, що тягнув за собою два вагончики. В головній машині було чотири ряди сидінь, плюс в кожному вагончику по шість рядів. Усього могло сісти 64 пасажири, швидкість – 15 км/год, бо гальма були лише в головній машині. Але ж вагончики були без вікон, без дверей, тому в дощ і сніг пасажири вимокали. Від того, що в негоду відкритий салон вимокав до нитки разом з пасажирами, сидіння в ньому зробили пластмасові. Така конструкція і дизайн викликала у народу незвичну асоціацію і такі автопоїзди прозвали «босоніжками».

Подібні автотягачі було розроблено ще у 1959 році для ВДНГ – Виставки досягнень народного господарства у Москві. Їх почали використовувати і в аеропортах для підвезення пасажирів до літаків.

Вони почали курсувати від Другої прохідної до заводу синтетичних мономерів та до заводу пластмас. Але ж на хімкомбінаті в часи перезмінки потрібно доставляти не десятки, а сотні і навіть тисячі робітників. Тому такий транспортний засіб виявився не дуже вдалим і за кілька років його зняли з маршрутів.

Проте вони ще довго служили хімікам. Одну “босоніжку” віддали в цех КВПіА (контрольно-вимірювальних приладів і автоматики). Там її “модернізували” – зашили відкриті пройми листами алюмінію, зафарбували і тепер вона возила не людей, а прилади з технологічних цехів на ремонт у цех КВПіА і назад. Була у РАФіка й святкова робота: привезти до управління комбінату (де формувалася святкова колонна 1 Травня та 7 Листопаду) прапори, транспаранти, які приладисти несли далі в руках по маршруту святкової колони.

Про долю другої “босоніжки” не знаю. Якщо хтось знає, напишіть.