Як пройти в бібліотеку Лисхемстроя?

30 вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек. Сьогодні є привід поговорити про бібліотеки.

Сподіваюся, що тим, хто любить книги, буде цікаво дізнатися, де були бібліотеки в селищі Лисхемстрой. Допитливий читач одразу помітить “помилку” в назві селища, яке ми звикли називати Лисхімстроєм. Це не помилка. За тогочасним правописом хімія була хемією. Тому в Указі Президії Верховної Ради УРСР від 28 жовтня 1938 року про віднесення населених пунктів Ворошиловградської області до категорії міст та селищ міського типу і встановлення їх меж було записано:

ЛИСХЕМСТРОЙ, Лисичанського району, – виключити з міської смуги міста Лисичанська і утворити в ньому селищну раду. Зберегти за селищем попереднє найменування.

Сьогодні ми користуємося іншим правописом, хемія тепер стала хімією, то маємо підстави називати селище Лисхімстроєм.

От про бібліотеки селища Лисхімстрой до зміни назви 27 січня 1950 року я й хочу розповісти. А в тогочасному селищі бібліотека була не одна.

Уважається, що перша бібліотека свою історію починала у листопаді 1935 р., коли в селищі було відкрито перший клуб Лисхімстроя. Тоді відзвітували, що клуб до 18-ї річниці Жовтневої революції відкрили, але його через певні обставини ще довгий час добудовували. Можу стверджувати, що до 27 листопада 1938 року, коли відбувалися вибори у місцеві ради, клуб і бібліотека в ньому уже працювали. Точну дату відкриття першої бібліотеки назвати не можу, але стверджую, що ще до початку Другої світової війни у клубі Лисхімстрою по майбутній вулиці Партизанській, 17, де потім був Клуб будівельників, а пізніше і Палац піонерів, діяла перша бібліотека.

По закінченні війни у селищному клубі, яким опікувався “Постройком” – так тоді називали профспілковий комітет будівельної організації, у даному випадку тресту “Лисхімпромбуд”, відновила роботу і бібліотека. Організувати її було доручено Вірі Василівні Виноградовій. Книги збирали від жителів та купували за гроші, які виділяли будівельно-монтажні організації.

На двох стелажах зібрали і розмістили до двох тисяч книг. 19 листопада 1946 року було видано першу книгу читачу. Ця дата вважається датою створення бібліотеки Лисхімстроя, бо тоді ще не було поділу на хіміків і будівельників. В розрахункових листках зарплати бібліотекарів так і писали назву бібліотеки “Общая библиотека”. За перші три місяці роботи число читачів перевалило за тисячу. І бібліотека швидко розвивалася. В газеті “Вперед” 21 грудня 1947 р. писалося: “Клуб строителей Лисхимкомбината своим замечательным оформлением и уютом привлекает множество посетителей. Здесь есть библиотека, насчитывающая 6000 книг, есть читальный зал”. При бібліотеці було створено літературний гурток.

Бібліотека працювала зранку з 8 до 12 годин і після обіду з 16 до 20. Видавали по 2-3 книжки на 10 днів і одну суспільно-політичну в «нагрузку». Зарплата бібліотекарів була 430 руб, ще післявоєнних.

У 1948 році була отримана премія від ЦК ВЦП(б) на придбання книг для бібліотеки. Книг у країні після війни не вистачало, тому було прийнято рішення про поповнення бібліотек із так званих книжкових колекторів, які формувалися із конфіскованих книг буржуазії і аристократії, що покинули країну в перші роки після революції, або репресованих пізніше. От із цих колекторів йшло формування фондів після війни.

За цими книгами в Москву їздили В. В. Виноградова та В. М. Авер᾽янова (дружина директора Лисичанського АЗК Г. І. Вілєсова). Унікальні книги із цього фонду і досі зберігаються у профспілковій бібліотеці «Азоту». Там багато томів російської класики, повне зібрання Г. Гейне 1863 р., «Фауст» Гете видавництва Ф. Маркса 1889 р., перше посмертне повне зібрання В. Даля... Зустрічаються книги із знаками і підкресленнями їх власників. Такі книги з помітками передають те, що хвилювало людину сотню років тому, і яка загинула від комуністичних репресій, або, в кращому випадку, врятувалася виїздом за кордон, покинувши книги і решту майна. Подібним книгам із таких «книжкових колекторів», свідкам таких історичних катаклізмів місце в міському музеї, якого, на жаль, немає.

Проте у той час це була не єдина бібліотека у селищі. З 1948 року у Домі проєктів Лисхімстроя формувалася ще одна бібліотека. Дім проєктів розташовувався на сучасному бульварі Дружби Народів, 8. Про цю скромну заводську бібліотеку згадували німецькі учені-хіміки, які у ті роки працювали у Домі проєктів. Спочатку бібліотекою завідували дружина заступника начальника технічного відділу Микитенка. Подружжя Микитенків одразу після війни деякий час працювали в Пістеріці (Саксонія), де знаходився один з найбільших центрів хімічної промисловості Німеччини. У травні 1949 року дружина керівника заводу Вілєсова Віра Миколаївна Авер’янова перейняла бібліотеку. Німці відзначали, що Вілєсова зробила надзвичайно гарну роботу з каталогізації і поповнення бібліотечного фонду. Бібліотека поповнилася чималою кількістю книг із хімічних заводів Німеччини. Крім того, у ній була чимала кількість зарубіжних та російських книг з хімії, машинобудування, металургії, будівництва та технологій, але застарілих. Була деяка технічна періодика і суспільно-політична література; без класиків марксизму-ленінізму і без праць Сталіна у той час не могло бути жодної бібліотеки.

З опису німецьких спеціалістів відомо, що бібліотека займала три невеликі кімнати на першому поверсі, зліва по коридору. Вікна бібліотеки виходили на головну вулицю. Входили у бібліотеку з коридору у маленьку кімнату завідуючої. А з її кімнати наліво був вхід у трохи більшу читальну залу, а направо – книгосховище. От з цієї бібліотеки і сформувалася сучасна технічна бібліотека «Азоту».

Кабінет німців був на другому поверсі, вікном у двір. Вони писали, що їм було видно нову двоповерхову бібліотеку, яку збудували восени 1949 року у кварталі 14. Туди в окремий однопід’їздний будинок за сучасною адресою вулиця 8 Березня, 1 (тоді — Шкільний провулок) перебралася в кінці 1949 року селищна бібліотека з клубу.

У той час, коли дерева ще були маленькими, з вікна другого поверху будь-якої з бібліотек, було видно приміщення двох інших. А ходу від однієї бібліотеки до іншої – всього кілька хвилин.

Як бачимо, знайти бібліотеку в Лисхімстрої, навіть не дивлячись на те, що тоді не існувало вулиць, не складало труднощів. З вікна Дому проєктів, де розташовувалася технічна бібліотека, можна було бачити обидві селищні бібліотеки

 

1950 рік. На фото: бібліотека у Шкільному провулку, перші співробітниці і читачі бібліотеки