Чи не щезне Сєвєродонецьк?

Чи не щезне Сєвєродонецьк?

Хіба є ще місто, яке б повсюди, одночасно називали на стільки ладів?! Сєверодонецьк, Северодонецьк, Сіверодонецьк. Сівєродонецьк, Північнодонецьк, Північнодінецьк, Сєверськодонецьк, Сіверськодонецьк. Діюча назва Сєвєродонецьк викликає суперечки. Днямив її зажадав змінити мовний омбудсмен, що викликало певну напруженість.

Знову за рибу гроші

У 1963 р. вийшов т.13 УРЕ, де місто названо Сіверськодонецьком. У т.4 Радянської енциклопедії історії України (1972) дали тріаду: «Сєверодонецьк (Сіверськодонецьк, Північнодонецьк)». Розкопав і таке: «Сіверськодонецьке, Сєверодонецьке, Північнодонецьке» (Енциклопедія українознавства. Париж, Нью-Йорк, 1976. – Т. 8. /Перевид. Львів, 2000). В Орфографічному словнику, Українському правописі (2012) – Сіверськодонецьк.

У 2016-му оприлюднений проект Постанови ВРУ «Про приведення назви міста Сєвєродонецьк Луганської області у відповідність до правил українського правопису». А там: «Назви річки Сіверський Донець, як і міста Новгород-Сіверський на Чернігівщині, тісно пов'язані з найменуванням Новгород-Сіверського князівства. Отже… закономірне найменування Сіверськодонецьк». Того ж року вийшов т.17 ЕСУ зі статтею про Лисичанськ (автори С.Каленюк, М.Ломако). Перший потім пояснив: «Там наводиться назва Сіверськодонецьк. Ми писали Сєверодонецьк. Але редактор ЕСУ виправив по-своєму».

У 2018 р. обговорювали проект нової редакції «Українського правопису». Там теж стояв «Сіверськодонецьк». Натомість сєвєродончани згадують рішення Луганської обласної ради від 11.04.2008: «У довіднику „Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій“ (К.,1987) внести наступні правки: замість найменування міста Сєверодонецьк записати – Сєвєродонецьк». Підстави: Укази Президії Верховної Ради України ще від 27.01.1950 «Про перейменування селища міського типу Лисхімстрой…»; від 30.12.1962 «Про віднесення міст до категорії обласного підпорядкування». Ніяких актів щодо іншого перейменування міста немає. Чи потрібні вони?

Яйце чи курка?

В якості члена міської Громадської ради у відкритому листі до авторів проекту Постанови ВРУ нагадав: Новгород-Сіверське князівство розташовувалося в басейні не Дінця, а Десни, яку Сіверською ніхто не називає. Задовго до нього була відома Сіверська земля (Сіверщина, Сівер, Сіверська Україна, Сіверський край). То історична область, колиска зародження Київської Русі. Навіщо доводити, що повна назва річки пов'язана з князівством, а не з тієї землею! Різниця? Ми зважимо: хто там жив. Сєверяни Етимологічний словник М.Фасмера (німця) пояснює: «Сѣверъ, – область племён северян». Тож: «сіверсько-» та «сєверо-» міцно пов’язані. Це підтверджує й посібник «Географічні назви в українській мові» (Київ, 1999). Вказано: означувальна частина назви річки Сіверський Донець походить від назв слов'янського племені сівери, сівера. Не дивно, що на картах Донець називали і Північним (Северным). Виникло й слово «сєверодонецьке».

Можливо, «север» – то русизм, а «сівер» – українізм? «Сивер» (північний вітер) з синонімами «сиверка», «сиверко» є в російських говірках, у творі В.Г.Короленка. Грамота царя Олексія Михайловича містить таке: «по Сиверскому Донцу…». Прихильники перейменування наполягають на неграмотності тих, хто сплутав «Северский» та «Северный» («Північний»). При тому посилаються на офіційне твердження вчених з Інституту української мови НАНУ. України: «Назва міста Сєвєродонецьк... суперечить її словотвірній мотивації – назві річки Сіверський Донець».

Вперше прикметник Sewerski з'явився на карті роботи фламандського географа Г.Меркатора (1595): «Донець, малий Танаїс Северський, названий так тому, що в Півночі починається». Погодимося: засвідчена десь з кінця XVII ст. форма гідроніма Північний (Северный) Донець – наслідок народної етимології. Так воно й пішло – в художній, науковій літературі, пресі та в картографічнихматеріалах. Зовсім не «народних». Ось й видання Управління внутрішніх водних шляхів та шосейних доріг (1909) іменується: «Изысканія рѣки Сѣвернаго Донца». Або повідомлення Радінформбюро, 9.03. 1943. « «…попытки противника форсировать Северный Донец успеха не имеют». Є й Постанова Уряду УРСР від 7.10.1959. «Про зони санітарної охорони каналу Північний Донець–Донбас,.. річок Північний Донець та Оскіл». У 1960-ті норми набула назва Сіверський Донець. Та чи має це викликати перейменування міста, чи його назвали на честь Дінця?

Носилося в повітрі

Цілком вірогідно, що населені пункти-тезки одержували назви, які мали або не мали зв’язок з р. Донець. В «Історії України-Руси» М.С.Грушевського є згадки про козацькі «донецькі» сторожі, донецького отамана ХVII ст. В книзі В.М.Кабузана «Украинцы в мире» (М.: Наука, 2006) на с.534 розповідається: у 1802 році створений Донецький округ Землі Війська Донського (більше половини жителів складали українці). Прізвище Донець мали не ті, хто жив на Дінці, а переселенці з донських місць. Деякі поселення з іменем Донець(к) стоять далеко від Дінця. Візьмемо Донецьк на річці Кальміус. Його назву з Дінцем п не пов'язують. Вона пішла від Донецького краю, вугільного басейну Донбасу. Так і Сєвєродонецьк.

Назву Сіверськ (Северск) мають міста зовсім не на Сіверському Дінці, а на річках Бахмут (це поруч) та Томь (за тисячі кілометрів). Де не було ніяких Сіверських князівств. Відомі маленькі річки Липовий Донець, Сажний Донець, Сухий Донець і Мертвий Донець. Навряд чи міг з’явитися Мертводонецьк.Зате біля річки Гнилиця стоїть не Гнилець, а Донець. Сєвєродонецьк збудовано за кілька кілометрів від річки, між ними – інші поселення. Зв'язок назв не прямий, а багатовекторний. Почнемо не з гідроніму, не з дале-екого князівства, а з фундаментального історико-археологічного поняття «Північно-донецька культура» (рос. «Северо-донецкая культура») епохи енеоліту ІІІ тисячоліття до н. е.
У наших місцях проходить північна межа Донецького кряжу, Піднесені рівнини вчені давно так і назвали: Північно-Донецькі. Бахмутську тектонічну западину обмежує Сєверодонецький насув Відомий Північно-Донецький (Северо-Донецкий) глибинний розлом. Північ тут у прямому географічному сенсі. У т. XLVI «Геологии СССР» говориться: кордоном Східного Донбасу служать «на севере – Северодонецкий (Глубокинский) надвиг,..». Визначення назв йде саме за стороною світу. Ім'я міста могло визначатися цим.

Працюючи над краєзнавчою книгою, встановив: у 1906 році виходила газета «Северный Донец» (Луганськ), а у 1916-1917 роках російська армія мала 547-й піхотний Сєверо-Донецький полк (він згаданий в «Червоному колесі» О.Солженіцина). А влітку 1941-го на західному кордоні воювали кіннотники Сєверо-Донецького полку. У 1916 р. в Харкові організували Північно-Донецьку станцію Товариства випробувачів природи. До Сєверо-Кавказького краю входив Сєверо-Донецький округ Був рудник «Северо-Донецкая копь». Колись на селекційній станції «Северный Донец» вивели сорти пшениці «Сєверо-Донецькі». Є селище Разъезд Северный Донец, Сєверо-Донецьке родовище каменю-пісковику, була Сєверо-Донецька. експедиція. Згідно з правилами подібні назви не перекладаються, не змінюються, а тільки наводяться до норм українського правопису.

«Синтезоване» ім'я не вигадувалось, а носилося в повітрі. З'ясував: ще у 1870-х на східному схилі Лисичанська був склозавод «Північно-Донецький», а неподалік – однойменний рудник. Беремо видання «Донбассэнерго»: «В 1928 г. началось сооружение Северодонецкой ГРЭС… Северо-Донецкий сетевой район… Формировались электрокольца: Северодонецкое (Лисичанск) на базе Северодонецкой электростанции Орієнтувалися на річку чи локацію на Півночі Донбасу? Риторичне питання.

В спогадах про близьку нашій родині Укрзалізницю бачив миле слівце «Северодончанка». Відносилося воно до Північно-Донецької (Северо-Донецкой) залізниці. Краєзнавець С.Каленюк вважає: «Її назва походить не від річки, адже існувала й Південно-Донецька залізниця, а річки Південний Донець немає». Зрозуміла й приналежність назв акціонерних товариств ХІХ та початку ХХ ст.: «Північно-Донецьке» та ін. не до Дінця, а до Донецького краю. Об'єкти на його півночі за традицією стали позначати словосполученнями від слів «Північ» і «Донецьке». Назва Сєвєродонецька відбиває: він збудований навпроти північних (не сіверських) відрогів кряжу. Будували в різних частинах великого майданчика. На місцевих картах ті поселення значилися як Северный, Южный, Восточный. При тому перше протрималося довше за інших. Напевно, це теж враховали. Гадаю, пріоритет віддали не «Півночі», а «Сєверу» тому, що в українській мові перше є омонімом, позначаєсторону світу й частину доби. «Нічний» сенс ні до чого...

Чого не варто робити

Не варто називати місто як комусь заманеться! Так ми всі далеко зайдемо. Від таких ігор (інакше не скажеш) «заблукали в трьох соснах» – наших сусідніх містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне авторитетні вчені. Вивчаю солідну Аналітичну доповідь «Донбас і Крим в економічному, суспільно-політичному та етнокультурному просторі України…» (К.: Інститут історії України НАНУ, 2016).. Автори: доктори історичних наук В.А.Смолій, Л.Д.Якубова С.В.Кульчицький. Напевно, їм непогано було б долучати краєзнавців. А поки наш хімгігант вчені називають то Сіверськодонецьким (с.113), то Північнодонецьким (с.171). Це не переклад; до того ж підприємство відоме світові як Сє-вє-ро-до-нець-ке. Там я довго був редактором популярної газети «Северодонецкий химик». Автори наводять назву «Лисичанського (з 1951 р. – Північнодонецького)» хімкомбінату. Насправді він був Лисичанським до 1966 р. Але, якщо виріти їм, одночасно іменувався Рубіжанським, значно постарішав! Читаємо «сенсацію»:«Спорудження потужного хімкомбінату розпочалося біля Лисичанська у 1933 році. На цьому місці розташовувався завод, будівництво якого почалося в роки Світової війни. До кінця першої п’ятирічки виробляли напівпродукти…Тепер це найбільший в Європі Рубіжанський (Сіверськодонецький) хімкомбінат» (с.113, pdf).

Прикро. Йдеться ж про славу України Так, Рубіжанський комбінат дійсно почали будувати 191-го. Він був «Красителем» (який зараз практично не існує). Але 1933-го за кілька кілометрів освоювали майданчик для зовсім іншого хімкомбінату. А давати хімпродукцію він розпочав аж у 1951-му. Будь-кому легко дізнатися: Рубіжанський комбінат ніколи не був Сіверськодонецьким або Сєвєродонецьким (тепер то працюючий «Азот»). І навпаки. Тож, можливо, вистачить бавитися з назвами?! Адже не поважати те, що стоїть за ними, – все одне, що не поважати творців чудового міста.

Сам побачив навіть у одних родин особисті документи з різними його написаннями. Наше місто поважають. Є вулиці Сєвєродонецькі в Лисичанську, Харкові тощо. Сучасні харків’яни, які заселялись на таку вулицю (її назву писали як Северолонецкая або Північнодонецька, як в м.Дніпро), щоб запобігти плутанинам в документах, звернулись до своєї міськради. Там надали довідку: «Назва з’явилася ще у 1930-х рр., були різні зміни». Зараз в адресному реєстрі Харкова натрапив в результаті на досить дивний перелік: «Сіверськодонецька вулиця», «Сіверськодонецький провулок» та «Сіверськодонецький в'їзд» (укр.), «Северо-Донецкая улица», «Северо-Донецкий переулок» та «Северо-Донецкий въезд» (рос.). Тобто проблема необхідної «стандартизації» поки не вирішена.

Уточнюю: ніякої ролі в назві рідного міста не зіграло його розташування на північ від найбільшого міста Донбасу (на що теж дехто часом посилається). Воно отримало ім'я Донецьк набагато пізніше перейменування (в 1950 р.) Лисхімстрою – візаві Лисичанська – в Сєвєродонецьк. Колись Донецьком називався центр повіту (ми і від нього на півночі), але той до появи Лисхімстрою став Слов'яносербськом.

Заслуговує на повагу

До слова: в середині ХХ століття для офіційного перейменування селища Лисхімстрой пропонувалися назви Свєтлоград, Менделєєвськ, Комсомольськ-на-Дінці, Донецьк, Червоно-, Верхньо- та Північно-Донецьк, Ново-Лисичанськ. Перше поквапилися занести на штампік, до паспорту першого директора діючого хімкомбінату Г.І.Вілєсова. Той документ можна побачити в музеї підприємства. Остаточно ж обрали Сєвєро-Донецьк (спершу це ім’я могли писати через дефіс, підкреслюючи північність). Подейкують: на вибір того, що світ знає дотепер, вплинула наша ТЕЦ. Писав книгу про неї, знаю, що її хотіли об'єднати з Північно-Донецькою ДРЕС (стала Лисичанською). Виглядало доцільним перенести найменування «старшої сестри» на спільне підприємство, селище.

Згадаємо принцип збереження історичних назв. При тому діє український правопис, де геть відсутні сусідні склади з «є». Кажуть, топонім з таким поєднанням тільки один: Сєвєродонецьк. Не зовісім так. Указом Президента України від 7.02.2019 затверджено Перелік із селищем Сєвєрне. Втім, зауваження варто врахувати – разом з територіальною громадою. Поки англійською починають писати не Severodonetsk, а Sievierodonetsk. Віриться: тезками міста знову будуть океанські кораблі. Вимпели з іменем міста його альпіністи підняли на вершини. Залишилося назвати так малу планету. Річка ж річкою. У назві міста плескіт вод, оспіваних в «Слові о полку Ігоревім. Дарую привід для посмішки: молода художниця-землячка В.Стрельченко вигадала напрочуд красивий неологізм: «сєвєродонечність». Про все краще.

Кабмін України 22.05. 2019 затвердив нову редакцію «Українського правопису». Враховуючи думку сєвєродончан, назву «Сіверськодонецьк» з документу вилучили, Адже такої немає в державному переліку міст. Це, на жаль, не всіх влаштовує.Сказати б: «Слідство закінчено, забудьте!». Й про переклади. Наші міста – сповна українські, хоча Ізюм не звуть Родзинками.

Скільки відомих в країні, світі фірм містять в своїх назвах ім'я нашого міста! Не кажучи вже про особисті документи. До нього звикли й в містах-побратимах. Не виключено, що правопис очікують подальші зміни. Та й при цьому не тільки сєвєродончани воліють бачити на мапі України звичне для всіх, рідне та закононароджене ім’я. Цілком обґрунтовано та заслужено.

Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ, заслужений журналіст України, секретар Луганської регіональної організації НСЖУ. 

(Ел. пошта: persemen@gmail.com Тел.: 066-393-54-45)

Комментарии для сайта Cackle